Постанова № 68733416, 05.09.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що він до 2016 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію у відповідності до Закону .України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

Після призначення пенсії за вислугу років він продовжував працювати, з його заробітної плати сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Досягнувши пенсійного віку передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058, 04 липня 2016 року позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління ПФУ м. Запоріжжя з заявою встановленої форми про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 04.07.2016 року мені було призначено пенсію за віком, яку розраховано із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.

З метою усунути протиправні дії відповідача, щодо невірного обчислення та виплати пенсії, він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2016 року по справі № 335/9050/16-а адміністративний позов позивача задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та призначити пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузі економіки України за 3 календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та виплатити позивачеві недоотриману суму пенсії у вигляді різниці між фактично отриманою з 04.07.2016 року та перерахованою пенсією.

В мотивувальній частині наведеної постанови зазначено, що у розумінні ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонером позивач не був та пенсія за віком призначена йому вперше.

22 червня 2017 року позивач звернувся до Відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію.

Листом Центрального об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя від 03.07.2017 року № 196/К-9 зазначено, що позивач не має право на підвищення пенсії передбачене ст. 29 Закону, оскільки до призначення пенсії за віком йому виплачувалася пенсія за вислугою років.

Посилаючись на те, що дії відповідача є протиправними та такими, що порушують право на належне пенсійне забезпечення, позивач просив суд визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя перерахувати та виплачувати ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення передбаченого ч. 1 ст. 29 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 51%, починаючи з дати призначення пенсії.

Також просив стягнути з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області судовий збір у розмірі 640 грн.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2017 відкрито скорочене провадження у даній справі.

До суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, в яких відповідач із посиланням на норми чинного законодавства просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.

При вирішенні цієї справи суд, у відповідності до ст. 8 Конституції України та ст. 8 КАС України керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 2016 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.

Відповідно до особистої заяви від 04.07.2016 року, з 04.07.2016 року ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

04.07.2016 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме з урахуванням ч.2 ст.40 ЗУ«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком. Управління Пенсійного фонду України в Вознесенівському районі м. Запоріжжя зазначено, що відсутні підстави застосування показника середньої заробітної плати за 2015 рік при зверненні за пенсією.

Отримавши відмову, позивач не погодився з рішенням УПФУ та звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління у Вознесенівському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2016 року по справі № 335/9050/16-а адміністративний позов ОСОБА_3 було задоволено у повному обсязі, а саме: визнано протиправними дії управління та зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя призначити та здійснити виплату пенсії за віком з 01 серпня 2016 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

На виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2016 року по справі № 335/9050/16-а управління призначило пенсію за віком ОСОБА_1 своїм розпорядженням , відповідно до Закону України №1058-ІУ із урахуванням ст.40 вказаного Закону.

22 червня 2017 року позивач звернувся до Відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію.

Листом Центрального об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя від 03.07.2017 року № 196/К-9 зазначено, що позивач не має право на підвищення пенсії передбачене ст. 29 Закону, оскільки до призначення пенсії за віком йому виплачувалася пенсія за вислугою років.

Разом із тим, відповідно до положень ч.1 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: На 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0.75 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народився 30 листопада 1950 року. Згідно положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для нього передбачений загальний пенсійний вік - 60 років.

З заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 звернувся після досягнення ним 66 річного віку, а саме в липні 2016 року, саме з цього періоду він отримую пенсію за віком. Тобто було призначено пенсію за віком на 68 місяців пізніше.

В даному випадку закон пов'язує набуття особою права на підвищення розміру пенсії відповідно до частини 1 статті 29 Закону України №1058-1У саме з моментом більш пізнього виходу на пенсію за віком. Тому у позивача наявне таке право, оскільки пенсія за віком відповідно до ЗУ №1058 йому була призначена в 63 роки.

Отже, позивач також має право на підвищення розміру пенсії за віком відповідно до положень ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином застосовуючи розрахунок у відповідності до ст. 29 Закону № 1058 пенсія позивача повинна бути підвищена на 51 % (68 місяців х 0,75% = 51 %).

Відповідач стверджує, що призначення в минулому пенсії за вислугу років, унеможливлює застосування для розрахунку пенсії положень ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. При цьому пенсія за даною нормою тлумачиться як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

У розумінні наведеної норми Закону пенсіонером за цим Законом позивач не був, та набувши встановленого ним пенсійного віку та маючи при цьому більш ніж достатнього страхового стажу, отримав своє право на первинне призначення пенсії за віком в такому ж порядку, як і інші громадяни України, що звернулись за призначенням пенсії у 2016 році, тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки (2013р., 2014р.,2015р.); що передують року звернення за пенсією.

Верховний Суд України неодноразово висловлював свою правову позицію щодо застосування частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у справі № 21-612а14 постанова від 31 березня 2015 року, та у справі №21-550а15 постанова від 09 червня 2015 року, від 22.12.2015р., від 20.09.2016р., 29.11.2016а. В своїх рішеннях ВСУ дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Законом України №1058, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України №1058 такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Також, відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії, проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки позивач із заявою про перерахунок пенсії звернулася до відповідача 22 червня 2017 року, то здійснення відповідачем перерахунку пенсії повинно бути здійснено з 1 липня 2017 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач просить зобов'язати відповідача перерахувати пенсію, починаючи з 04.07.2016 року .

Відповідно до ст.ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 24.04.2017 року звернувся до суду з вимогами щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з 04.07.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 1 ст. 102 КАС України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, що бере участь у справі.

Позивач в адміністративному позові не ставить питання про поновлення строку на звернення до суду, зазначивши, що поновлення пенсії повинно відбуватися з дня призначення пенсії, тобто з 04.07.2016 року.

Проте, позивач до суду з цим питанням звернувся лише у липні 2017 року і згідно тексту позову та доданих до нього документів, суд не вбачає поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, а тому вимоги заявлені з 04.07.2016 року по 16.01.2017року підлягають залишенню без розгляду.

Оскільки позивачем заявлені вимоги немайнового характеру, які були частково задоволені судом, а також враховуючи положення ст. 94 КАС України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640,00 гривень.

Щодо доводів відповідача стосовно судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.87 КАС України).

Пунктом 18 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

Проте, ані Законом України "Про судовий збір", ані КАС України не передбачено звільнення органів Пенсійного фонду України від відшкодування судових витрат, понесених стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо судове рішення ухвалене на її користь.

Керуючись ст. 159-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя перерахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком у розмірі обчисленому із застосуванням підвищення передбаченого ч. 1 ст. 29 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію на 51 %, починаючи з 01.07.2017 року .

Позовні вимоги заявлені за період з 04.07.2016 року по 16.01.2017 року - залишити без розгляду.

Стягнути на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Десятиденний строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя: Ю.В. Геєць