Ухвала суду № 68733092, 05.09.2017, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/1934/15-ц

Номер провадження №6/318/33/2017

У Х В А Л А

"05" вересня 2017 р. м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Васильченка В.В.; при секретарі Бекетовій А.А.; за участю представниці ВДВС ОСОБА_1,

розглянувши подання відділу державної виконавчої служби Кам’янсько-Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника Кам'янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Запорізької області ОСОБА_1 звернулась з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_2, зазначаючи, що на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження 49288657 з виконання виконавчий лист № 2/318/492/2015 виданий 30.10.2015 про стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Агро капітал Менеджмент" суму боргу за договором № 49-ст від 25.07.2011 р. в розмірі 33012,53 грн., суму боргу за договором №34-ст від 26.08.2010 р. в розмірі 652953,00 грн., а також судовий збір в розмірі 3984,13 грн. та витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 3000,00 грн., а всього 692949,66 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1. Виконавцем 10.11.2015 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п’ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Заступник начальника Кам'янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Запорізької області просила суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_2

В судовому засіданні заступник начальника ОСОБА_1 подання підтримала в повному обсязі, підтвердила обставини викладені в поданні.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1, суд приходить до наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах знаходиться на території України гарантується право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Виходячи з наведеного, при вирішенні питання про тимчасове обмеження конституційного права, державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Стаття 6 вказаного Закону визначає підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон. Так, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

В своєму поданні державний виконавець посилаючись на ст. 6 вищезазначеного Закону зазначає, що громадянинові України, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у двох випадках:

- якщо діяють неврегульовані аліментні, договірні чи інші неврегульовані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (пункт 2 ч. 1 ст. 6 Закону);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) (пункт 5 ч. 1 ст. 6 Закону).

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів

Таким чином, відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» правом на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи за межі України, державний виконавець наділений лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що узгоджується з пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", але при наявності обставин, що зазначені в пункті 2 ч. 1 ст. 6 цього Закону, підстави для звернення до суду з приводу тимчасового обмеження у державного виконавця відсутні.

Як вбачається з роз’яснень Верховного Суду України, наведених в листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», за змістом пункту 2 ч. 1 ст. 6 Закону, можливість обмеження у виїзді не пов'язується з розглядом цивільних справ, а передбачається така можливість для громадян суб'єктів цивільних відносин, які мають неврегульовані відносини до судового розгляду. З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що вирішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст. 3771 ЦПК, та за поданням державного виконавця на підставі п. 18 ст. 11 Закону № 606-XIV у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII).

Статтею 377-1 ЦПК України передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Як вбачається із матеріалів справи, у Відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Запорізької області знаходиться виконавче провадження № 49288657 з виконання виконавчий лист № 2/318/492/2015 виданий 30.10.2015 про стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Агро капітал Менеджмент" суму боргу за договором № 49-ст від 25.07.2011 р. в розмірі 33012,53 грн., суму боргу за договором №34-ст від 26.08.2010 р. в розмірі 652953,00 грн., а також судовий збір в розмірі 3984,13 грн. та витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 3000,00 грн., а всього 692949,66 грн.

10.11.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

При розгляді заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 377-1 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» тощо.

З поданих матеріалів вбачається, що перед зверненням до суду державним виконавцем не в повній мірі проводились виконавчі дії, в тому числі направлені на з’ясування майнового стану боржника, а саме: відсутні дані про оголошення розшуку боржника, відсутні запити до РЦЗ про отримання боржником допомоги по безробіттю.

Згідно частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Таким чином, державним виконавцем не перевірявся майновий стан боржника в установлені законом строки, така перевірка проводилась ним травні місяці 2017 року, а перевірка щодо виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав взагалі не проводилась.

Крім цього, наявність письмового повідомлення державного виконавця про виклик боржника на 17.11.2015 р., що мається в матеріалах подання, без підтвердження отримання його боржником, не дає підстав вважати, що боржник був належно повідомлений про необхідність з’явитись на виклик до державного виконавця. Інших викликів державним виконавцем зроблено не було.

Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документ.

В матеріалах справи відсутні підтвердження отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржником та того, що боржнику взагалі відомо про відкрите виконавче провадження.

В матеріалах справи є копія повідомлення Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області від 06.06.2017 р. № 2301/01-12079 про те, що ОСОБА_2 отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії АЕ № 274568 від 26.11.1997 р.

Доказів виїзду боржника за кордон державним виконавцем не надано.

17.08.2017 р. державним виконавцем складено акт, згідно якого боржник за адресою: Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, с. Іванівка, вул. Набережна, 57, відсутній, подвір’я зачинено, залишено виклик державного виконавця на 22.08.2017 р. Даний акт суд до уваги не приймає, оскільки він складений у відсутність понятих.

Аналізуючи матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що в поданні державного виконавця йдеться лише про наявність боргових зобов'язань та що вони не погашені, а ні доводів, ні доказів, які саме дії свідчать про ухилення боржника від виконання цих зобов'язань та його намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення, доведення яких є обов'язковою умовою для встановлення для боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, як в поданні так і в матеріалах справи немає.

З урахуванням наведеного, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Тягар доказування факту ухилення покладається на державного виконавця.

Враховуючи вимоги закону, наявність не виконаних зобов'язань не є достатньою підставою для обмеження боржника у його конституційному праві на свободу пересування. Вказані обмеження можуть бути застосовані як крайній захід впливу на боржника при доведеності як факту вчинення посадовими особами виконавчої служби передбачених Законом України "Про виконавче провадження" процесуальних дій з примусового виконання рішення, так і факту ухилення боржника і здійснення перешкод щодо примусового виконання рішення.

В висновках Верховного Суду України, що викладені в судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року зазначено, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

З наведеного можна зробити висновок, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як один з найсуворіших заходів, що пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання, виникає винятково лише у разі доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням зобов'язань, тобто, наявність лише самого зобов'язання, відсутності надходжень в рахунок погашення заборгованості, чи значного терміну невиконання зобов'язання, не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Отже, за таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення подання державного виконавця в зв’язку з недоведеністю факту ухилення боржника від виконання боргових зобов'язань.

Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Подання відділу державної виконавчої служби Кам’янсько-Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.