Ухвала суду № 68732730, 07.09.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1106/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача – адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 звернулись з заявою про відвід судді Фазикош О.В., посилаючись, що головуючий суддя на їх думку є особисто заінтересований у результаті розгляду справи, а також покликаючись на сумніви у його об’єктивності та неупередженості.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заяву про відвід підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_3 проти задоволення вказаної заяви заперечили, вказавши, що вказаний відвід направлений виключно на затягування розгляду справи та заявлений з надуманих підстав вказаних в заяві про відвід.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши заяву, приходить до наступного висновку.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини у відповідній частині передбачає: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру…».

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з’ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Вказане узгоджується із Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року , схваленими Резолюцією Економічної та ОСОБА_5 ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.

Згідно зі ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або коли є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Кодексу відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

З аналізу вище зазначених норм чинного законодавства, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об’єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до вимог ЦПК України головуючий керує судовим засіданням, спрямовуючи судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи з судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

При цьому дії головуючого спрямовані на забезпечення можливості здійснення всіма учасниками процесу їх прав та обов'язків, а особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права, не зловживаючи ними, та виконувати процесуальні обов'язки.

Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно із якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність, може бути перевірено різноманітними способами, провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.

Не погодження з процесуальними діями та рішеннями головуючого не є підставою для його відводу та сам по собі факт часткового задоволення чи відмови у задоволенні клопотання по справі, не свідчить про упереджене ставлення судді до розгляду даної справи або зацікавленість у її розгляді. Крім того, наявність чи відсутності на офіційному сайті суду певних відомостей, також не може вважатись вмотивованою підставою для відводу судді, оскільки функціональними та посадовими обов’язками судді вищезазначені дії не передбачено.

Аналізуючи заяву про відвід, суд прийшов до висновку, що підстави викладені в заяві та мотиви не є обґрунтованими доводами про неможливість суддею розгляду справи, будь-яка заінтересованість судді у результаті розгляду справи або сумнів в об'єктивності та неупередженості не підтверджені посиланнями на певні достовірні факти, а тому приводу для відводу не вбачається.

Інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді, в заяві про відвід не зазначені.

Вислухавши думку сторін, мотивацію відводу, дослідивши зазначені в даній заяві доводи, причини та підстави для відводу, суд не вбачає підстав для його задоволення, так як останній не вмотивований, безпідставний, необґрунтований, відсутні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу, обставини, які покладені в основу відводу, не підтверджуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 20, 23, 24 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 про відвід судді Фазикош О.В. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6