Постанова № 68732223, 07.08.2017, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8776/17

Провадження № 2-а/234/342/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі судді Пікалової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Харцизька Донецької області, третя особа - Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, стягнення суми заборгованості та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України м. Харцизька Донецької області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення суми заборгованості та відшкодування моральної шкоди.

Згідно позову, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Харцизьк Донецької області та отримує державну пенсію за віком (пенсійне посвідчення № 12009) згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На даний час пенсія є єдиним джерелом його існування. Однак відповідач з серпня 2014 року до теперішнього часу без наданні йому причини припинив виплату призначеної йому пенсії, у зв'язку з чим він опинився у дуже скрутному матеріальному становищі. Так, щомісячна виплата йому пенсії становить 1218 грн. 40 коп., тобто сума невиплаченої йому відповідачем пенсії за період з серпня 2014 року по лютий 2015 року становить 8528 грн. 80 коп. Просить суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьк Донецької області щодо незаконної невиплати пенсії; стягнути з відповідача на його користь нараховану, але невиплачену суму пенсії за період з серпня 2014 року по лютий 2015 року в розмірі 8528,11 грн., а також виплатити заборгованість що буде накопичуватися з дня подання адміністративного позову до суду; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3000 грн.; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьк Донецької області нараховувати та проводити на його користь виплату нарахованої йому пенсії в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про слухання справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України м. Харцизька Донецької області не з'явився, за невідомою суду причиною, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення слухання справи від нього не надходило.

Представник третьої особи Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надали суду свої письмові заперечення згідно яких, позовні вимоги вважають необґрунтованими та таким що не підлягають задоволенню, оскільки з 07.11.2014 року №1085-р м. Харцизьк відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція та органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Постановами Верховної Ради України від 17.03.2015 року №252 та від 17.03.2015 №254 м. Харцизьк визнано тимчасово окупованою територією. Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи з подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" проведення на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції (м. Харцизьк) є обставиною непереборної сили (у розумінні частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України), яка спричинила неможливість виплати пенсії позивачеві у передбачений законом спосіб і термін. Тобто, органи Пенсійного фонду України які опинилися в районі проведення антитерористичної операції як і позивач є постраждалими особами. Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьк Донецькій області є самостійною юридичною особою, яка у зв'язку із проведенням антитерористичної операції тимчасово не функціонує. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій територій здійснюється в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (п.2 ст.7 Закону № 1207). Порядок та умови отримання пенсії особам, які зареєстровані на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, передбачений Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706, «Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 року № 637 відповідно до яких пенсія та заборгованість особам, які перебувають в районі проведення антитерористичної операції, виплачується після їх звернення з заявою до будь-якого органу Пенсійного фонду України за місцем знаходження особи на території підконтрольній Україні та надання довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи. Позивач перебуває в районі проведення антитерористичної операції. Доказів перебування на території підконтрольній Україні позивач не надав. Головне управління не володіє відомостями про наявність заборгованості з виплати пенсії позивачу, розмір пенсії та дату останнього нарахування та чи отримував позивач довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та чи надавав він цю довідку до органів Пенсійного фонду України. При зверненні пенсіонера з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до територіальних управлінь Пенсійного фонду України пенсія та заборгованість такому пенсіонеру будуть виплачені в повному обсязі.

Суд, дослідивши доводи позову та заперечень, надані сторонами докази, вважає, позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у АДРЕСА_1 (згідно копії паспорта а.с.6-7), перемістився з тимчасово окупованої території до АДРЕСА_2, дані обставини підтверджуються інформацією з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, наданою Департаментом соціального захисту населення від 28.03.2017 (а.с.40).

Згідно копії пенсійного посвідчення НОМЕР_1, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, довічно (а.с.8).

Відповідно до листа УПФУ у м. Краматорську від 05.07.2017 року № 11797/02 ОСОБА_1 не перебуває на обліку в управлінні, тому у суду не має відомостей про виплату чи не виплату пенсії ОСОБА_1

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення права і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною 1 ст. 4 зазначеного Закону визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення права і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи ) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення ( перерахунку ) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Закону України статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідност.49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

З огляду на положення ч.1статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

До того ж, відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення: створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 49 Конституції України).

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, а саме: поновленню виплати пенсії з 01.08.2014 року по день винесення постанови суду.

В частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень має кожен громадянин за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування згідно ст. 56 Конституції України.

Згідно ч. 2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Законами України "Про державний бюджет України" за відповідні роки кошти на виплату моральної шкоди Пенсійним фондом України не передбачались.

Згідно п.2 ст. 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Частиною 1 ст.73 Закону № 1058 визначено перелік статей, згідно яким можуть бути використані кошти Пенсійного фонду. Частина 2 ст.73 містить пряму заборону використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені Законом №1058.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено відшкодування моральної шкоди органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. У зв'язку з тим, що шкода відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду України, суд має притягнути як відповідача орган Державного казначейства України.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювана шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

З урахуванням того, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування в чому саме полягає заподіяння моральної шкоди позивачу, відсутнє підтвердження порядку обчислення заявленої до стягнення суми шкоди, в задоволенні в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Харцизька Донецької області, третя особа - Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, стягнення суми заборгованості та відшкодування моральної шкоди, слід задовольнити частково, а саме зобов'язати управління Пенсійного фонду України м. Харцизька Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 01.08.2014 року.

Керуючись ст.ст.4-15,159-163,183-2, 185-186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Харцизька Донецької області, третя особа - Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, стягнення суми заборгованості та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України м. Харцизька Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України м. Харцизька Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 01.08.2014 року по день винесення постанови.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На постанову суду може бути подана апеляція до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.М. Пікалова