Постанова № 68730272, 06.09.2017, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1241/17

Провадження № 2-а/743/145/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарі Марченко А.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки, адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3, про подовження строку затримання,

В С Т А Н О В И В:

Управління ДМС України в Чернігівській області звернулось до суду з позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3, про продовження строку затримання відповідача, зазначивши, що постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.09.2016 року, відповідача примусово видворено за межі України. Приймаючи до уваги, що відповідач не має документа посвідчуючого особу, який дає право на виїзд з України, позивачем вживалися заходи з метою ідентифікації ОСОБА_3, з метою виконання рішення про його примусове видворення.

22.06.2017 року позивач отримав відповідь з Посольства Республіки Узбекистан, згідно якої особа відповідача була ідентифікована та підтверджено приналежність ОСОБА_3 до громадянства вказаної держави.

В той же час, позивач не має можливості примусово видворити відповідача за межі України у зв"язку з відсутністю коштів на придбання авіаквитка.

Приймаючи до уваги, що строк перебування відповідача в Чернігівському ПТПІ закінчується 15.09.2017 року, позивач, посилаючись на ч.7 ст.183-7 КАС України, просить продовжити строк затримання ОСОБА_3 до 15.12.2017 року.

В судовому засіданні представник УДМС України в Чернігівській області підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Відповідач надав в розпорядження суду заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.4 ст.51 КАС України, суд не приймає визнання адміністративного позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Згідно ч.4 ст.112 КАС України, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що, незважаючи на визнання відповідачем позову, в задоволенні вимог УДМС України в Чернігівській області, необхідно відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що 23.09.2016 року відповідач був затриманий та поміщений до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.09.2016 року по справі № 743/1153/16-а, відповідача було примусово видворено за межі України. Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.09.2016 року, у вказаній вище справі, відповідача було затримано та поміщено до Чернігівського ПТПІ з метою забезпечення його примусового видворення.

З матеріалів справи вбачається, що постановами Ріпкинського районного суду від 21.03.2017 року та 16.06.2017 року строк затримання відповідача продовжувався.

Станом на день пред"явлення чергового позову про продовження строку затримання відповідача на 3 місяці, ОСОБА_3 вже утримується в Чернігівському ПТПІ понад 11 місяців. 08.06.2017 року УДМС України в Чернігівській області отримало з Посольства Республіки Узбекистан повідомлення про намір сприяти ОСОБА_3 в поверненні до країни походження.

22.06.2017 року позивач додатково отримав з Посольства Республіки Узбекистан інформацію, яка ідентифікує відповідача і підтверджує приналежність його до громадянства вказаної держави.

Крім того, постановами Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.09.2016 року, 21.03.2017 року, 16.06.2017 року, які набрали законної сили, а також ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 року, вже було підтверджено факт належності ОСОБА_3 до громадянства Республіки Узбекистан.

Так, вказаними судовими рішеннями встановлено, що 20.09.2015 року відповідач, у встановленому порядку, через територію Російської Федерації, прибув в Україну і працював на ринку "Юність" в м.Києві, однак він прострочив термін свого перебування в Україні.

Відповідач не піддавався в країні походження переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, за расовими або етнічними ознаками.

ОСОБА_3 перебуває в зареєстрованому шлюбі в Республіці Узбекистан та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, котрі являються громадянами вказаної вище держави.

У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звертаючись до суду з позовом, УДМС України в Чернігівській області обгрунтовувало свої вимоги, зокрема, положеннями ст.183-7 КАС України.

Абзацем 1 ч.7 ст.183-7 КАС України передбачено, що при наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи з України, строк затримання такої особи може бути продовжений.

Пунктами 1, 2 абзацу 3 частини 7 ст.183-7 КАС України, визначено, що умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Обставин, передбачених п.п.1, 2 абз.3 ч.7 ст.183-7 КАС України, в судовому засіданні не встановлено.

Зокрема, відповідач не відмовлявся співпрацювати з органами та посадовими особами ДМС України під час процедури його ідентифікації, а особа відповідача остаточно ідентифікована ще 22.06.2017 року.

Таким чином, відсутність коштів на забезпечення виконання судового рішення про примусове видворення відповідача, не відноситься до тих, встановлених законом підстав, які можуть бути покладені в основу рішення про продовження строку затримання іноземця.

З урахуванням викладеного, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. ст.11, 70, 71, 86, 106-163, 183-7 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про подовження строку затримання - відмовити.

Судові витрати по справі відсутні.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в п'ятиденний строк, з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08.09.2017 року.

Суддя Жовток Є.А.