Ухвала суду № 68729436, 07.09.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/1659/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ярмак О. М.Номер провадження 22-ц/788/1229/17 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 травня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Козацької сільської ради Конотопського району Сумської області, треті особи: Конотопська районна державна нотаріальна контора, Управління Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області про встановлення факту належності права на земельну частку (пай) та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И Л А :

04 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, який мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її тітка - ОСОБА_4, після її смерті відкрилась спадщина, яка складається в тому числі із земельної частки (паю), розміром 3,08 умовних кадастрових гектарів. Заповіту за життя складено не було, вона є єдиною спадкоємицею за законом після померлої ОСОБА_4 Проте, у зв'язку з втратою правовстановлюючого документу вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права на вказане нерухоме майно. Просить встановити факт належності права на земельну частку (пай) в колгоспі-агропромисловій фірмі «Сейм», розміром 3,08 умовних кадастрових гектарів на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати на нею, як спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_4, право власності на вказану земельну частку (пай).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Козацьке Конотопського району Сумської області, за життя належало право на земельну частку (пай), що перебувала у колективній власності колгоспу-агропромислової фірми «Сейм» розміром 3,08 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на підставі рішення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 25 жовтня 1996 року № 317-р та сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про їх задоволення. При цьому вказує, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги те, що факт прийняття нею спадщини після смерті її тітки ОСОБА_4 встановлено рішенням суду від 29 вересня 2016 року, а тому в силу ст. 61 ЦПК України не підлягає доведенню.

Рішення суду в частині встановлення факту належності ОСОБА_4 права власності на земельну частку (пай) сторонами не оскаржується та відповідно до положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника - адвоката Білого Я.В., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4 (а. с. 3). Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається в тому числі із земельної частки (паю), яка перебуває у колективній власності колгоспу-агропромислової фірми «Сейм», розміром 3,08 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Заповіту за життя ОСОБА_4 складено не було.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 вересня 2016 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_3, як тіткою та племінницею. Крім того даним рішенням встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 (а. с. 4).

З відповіді завідувача Конотопської районної державної нотаріальної контори слідує, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась, спадкоємці із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались (а. с. 25).

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не належить до числа осіб, які мають право на спадкування за законодавством, чинним на час відкриття спадщини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п. 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, даний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. Правила книги шостої ЦК України «Спадкове право» може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

У відповідності до положень ст.ст. 529, 530 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач, яка є племінницею померлої ОСОБА_4, до кола спадкоємців за законом не входила. Положення ст.ст. 1261-1265 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що право ОСОБА_3 на спадкове майно встановлено судовим рішення, яке набрало законної сили, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 вересня 2016 року, на яке посилається позивач, встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 При цьому, суд виходив з того, що ОСОБА_3 вступила в управління та володіння спадковим майном спадкодавиці і розпорядилася ним, що відповідно до положень ст. 549 ЦК УКРСР свідчить про прийняття нею спадщини.

Разом з тим, судом не досліджувалось питання чи входить племінниця померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 до кола спадкоємців за законом, визначених ст.ст. 529-530 ЦК УРСРС, жодних висновків з цього приводу у вказаному рішенні суду зроблено не було.

Слід зазначити також, що з роз'яснень наданих в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 слідує, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Проте, позивач з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, зокрема земельної частки (паю), після смерті ОСОБА_4 не зверталась та не отримувала відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

З огляду на наведене вище, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 травня 2017 року, в оскаржуваній частині, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -