Вирок № 68726641, 08.09.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2324/16-к

Номер провадження 1-кп/629/62/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000901 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Валерянівка, Близнюківського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого механізатором у приватного підприємця Козельський, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Черкаса О.О., потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої - адвоката Соколової Р.І.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката Даниленка Б.І., -

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2015 року близько 21-00 години ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21154», реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому рухався по автодорозі «Мерефа-Павлоград», з боку м. Первомайський в напрямку м. Лозова зі швидкістю біля 90 км/год.

Під час руху по вказаній автодорозі, в районі 101 км + 600 метрів, в момент засліплення водія ОСОБА_1 світлом фар зустрічного транспорту, останній не зупинив автомобіль в межах смуги руху свого напрямку, і не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, а продовжував рух з постійною швидкістю, виїхавши, при цьому, на смугу руху зустрічного напрямку, чим грубо порушив вимоги п.п. 19.3, 12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: - п. 19.3 «У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смугу руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію»; - п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», та скоїв зіткнення з велосипедистом ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку по зустрічній для водія ОСОБА_1 смузі.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедисту ОСОБА_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 302-ЛЗт/15 від 23.12.2015 року спричинені тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя у вигляді важкої черепно-мозкової травми, тупої та численних травм тулуба та забиття і переломів кінцівок, від яких він загинув на місці події.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 виразилися у тому, що він, керуючи транспортним засобом, під час виникнення небезпеки у вигляді засліплення його світлом фар зустрічного транспорту, не зменшив швидкість керованого ним автомобіля аж до його зупинки в межах своєї смуги руху та не увімкнув світлову сигналізацію, а навпаки, продовжував рух з постійною швидкістю, виїхав на смугу зустрічного напрямку, де скоїв зіткнення з велосипедистом ОСОБА_6, який в цей час рухався назустріч ОСОБА_1 по зустрічній для нього смузі руху.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_1, відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 301/16 від 04.05.2016 року перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та її наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 13 листопада 2015 року близько 21-00 години він керував автомобілем марки «ВАЗ-21154», реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому рухався по автодорозі «Мерефа-Павлоград», з боку м. Первомайський в напрямку м. Лозова зі швидкістю біля 90 км/год. Під час руху по вказаній автодорозі, в момент засліплення світлом фар зустрічного транспорту виїхав на смугу руху зустрічного напрямку, в зв'язку з чим скоїв зіткнення з велосипедистом ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку по зустрічній для нього смузі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедисту ОСОБА_6 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких він загинув на місці події.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, за місцем реєстрації характеризується позитивно, має середню освіту, працює механізатором у приватного підприємця Козельський, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обвинувачений ОСОБА_1 взяв участь у підготовці досудової доповіді, надав працівникам пробації всю необхідну інформацію.

Оцінка виявила низькі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується низькою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлені.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Близнюківським районним сектором з питань пробації, згідно висновку якої загальний рівень ризику вчиненого кримінального правопорушення низький, ризик небезпеки для суспільства зі сторони обвинуваченого оцінюється як низький, відповідно до ОСОБА_1 можна застосувати такий вид інтервенції, як покарання не пов'язане з позбавленням волі. До обвинуваченого можна застосувати такий захід підтримки та допомоги, як: контроль за поведінкою за місцем проживання особи, за умови реалізації яких, можна досягнути правослухняної поведінки без застосування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

При обранні міри покарання суд виходить з того, що статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів. Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами покарання» від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд, призначаючи покарання ОСОБА_1 враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, вимоги ч. 2 ст. 50 Кримінального Кодексу України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами та доходить до висновку, висновку органу пробації, що перевиховання ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства та в даному випадку можливо застосувати норми статті 75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та перевиховання.

Крім того, проаналізувавши зазначені обставини кримінального правопорушення та тяжкість суспільно - небезпечних наслідків, що настали внаслідок дій обвинуваченого, суд доходить до висновку, що в даному конкретному випадку не має необхідності застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами з урахуванням: наявності обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, а саме: щирого каяття; особи обвинуваченого, який здійснював керування транспортним засобом у тверезому стані; після виникнення дорожньо-транспортної пригоди вживав заходів щодо надання допомоги потерпілій; раніше не допускав порушень Правил дорожнього руху України; працює механізатором і це є його єдиним джерелом доходу.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 судом не обирався.

Заявлений уточнений цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні був залишений без розгляду в зв'язку з повним відшкодуванням обвинуваченим матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судових експертиз.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення: судової автотехнічної експертизи № 301/16 від 04.05.2016 року в розмірі 1055 гривень 52 копійки; судової транспортно-трасологічної експертизи № 1034/15 від 29.02.2016 року у розмірі 2762 гривні 10 копійок; судової авто технічної експертизи № 1035/15 від 25.02.2016 року у розмірі 552 гривні 42 копійки (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова