Рішення № 68718594, 06.09.2017, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/5764/17

Провадження № 2/520/7649/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.,

при секретарі - Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 18.05.2017 року звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 13208700,00 гривень, що складає еквівалент 500000,00 доларів США.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 03 червня 2014 року між ним та відповідачем - ОСОБА_2 у простій формі було укладено договір позики, за умовами якого відповідач - ОСОБА_2 позичив у нього - ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5916650,00грн., що на момент підписання договору було еквівалентно 500000,00 доларів США.

Позивач зазначає, що на підтвердження факту передачі та прийняття грошових коштів відповідач - ОСОБА_2 власноруч написав розписку.

Також позивач вказує, що відповідно до п.п. 3, 4, 5, 10 договору позики та розписки, останній день повернення позики 31 грудня 2016року. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у національній валюті України, в розмірі, що має бути еквівалентно 500000,00доларів США по курсу НБУ станом на день повернення. Повернення позики відбувається за адресою мешкання позикодавця. Позичальник може повертати позику частинами, про що на зворотній стороні договору позики робляться відмітки. Після виконання позичальником свого зобов'язання позикодавець повинен передати йому оригінал примірника договору позики та розписки. Наявність у позикодавця після спливу строку повернення грошей оригіналу примірника договору позики та розписки є свідченням прострочення виконання позичальником свого зобов'язання.

Так, позивач зазначає, на протязі дії договору позики позичальник грошові кошти частинами не повертав, а в усній розмові повідомив, що поверне всю суму позики 31 грудня 2016 року.

Однак до теперішнього часу зобов'язання відповідачем виконано не було, борг у встановлений у договорі позики та розписці термін не повернуто, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 06.06.2017 року відкрито провадження по справі на підставі вказаної позовної заяви ОСОБА_1 та призначено дату і час проведення попереднього судового засідання.

У судовому засіданні 06.09.2017року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, а також вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач - ОСОБА_2 у судові засідання не з'явився, про час і місце проведення яких повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Відповідно до ст.74 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Частиною 3 ст. 76 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею.

Згідно з відповіддю відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.16) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, знятий з реєстрації 06.10.2015року, у зв'язку з втратою права користування житловим приміщенням, реєстрації немає.

Частиною 9 ст. 74 ЦПК України передбачено, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

У зв'язку з чим, виклик відповідача ОСОБА_2 у судове засідання здійснювався через опублікування оголошення у пресі «Одеські вісті», а також направлялись судові повістки за останнім відомим місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_1.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Згідно з ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуюче вищевикладене, а також, що відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, та у відповідності до ст.ст. 224, 225 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 03.06.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого, позикодавець - ОСОБА_1передав, а позичальник - ОСОБА_2 прийняв 5916650 гривень 00 колпійок, що на момент підписання договору становить еквівалент 500000,00 доларів США. Грошові кошти передаються у національній валюті України - гривня. Останній день повернення позики 31 грудня 2016року.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 та п. 8 договору позики, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у національній валюті України, в розмірі, що має бути еквівалентна 500000,00 доларів США по курсу НБУ на день повернення. Позика може повертатися частинами, про що сторони на зворотній стороні цього договору роблять відмітки. Повернення позики має бути здійснено за адресою мешкання позикодавця. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві грошей готівкою або зарахування грошової суми, що позичалися на його банківський рахунок.

П. 10 договору позики передбачено, що після виконання позичальником свого зобов'язання позикодавець повинен передати йому оригінал примірника цього договору та розписки. Наявність у позикодавця після спливу строку повернення грошей оригіналу примірника цього договору та розписки є свідченням прострочення виконання позичальником свого зобов'язання.

На підтвердження факту передачі та прийняття грошових коштів, 03 червня 2014 року ОСОБА_2 власноруч написав розписку, зі змісту якої вбачається, що він отримав грошові кошти у розмірі 5916650,00грн., що на момент підписання договору позики складає еквівалент 500000,00 доларів США. Вказані грошові кошти він отримав від ОСОБА_1

Даний факт підтверджується копією розписки, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 4).

Оригінал вказаного договору позики та оригінал розписки були оглянуті судом у судовому засіданні 06.09.2017року.

Вищевказані обставини були підтверджені представником позивача та не спростовані відповідачем.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу № 6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Наявність у позивача оригіналу договору та розписки свідчить про неповернення боргу відповідачем в належному розмірі.

Суд приймає вказані документи в якості належного та допустимого доказу виникнення боргового зобов'язання.

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобовязань відповідача позивачем була надана боргова розписка.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. ст. 58-59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними та допустимими, та не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Офіційний курс НБУ станом на день звернення до суду з позовною заявою, тобто станом на 18.05.2017року становить 2641,74грн. за 100 доларів США.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору позики (розписки), відповідачем не було повернуто у строк, зазначений у договорі позики, ОСОБА_1 позику, а саме: грошові кошти у розмірі 13208700,00грн., що станом на день звернення до суду складає еквівалент 500000,00доларів США, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у сумі 13208700,00грн., що складає еквівалент 500000,00доларів США, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 8000,00грн. підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 212- 215, 224-226, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, заборгованість за договором позики (розписки) від 03 червня 2014 року у розмірі 13208700 (тринадцять мільйонів двісті вісім тисяч сімсот) гривень 00 копійок, що за курсом Національного банку України станом на 18 травня 2017року складає еквівалент 500000 (п'ятсот тисяч) доларів США 00 центів.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1, в дохід держави судовий збір у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які не приймали участь під час проголошення рішення суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий Калініченко Л. В.