Рішення № 68718145, 07.09.2017, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2818/16-ц

Провадження № 2/484/57/17

Рішення

іменем України

07.09.2017 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючий суддя Максютенко О.А.

секретар судового засідання Завірюха В.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особистою приватною власністю майна

встановив:

12.09.2016 року ОСОБА_3 звернулась до Первомайського міськрайонного суду з позовною заявою, в якій вказувала, що з 30.04.2008 року по 09.09.2016 рік перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням суду 29.08.2016 року було розірвано.

За період перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти вони придбали:

- житловий будинок №26 а по вул.. Садовій в м. Первомайську Миколаївської області за договором купівлі-продажу від 01 червня 2012 року. Покупцем за вказаними договорами був ОСОБА_4, але це майно придбавалося за спільні кошти.

Просила виділити їй у власність 1/2 частину житлового будинку №26а по вул.. Садовій в м. Первомайську Миколаївської області, а іншу 1/2 частину житлового будинку виділити відповідача.Стягнути з відповідача судові витрати.

26 січня 2017 року представник відповідача подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду, представник ОСОБА_4 посилався на ті обставини, що придбаний 01 червня 2012 року в період шлюбу з ОСОБА_3 спірний житловий будинок та земельна ділянка за договором купівлі – продажу придбано за його особисті кошти які йому подарувала мати ОСОБА_5, а саме 10 тис. дол.. США. Частину коштів ОСОБА_5 зняла з депозиту а частину отримала у борг по борговій розписці.

Тому, просив суд визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами з земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку.

В судовому засіданні представник позивача збільшив позовні вимоги та просив виділити позивачці 1/2 частину житлового будинку №26а по вул.. Садовій в м. Первомайську Миколаївської області з господарськими будівлями та спорудами з земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку №26а по вул.. Садовій в м. Первомайську Миколаївської області, а іншу 1/2 частину житлового будинку №26а по вул.. Садовій в м. Первомайську Миколаївської області з господарськими будівлями та спорудами з земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку №26а по вул.. Садовій в м. Первомайську Миколаївської області виділити відповідачу.

Зустрічний позов не визнав та просив відмовити в задоволенні зустрічного позову посилаючись на те, що житловий будинок та земельну ділянку було придбано за спільні сумісні кошти період шлюбу.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що житловий будинок та земельна ділянка, що є предметом судового розгляду є особистою приватною власністю ОСОБА_4, оскільки були придбані за його особисті кошти, які подарувала йому мати ОСОБА_5 Зустрічний позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Суд заслухавши сторони, свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 30.04.2008 року було зареєстровано шлюб ОСОБА_4В та ОСОБА_3, актовий запис № 88. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

29.08.2016 року рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано, рішення набуло законної сили 09.09.2016 року.

01 червня 2008 року в період шлюбу на підставі договору купівлі продажу зареєстрованого та посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_4 купив житловий будинок №26а по вул.. Садовій в м. Первомайську Миколаївської області з господарськими будівлями та спорудами з земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 ст. 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що спірний житловий будинок та земельна ділянка були придбані за спільні грошові кошти сторін, під час перебування їх у шлюбі, а тому належить кожному із них на праві спільної сумісної власності в рівних частках.

При цьому, суд враховує, що ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 р., було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом ст. 321 та ч.1 ст. 316 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Доводи ОСОБА_3 про те, що спірний житловий будинок та земельна ділянка придбана за спільні кошти подружжя, матеріалами справи не спростовані.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, оскільки є недоведеним.

Договору дарування коштів за які було придбано житловий будинок та земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд зазначає, що представник відповідача не надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх зустрічних позовних вимог, заперечень проти первісних позовних вимог.

Судом не можуть бути взяті до уваги показання свідків, які надавали свідчення в суді, про те, що спірний житловий будинок та земельна ділянка куплені за особисті гроші відповідача ОСОБА_4, за первісним позовом, які йому подарувала мати ОСОБА_5, а також грошові кошти від продажу квартири ОСОБА_5 та кошти зняті з депозитного рахунку ПАТ КБ «Приватбанк», а також кошти взяті ОСОБА_5 в борг.

Так, за змістом абзацу другого ч. 1 ст. 218 ЦК не може доводитися показами свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Тому, обставини на які позилається відповідач не можуть встановлюватись показами свідків.

Що стосується доводів представника позивача за первісним позовом ОСОБА_4 про те, що спірний житловий будинок та земельна ділянка куплена особисто ОСОБА_4 за власні кошти, які йому надала мати від продажу квартири та коштів знятих з депозиту, то вони не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, з огляду на вищевикладене, та виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу спірного житлового будинку та земельної ділянки було оформлено 01 червня 2012 та в договорі п.5 зазначено, що продаж житлового будинку та земельної ділянки, за домовленістю сторін вчинено за 89 500 грн., які продавець одержав від покупця до підписання договору.

Договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 – матері відповідача було вчинено 18.02.2013 року, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що саме отримані від продажу квартири грошові кошти були витрачені на купівлю спірного житлового будинку та земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про поділ спільного майна подружжя, підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Також підлягають стягненню з відповідача судові витрати по справі відповідно до ст..88 ЦПК України.

Керуючись ст..ст.10, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Розділити спільне майно набуте підчас шлюбу подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку №26а по вул.. Садовій в м. Первомайську Миколаївської області з господарськими будівлями та спорудами з земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку №26а по вул.. Садовій в м. Первомайську Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку №26а по вул.. Садовій в м. Первомайську Миколаївської області з господарськими будівлями та спорудами з земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку №26а по вул.. Садовій в м. Первомайську Миколаївської області.

Стягнути судовий збір з ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 в сумі 1250 грн.07 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд, з моменту отримання сторонами копії рішення.

Суддя