Ухвала суду № 68717427, 05.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 128/1217/16-ц Провадження № 22-ц/772/2217/2017Головуючий в суді першої інстанції Ганкіна І. А.Категорія 19Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 про визнання недійсним іпотечного договору, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_2 через представника за довіреністю ОСОБА_5 звернулася до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 19.06.2006 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 були укладені договори дарування жилого будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, що розташовані в АДРЕСА_1. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2014 року зазначені договори дарування визнано недійсними. На даний час позивач позбавлена можливості зареєструвати за собою право власності на дану нерухомість, оскільки на жилий будинок та земельну ділянку накладено обтяження.

Так, 07 листопада 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 0101/1107/88-081-Z-01, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького РНО Марунько О.Г., за реєстровим № 2072, за яким передано в заставу банку цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Згідно договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року право вимоги за іпотечним договором набуло ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Вважає вказаний іпотечний договір недійсним з наступних підстав.

Договір дарування жилого будинку та договір дарування земельної ділянки порушували права позивача, оскільки в силу похилого віку і за станом здоров'я, укладаючи з ОСОБА_3 вказані договори, вона помилялася стосовно обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо правової природи цих правочинів, прав та обов'язків сторін, оскільки вважала ці правочини договором довічного утримання, відповідно до умов якого інша сторона договору зобов'язувалась здійснювати постійний догляд та утримання, а право розпорядження нерухомим майном перейшло б до відповідача лише після смерті позивача, і якби не помилка в правовій природі правочину та його правових наслідках, спірні договори не були б укладені. Тому Вінницький районний суд 07.11.2014 року дійшов висновку про визнання даних договорів дарування недійсними.

Момент недійсності договорів дарування жилого будинку і земельної ділянки за таких обставин є днем їх укладення, а саме 19.06.2006 року, а тому іпотечний договір від 07.11.2007 року № 0101/1107/88-081-Z-01, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького РНО Марунько О.Г., за реєстровим № 2072 також підлягає визнаю недійсним, адже ОСОБА_3 не мала права на укладення даного договору, зважаючи на те, що такі дії не відповідають волевиявленню позивача, оскільки порушують її право власності на нерухоме майно.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 про визнання недійсним іпотечного договору відмовлено.

Не погодившись із рішенням позивач ОСОБА_2 через представника адвоката ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що прийняте рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушення норм матеріального і процесуального права, судом не було враховано обставини укладення оспорюваного договору, що свідчить про його природу, як недійсного правочину, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким визнати недійсним вищевказаний іпотечний договір.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог виходив з того, що ОСОБА_2 не була стороною укладеного іпотечного договору та з того, що на момент укладення договору іпотеки майно належало ОСОБА_7

Іпотекодавець був цілком дієздатним, право власності на предмети іпотеки належало Іпотекодавцю, волевиявлення ОСОБА_3 було вільним і відповідало її внутрішній волі, іпотечний договір сторони вчинили у формі, встановленій законом, що перевірено та підтверджується Договором іпотеки, який посвідчений нотаріусом.

В даний час власником іпотечного майна є ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», право власності на іпотечне майно за ним зареєстроване у встановленому Законом порядку.

Рішення про реєстрацію права власності на іпотечне майно за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не скасоване, що встановлено в судовому засіданні відповідно до копії рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19 травня 2017 року. Таким чином, на момент укладення спірного правочину ОСОБА_3 була законним власником переданого в іпотеку майна і порушення вимог ст.203 ЦК України при укладанні іпотечного договору № 0101/1107/88-081-Z-01 від 07.11.2007 року судом не встановлено.

Такий висновок суду є вірним, ґрунтується на нормах закону та відповідає встановленим обставинам по справі.

Судом встановлено, що 19.06.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування жилого будинку з господарськими будівлями та договір дарування земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, що розташовані в АДРЕСА_1 (а.с. 6,8).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2014 року зазначені договори дарування визнано недійсними (а.с.10,11).

07.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 0101/1107/88-081-Z-01, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького РНО Марунько О.Г., за реєстровим № 2072, за яким передано в заставу банку цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 13-16).

Згідно договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року право вимоги за іпотечним договором набуло ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Факт відступлення ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» права вимоги за спірним Іпотечним договором ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» підтверджується копією договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 08.11.2012 року (а.с. 172).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 61810380 від 21.06.2016 року, встановлено, що 09.03.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Кобелєвою А.М., відповідно до договору іпотеки серія та номер 2072, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Марунько О.Г. від 07.11.2007 року, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28717310 від 14.03.2016 року, за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було зареєстровано право приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 79).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 31 січня 2017 року у справі № 128/3652/16-ц задоволено позов ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третіх осіб без самостійних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія Вектор Плюс», ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування рішення (а.с.165-167).

Згідно копії рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19 травня 2017 року, заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 січня 2017 року скасовано, ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третіх осіб без самостійних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія Вектор Плюс», ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування рішення - відмовлено (а.с. 168-170).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути нерухоме майно, зокрема, якщо воно належить іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Правове значення для захисту права власності у такому разі має встановлення факту наявності у власника перешкод здійснювати своє право власності.

За змістом ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (чинної на час укладення спірного правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, згідно частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Зі змісту оспорюваного правочину, а саме: Іпотечного договору №0101/1107/88-081- Z-01 від 07.11.2007 року, вбачається, що позивач не була стороною даного правочину. Іпотечний договір було підписано його сторонами в присутності приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу - Марунько О.Г.; у договорі зазначено, що останній підписаний сторонами, особу громадян, які підписали договір, встановлено, їх правоздатність та дієздатність, ПАТ «Сведбанк», а також повноваження представників та належність ОСОБА_3 заставленого майна перевірено. На момент укладення договору іпотеки були відсутніми підстави, які свідчили б про недійсність правочину.

Крім того, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 листопада 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2014 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 0101/1107/88-081-Z-01 від 07.11.2007 року на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (правонаступник ПАТ «Сведбанк»). Лише 07 листопада 2014 року було ухвалено рішення Вінницького районного суду Вінницької області про визнання недійсними договорів дарування, яке набуло чинності 18 листопада 2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На теперішній час, право власності на іпотечне майно є зареєстрованим за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а отже є встановленою наявність спору щодо захисту права власності на дане майно, яке регулюється нормативними положеннями глави 29 ЦК України.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Проте вимоги про витребування майна позивачем ОСОБА_2 не заявлялися, а тому задоволення вимоги про визнання недійсним іпотечного договору, без з'ясування можливості витребування спірного майна власником від набувача, є передчасним, оскільки їм передують питання набуття права власності на спірне майно відповідачем ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до даного договору ст. 215 ЦК України.

Таким чином, розглядаючи справу за апеляційною скаргою на оскаржуване рішення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази, вірно визначився з характером правовідносин. Судом першої інстанції виконані вимоги ст. 212 ЦПК України, судове рішення мотивовано, наведене в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовує, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.