Рішення № 68717413, 08.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медвецького С.К.,

суддів: Іващука В.А., Сала Т.Б.,

з участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 травня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі – ПАТ КБ «Надра», банк) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено договір «Автопакет» № 21/06/2007/840-АП/266, за умовами якого останній отримав кредит на придбання автотранспортного засобу у розмірі 11 320 доларів США зі сплатою 14,4 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 21 червня 2014 року.

Позичальник взяті на себе зобов?язання належним чином не виконував, унаслідок чого, станом на 2 березня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 9 313 доларів 82 центів США, з яких: 6 237 доларів 81 цент США – заборгованість по кредиту, 3 076 доларів 1 цент США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також 78 116,88 грн – пеня.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла за договором «Автопакет».

Заочним рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 11 травня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Надра», посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з?явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок заборгованості відповідача перед банком не є належним доказом проведених відповідачем банківських операцій, який містить повне відображення достовірної інформації про стан активів і зобов?язань відповідача, а інших доказів позивачем не надано, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв?язку з їх недоведеністю.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У даній справі доведенню підлягає наявність між сторонами кредитних правовідносин та виконання зобов’язань кредитором щодо надання коштів та боржником - щодо повернення коштів в обумовлені сторонами терміни, а також розмір заборгованості, що утворилася.

Судом установлено, що 21 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено договір «Автопакет» № 21/06/2007/840-АП/266, за умовами якого останній отримав кредит на придбання автотранспортного засобу у розмірі 11 320 доларів США зі сплатою 14,4 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 21 червня 2014 року (а.с.5-9).

Підставою для укладення указаного договору є анкета –заява ОСОБА_2 на отримання кредиту на купівлю автомобіля за програмою «Автопакет» (а.с.4).

16 серпня 2010 року та 5 серпня 2011 року сторони уклали додаткові угоди до договору, у яких погодили відстрочення сплати позичальником платежу строком на 6 місяців (а.с.10-30).

Позивач виконав свої зобов’язання за кредитним договором у повному обсязі, здійснив видачу кредитних ресурсів у тимчасове користування на умовах поворотності, строковості, платності, що підтверджується заявою на видачу готівки № 850 від 21 червня 2007 року (а.с.31).

Відповідно до п. 2.2.1 кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п. 1.1.3.1 договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на рахунок у порядку, передбаченому п. 2.2.3 договору шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 215 доларів США.

Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,4 відсотків на місяць. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та день погашення кредиту (п. 1.1.3.1 договору).

Пункт 2.2.2 кредитного договору визначає порядок повернення кредиту, у відповідності до якого позичальник зобов?язався вносити мінімально необхідні платежі по кредиту щомісячно до 18 числа поточного місяця.

У випадку порушення виконання взятих на себе зобов?язань, позичальник зобов?язався сплатити банку штрафні санкції, визначені договором.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідних платежів по погашенню кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

У зв?язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов?язань, станом на 2 березня 2017 року утворилася заборгованість зі сплати кредиту та встановлених договором процентів в сумі 9 313 доларів 82 центи США, що еквівалентно 331 272,46 грн, з яких 6 237 доларів 81 цент США – заборгованість по кредиту, 3 076 доларів 1 цент США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також 78 116,88 грн – пеня за неналежне виконання кредитних зобов?язань.

Отже, між сторонами існують зобов’язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору та регулюються главою 71 ЦК України, а також загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов’язань.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України) – ч. 1, 2 статті 509 ЦК України.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагент та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання (стаття 546 ЦК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Крім того, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення - невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов’язок по доведенню підстави позову покладається на позивача, а тому надані ним розрахунки та виписки про рух коштів по рахунку підтверджують порушення позичальником взятих на себе зобов?язань та наявність заборгованості за договором в сумі 9 313 доларів 82 центи США, що еквівалентно 331 272,46 грн, з яких: 6 237 доларів 81 цент США – заборгованість по кредиту, 3 076 доларів 1 цент США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також 78 116,88 грн – пеня.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог та у зв?язку з цим відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості не може бути визнаний обґрунтованим.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов’язків сторін, які випливають з кредитного договору, а відтак дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором «Автопакет» № 21/06/2007/840-АП/266 від 21 червня 2007 року, яка утворилась станом на 2 березня 2017 року в розмірі 9 313 доларів 82 центи США, з яких: 6 237 доларів 81 цент США – заборгованість по кредиту, 3 076 доларів 1 цент США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також 78 116,88 грн – пеня.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позов задоволено повністю, то з ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути 4 969, 09 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 5 466 грн - за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити.

Заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 травня 2017 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ПАТ КБ «Надра» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» № 21/06/2007/840-АП/266 від 21 червня 2007 року, яка утворилась станом на 2 березня 2017 року в розмірі 9 313 доларів 82 центи США, з яких: 6 237 доларів 81 цент США – заборгованість по кредиту, 3 076 доларів 01 цент США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також 78 116,88 грн – пені.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 4 969,09 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 5 466 грн - за подання апеляційної скарги, а всього 10 435, 09 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Підпис С.К. Медвецький

Судді: Підпис В.А. Іващук

ОСОБА_4 Сало

Згідно з оригіналом

Головуючий С.К. Медвецький