Рішення № 68709152, 29.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.08.2017 Справа №905/1334/17

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 37434954,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00210602,

про стягнення 406697,76 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №0706/107 від 07.06.2017р. до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області, про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 406697,76 грн., у тому числі: 351847,02 грн. розміру основної заборгованості, 5578,68 грн. 3% річних, 24559,01грн. пені, 24713,05 грн. інфляційних.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1334/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 15.06.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1334/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору поставки №15/24 від 14.01.2014р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх грошових зобовязань в частині оплати вартості переданого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір поставки №15/24 від 14.01.2014р. із додатковою угодою №5 від 16.06.2016р. до нього, видаткові накладні №РН-1030 від 20.09.2016р., №РН-1089 від 07.10.2016р., №РН-1117 від 13.10.2016р., №РН-1137 від 20.10.2016р., №РН-1153 від 20.10.2016р., №РН-1173 від 26.10.2016р., №РН-1197 від 02.11.2016р., №РН-1215 від 03.11.2016р., №РН-1199/1 від 03.11.2016р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №1839 від 02.11.2016р., №1687 від 07.10.2016р., рахунки-фактури №СФ-1133/1 від 12.09.2016р., №СФ-1243 від 06.10.2016р., №СФ-1257 від 10.10.2016р., №СФ-1295 від 19.10.2016р., №СФ-1307 від 20.10.2016р., №СФ-1334 від 26.10.2016р., №СФ-1371 від 02.11.2016р., №СФ-1384 від 03.11.2016р., №СФ-1362 від 01.11.2016р., вимога №1003/107 від 10.03.2017р., опис вкладення у цінний лист, датований 10.03.2017р., фіскальний чек №б/н від 10.03.2017р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, датоване 14.03.2017р., правоустановчі документи позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.20, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 49, 54, 61, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

04.07.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано супровідний лист вих. №307/107 від 03.07.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.07.2017р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/1284/17 на 15 днів по 29.08.2017р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

01.08.2017р. від позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано супровідний лист вих. №3107/107 від 31.07.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку.

23.08.2017р. від позивача отримано заяву вих. №2208/107 від 22.08.2017р. по справі №905/1334/17, до якої додано додаток №1 до позову від 07.06.2017р. №0706/107 Розрахунок майнових вимог.

28.08.2017р. позивачем надано супровідний лист вих. №2308/107 від 23.08.2017р., до якого додано копію акту звірки станом на 23.08.2017р.

Представник позивача у судовому засіданні 29.08.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 29.08.2017р. не зявився, витребувані судом документи не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

14.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (Покупець) укладено договір поставки №15/24, строком дії у відповідності до його п.13.2 у редакції додаткової угоди №5 від 16.06.2016р. до 31.12.2016р.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, Постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупцю, а Покупець зобовязався прийняти товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, якого виробника визначена сторонами у специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору.

Ціна продукції вказується у специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору (п.2.1 договору).

Орієнтовна сума договору на момент укладання складає 2500000,00 грн. без ПДВ, ПДВ 500000,00 грн., всього з ПДВ 3000000,00 грн. Загальна сума договору є змінною величиною та складається із суми усіх специфікацій, оформлених до цього договору (п.2.2 договору).

Відповідно до п.5.2 договору датою поставки товару є дата його передачі Покупцю Постачальником у встановленому у специфікаціях місці.

Разом з продукцією Постачальник зобовязується надати Покупцю наступні документи: рахунок, сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності, копія сертифіката або паспорта якості, завірена оригіналом печатки Постачальника), накладну (у накладній обовязкове посилання на одержувача продукції), податкову накладну, товаро-транспортну накладну (п.6.1 договору).

Згідно з п.6.3 договору, датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата, вказана представником Покупця у видатковій накладній, документом, що посвідчує такий перехід, є видаткова накладна.

Оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у національній валюті України (п.9.1 договору).

Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 35 календарних днів з моменту поставки (п.9.3 договору).

За умов специфікації №13 від 17.08.2015р. у редакції додаткової угоди №2 від 26.11.2015р. до договору поставки №15/24 від 14.01.2014р. сторони узгодили поставку товару:

- олива М-14В2 ГОСТ 12337-84, кількістю 3240 кг., ціною 25,12 грн. без податку на додану вартість, у сумі 81388,80 грн. без податку на додану вартість;

- олива індустріальна ТНК Контур 100 ТУ 0253-045-44918199-2008, кількістю 4500кг., ціною 26,30 грн. без податку на додану вартість, у сумі 118350,00 грн. без податку на додану вартість;

- олива трансмісійна ТНК ТРАНС ТМ-3-18к ТУ 0253-008-00151779-2004, кількістю 4000кг., ціною 26,50 грн. без податку на додану вартість, у сумі 106000,00 грн. без податку на додану вартість;

- олива ТНК Гідравлік HLP 32 ТУ 38.301-41-180-01, кількістю 20000кг., ціною 38,66грн. без податку на додану вартість, у сумі 773200,00 грн. без податку на додану вартість;

- олива турбінна Тп-22С марка 1 ТУ 38.101821-2013, кількістю 2500кг., ціною 25,00грн. без податку на додану вартість, у сумі 62500,00 грн. без податку на додану вартість;

- олива ТНК Гідравлік HLP 46 ТУ 38.301-41-180-01, кількістю 20000кг., ціною 38,66грн. без податку на додану вартість, у сумі 773200,00 грн. без податку на додану вартість;

- олива індустріальна ТНК МНС 68 ТУ 0253-023-44918199-2006, кількістю 20000кг., ціною 46,20 грн. без податку на додану вартість, у сумі 924000,00 грн. без податку на додану вартість.

Загальна сума по специфікації 2838638,80 грн. без ПДВ, ПДВ 567727,76 грн., всього з ПДВ 3406366,56 грн.

Умови оплати: відстрочка платежу 35 календарних днів з моменту поставки.

Умови поставки: DDP склад покупця м.Краматорськ (Інкотермс 2010).

Строк поставки протягом 5 днів після отримання заявки.

За умов специфікації №17 від 01.09.2016р. до договору поставки №15/24 від 14.01.2014р. сторони узгодили поставку товару: мастило Уніол-2М/2, кількістю 1700 кг., ціною 31,80 грн. без податку на додану вартість, у загальній сумі 64872,00 грн. з податком на додану вартість.

Строк поставки протягом 5 календарних днів з моменту отримання Постачальником письмової заявки за підписом начальника ОМТСіО, але не пізніше 25 календарних днів з моменту підписання специфікації №17.

Умови оплати: протягом 35 календарних днів з моменту поставки товару на склад ПАТ «ЕМСС» м.Краматорськ.

Умови поставки: згідно Інкотермс 2010 - СРТ склад покупця м.Краматорськ.

Як свідчать матеріали справи, позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури:

- №СФ-1133\1 від 12.09.2016р. на оплату товару «олива індустріальна ТНК Гідравлік HLP 46» у кількості 2700 кг., загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 125258,40 грн.;

- №СФ-1243 від 06.10.2016р. на оплату товару: «мастило Уніол-2М2» у кількості 170кг., у сумі 5406,00 грн. без податку на додану вартість; «олива ТНК Контур 100» у кількості 900кг., у сумі 23670,00 грн. без податку на додану вартість; «олива Лукойл ТП-22С» у кількості 180кг., у сумі 4500,00 грн. без податку на додану вартість; загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 40291,20 грн.;

- №СФ-1257 від 10.10.2016р. на оплату товару: «мастило Уніол-2М2» у кількості 170кг., у сумі 5406,00 грн. без податку на додану вартість; «олива індустріальна ТНК Гідравлік HLP 32» у кількості 900кг., у сумі 34794,00 грн. без податку на додану вартість; «олива ТНК ТРАНС ТМ 3-18к» у кількості 185кг., у сумі 4902,50 грн. без податку на додану вартість; «олива І-40А» у кількості 540кг., у сумі 10800,00 грн. без податку на додану вартість; загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 67083,00 грн.;

- №СФ-1295 від 19.10.2016р. на оплату товару: «олива І-40А» у кількості 540кг., у сумі 10800,00 грн. без податку на додану вартість; «олива моторна М-14В2» у кількості 180кг., у сумі 4521,60 грн. без податку на додану вартість; загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 18385,92 грн.;

- №СФ-1307 від 20.10.2016р. на оплату товару «олива МС-20» у кількості 360 шт., загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 12873,60 грн.;

- №СФ-1334 від 26.10.2016р. на оплату товару «олива І-40А» у кількості 720 кг., загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 17280,00 грн.;

- №СФ-1371 від 02.11.2016р. на оплату товару: «мастило Уніол-2М2» у кількості 170кг., у сумі 5406,00 грн. без податку на додану вартість; «олива ТНК Контур 100» у кількості 180кг., у сумі 4734,00 грн. без податку на додану вартість; загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 12168,00 грн.;

- №СФ-1384 від 03.11.2016р. на оплату товару «олива індустріальна ТНК Гідравлік HLP 46» у кількості 900 кг., загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 41752,80 грн.;

- №СФ-1362 від 01.11.2016р. на оплату товару «олива МС-20 Лукойл» у кількості 800л., загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 28608,00 грн.

На загальну суму 363700,92 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як свідчать матеріали справи, за видатковими накладними №РН-1030 від 20.09.2016р., №РН-1089 від 07.10.2016р., №РН-1117 від 13.10.2016р., №РН-1137 від 20.10.2016р., №РН-1153 від 20.10.2016р., №РН-1173 від 26.10.2016р., №РН-1197 від 02.11.2016р., №РН-1215 від 03.11.2016р., №РН-1199/1 від 03.11.2016р. позивач здійснив поставку оливи та мастил відповідачу на загальну суму 363700,92 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції з боку відповідача підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №1498 від 07.09.2016р., №1687 від 07.10.2016р., №1839 від 02.11.2016р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Переліченні первинні документи містять посилання на договір №15/24 від 14.01.2014р., як на правову підставу проведення спірних господарських операцій.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні є належними доказами здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору поставки №15/24 від 14.01.2014р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, у відповідності п.9.3 договору та п.1 специфікацій №13 від 17.08.2015р., №17 від 01.09.2016р. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 35 календарних днів з моменту поставки.

Відтак, приймаючи до уваги викладені умови оплати, відповідач повинен остаточно розрахуватись із позивачем за отриманий ним товар за видатковими накладними №РН-1030 від 20.09.2016р. - не пізніше 24.10.2016р., №РН-1089 від 07.10.2016р. - не пізніше 10.11.2016р., №РН-1117 від 13.10.2016р. - не пізніше 16.11.2016р., №РН-1137 від 20.10.2016р. - не пізніше 23.11.2016р., №РН-1153 від 20.10.2016р. - не пізніше 23.11.2016р., №РН-1173 від 26.10.2016р. - не пізніше 29.11.2016р., №РН-1197 від 02.11.2016р. - не пізніше 06.12.2016р., №РН-1215 від 03.11.2016р. - не пізніше 07.12.2016р., №РН-1199/1 від 03.11.2016р. - не пізніше 07.12.2016р.

Беручи до уваги призначення платежу з посиланням на договір №15/24 від 14.01.2014р. та твердження позивача, що не спростовані у порядку господарського процесуального законодавства, з оплати за оливу та мастило проведену у розмірі 40000,00грн. згідно платіжного доручення №1833 від 08.11.2016р., в рахунок часткової сплати товару, поставленого за видатковою накладною №РН-1030 від 20.09.2016р., віднесено 11853,90 грн.

Доказів протилежного суду не представлено.

Проте, як слідує з обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Постачальником у сумі 351847,02 грн. у встановлені договором строки не виконано.

З огляду на наведене, позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, доведеними належним чином, та такими, що підлягають стягненню у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача, з урахуванням заяви №2208/107 від 22.08.2017р., сума інфляційних витрат за прострочення основного зобовязання у загальній сумі становить 24713,05 грн. (нарахування здійснено з 01.11.2016р. по 30.04.2017р. на суму 113404,50 грн., з 01.11.2016р. по 30.04.2017р. на суму 40291,20 грн., з 01.11.2016р. по 30.04.2017р. на суму 67083,00 грн., з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. на суму 18385,92 грн., з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. на суму 12873,60 грн., з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. на суму 17280,00 грн., з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. на суму 12168,00 грн., з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. на суму 41752,80 грн., з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. на суму 28608,00 грн.).

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобовязань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, у застосованому позивачем розрахунку інфляційних витрат неправильно визначено період для їх нарахування, і тому він не може бути прийнятий.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення в сумі 21888,61 грн. (з 01.11.2016р. по 30.04.2017р. на суму 113404,50грн., з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. на суму 40291,20 грн., з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. на суму 67083,00 грн., з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. на суму 18385,92 грн., з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. на суму 12873,60 грн., з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. на суму 17280,00 грн., з 01.01.2017р. по 30.04.2017р. на суму 12168,00 грн., з 01.01.2017р. по 30.04.2017р. на суму 41752,80 грн., з 01.01.2017р. по 30.04.2017р. на суму 28608,00 грн.).

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми 5578,68 грн. за наступним розрахунком: з 26.10.2016р. по 07.11.2016р. на суму 125258,40грн., з 08.11.2016р. по 29.05.2017р. на суму 113404,50 грн.; з 12.11.2016р. по 29.05.2017р. на суму 40291,20 грн.; з 18.11.2016р. по 29.05.2017р. на суму 67083,00 грн.; з 25.11.2016р. по 29.05.2017р. на суму 18385,92 грн.; з 25.11.2016р. по 29.05.2017р. на суму 12873,60 грн.; з 01.12.2016р. по 29.05.2017р. на суму 17280,00 грн.; з 08.12.2016р. по 29.05.2017р. на суму 12168,00 грн.; з 09.12.2016р. по 29.05.2017р. на суму 41752,80 грн.; з 09.12.2016р. по 29.05.2017р. на суму 28608,00 грн.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Здійснив перерахунок 3% річних за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір в сумі 5646,71 грн.

Відповідно до п.10.6 договору при несвоєчасній сплаті поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню з простроченої суми 24559,01 грн. із розміру 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, за наступним розрахунком: з 26.10.2016р. по 07.11.2016р. на суму 125258,40грн., з 08.11.2016р. по 20.04.2017р. на суму 113404,50 грн.; з 12.11.2016р. по 06.05.2017р. на суму 40291,20 грн.; з 18.11.2016р. по 12.05.2017р. на суму 67083,00 грн.; з 25.11.2016р. по 19.05.2017р. на суму 18385,92 грн.; з 25.11.2016р. по 19.05.2017р. на суму 12873,60 грн.; з 01.12.2016р. по 25.05.2017р. на суму 17280,00 грн.; з 08.12.2016р. по 29.05.2017р. на суму 12168,00 грн.; з 09.12.2016р. по 29.05.2017р. на суму 41752,80 грн.; з 09.12.2016р. по 29.05.2017р. на суму 28608,00 грн.

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Перевіривши розрахунок даних позовних вимог, з урахуванням встановленого вище, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір у сумі 24749,85 грн.

Разом з цим, суд дійшов висновку про задоволення пені та 3% річних у сумах заявлених позивачем, оскільки встановлені судом розміри перевищують останні та за відсутності клопотання в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути збільшені.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя, до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області, про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 406697,76 грн., у тому числі: 351847,02 грн. розміру основної заборгованості, 5578,68 грн. 3% річних, 24559,01грн. пені, 24713,05 грн. інфляційних, задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ПАТ «Енергомашспецсталь», ЄДРПОУ 00210602, банківські реквізити не вказано) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар» (69006, Запорізька область, м.Запоріжжя, Північне шосе, б.4, оф.210, ЄДРПОУ 37434954, п/р№26007962495751 у ПАТ ПУМБ м.Київ, МФО 334851) 403873,32грн., у тому числі 351847,02 грн. суми основного боргу, 24559,01 грн. пені, 5578,68грн. 3% річних, 21888,61 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 6058,10 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. У судовому засіданні 29.08.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2017р.

Суддя О.В. Кротінова