Рішення № 6870810, 30.11.2009, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

26 листопада 2009 року Справа № 6/142

За позовом: відкритого акціонерного товариства “Фірма “Укрбудресурси”,

юридична адреса: вул. М. Раскової, 23, офіс 910, м. Київ, 02002;

адреса для листування: вул. Будіндустрії, 7, а/с 10, м. Київ, 01013

в особі Київської філії –Тресту “Укрбудкомплектація”,

юридична адреса: вул. М. Раскової, 23, офіс 910, м. Київ, 02002;

адреса для листування: вул. Будіндустрії, 7, а/с 10, м. Київ, 01013

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена”,

юридична адреса: проспект Перемоги, 67, кв. 2-3, м. Чернігів, 14000;

фактична адреса: вул. Проектна, 1, м. Чернігів, 14000

про стягнення заборгованості в сумі 6427,92 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Пабат О.А., довіреність №б/н від 02.11.2009р.,

від відповідача: Судак Д.Г., довіреність №11/ЮР/09 від 01.01.2009р.

За згодою сторін у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством “Фірма “Укрбудресурси” в особі Київської філії –Тресту “Укрбудкомплектація” подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вена” про стягнення 6427,92 грн. боргу, в тому числі 2500,00 грн. основної заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу, пені в сумі 1707,63 грн., 3% річних в сумі 253,29 грн. та інфляційних втрат в сумі 1967,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов від 02.10.2009р. вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню лише частково. Відповідач визнав, що ним отримано товар по видатковій накладній №ТР-00285 від 06.11.2008р. на суму 31120,00 грн., проте зазначав, що цей товар отриманий на підставі одноразової усної угоди, а не на підставі договору купівлі-продажу та на умовах, передбачених ним, а тому нарахування пені є безпідставним. Також відповідач вважав, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованим; розрахунок в підтвердження вимог щодо стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн. також відсутній. За таких обставин відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2009р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.10.2009р. визнав борг лише в частині стягнення основної суми заборгованості в сумі 2500 грн., щодо решти позовних вимог заперечував, оскільки товар, стосовно якого виник борг по оплаті, отриманий не за договором.

Позивач 22.10.2009р. надіслав до суду уточнення та доповнення до позовної заяви, згідно яких уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 7213,89 грн. боргу, в тому числі 2000,00 грн. основної заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу, інфляційних втрат в сумі 3097,57 грн., 3% річних в сумі 400,51 грн. та пені в сумі 1715,81 грн.

Відповідач 27.10.2009р. надіслав до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій відповідач зазначає, що оскільки позивачем було подано уточнення та доповнення до позовної заяви, то позовна давність на зазначені відповідачем накладні сплила, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 03.11.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнення та доповнення до позовної заяви від 22.10.2009р.

В судовому засіданні 03.11.2009р. представник відповідача заперечив стосовно позовних вимог та зазначив, що відповідачем частково сплачено борг в сумі 500 грн., а тому сума основного боргу становить 2000 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2009р. подав заяву про часткову відмову від позовних вимог, в якій відмовляється від позову в частині стягнення 500 грн. основного боргу та просить стягнути з відповідача 2000,00 грн. основної заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу, інфляційних втрат в сумі 3097,57 грн., 3% річних в сумі 400,51 грн. та пені в сумі 1715,81 грн.

Враховуючи, що відмова від позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву позивача про відмову від позивних вимог в частині стягнення 500 грн. основного боргу.

Представник позивача також подав заяву про збільшення розміру позовних вимог на 1285,97 грн., з яких сума інфляційних втрат збільшилась на 1130,57 грн.; сума 3% річних збільшилась на 147,22 грн.; сума пені збільшилась на 8,18 грн. і просить стягнути з відповідача 2000,00 грн. основної заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу, інфляційних втрат в сумі 3097,57 грн., 3% річних в сумі 400,51 грн. та пені в сумі 1715,81 грн.

Суд прийняв збільшення розміру позовних вимог на 1285,97 грн., оскільки ці дії не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав змінені позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 2000,00 грн. основної заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу, інфляційних втрат в сумі 3097,57 грн., 3% річних в сумі 400,51 грн. та пені в сумі 1715,81 грн.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача визнав суму основного боргу; проти стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені заперечив, оскільки вважає, що їх розрахунок, наданий позивачем, є невірним. Також представник відповідача заперечив стосовно стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством “Фірма “Укрбудресурси” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вена” (покупець) укладено договір купівлі –продажу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором (п. 9.1 договору).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов’язується передати у власність покупцеві товар: магнезитова плита, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього продавцю певну грошову суму, передбачену договором.

Згідно п. 2.1 договору загальна кількість товару, що підлягає продажу, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, видами, марками, типами, розмірами визначаються видатково-прибутковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Кількість, асортиментний перелік товару визначається в видатково-прибутковій накладній, що надається покупцем за кожну партію товару (надалі накладна), яка є невід’ємною частиною договору. (п. 2.2 договору).

Згідно п. 5 договору ціна товару встановлюється за домовленістю сторін і вказується в товарних накладних і рахунках на його оплату. Підписання покупцем накладних є підтвердженням його згоди з ціною товару. Ціна товару підлягає зміні протягом строку дії договору, залежно від показників, що зумовлюють ціну товару.

Загальна вартість договору визначається вартістю товару, поставленого згідно накладних протягом терміну дії договору.

Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у накладній на поставку товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його доставки покупцю не допускається.

Покупець зобов’язаний розрахуватися за кожну партію переданого продавцем товару протягом 25 календарних днів з моменту передачі партії товару від продавця, шляхом безготівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 16.01.2008р. по 06.11.2008р. поставлено відповідачу товару на загальну суму 114701,50 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41).

Вказаний товар був отриманий представниками відповідача на підставі довіреностей, виданих товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вена”, які знаходиться в матеріалах справи, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вена” свої зобов’язання за договором виконало частково, за отриманий товар оплата здійснена частково в сумі 112201,50 грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

Після порушення провадження у справі відповідачем також оплачено товар на суму 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 22.09.2009р.

Таким чином позивачем заявлено до стягнення 2000,00 грн. (114701,50 грн. –112201,50 грн. –500,00 грн.) основного боргу по оплаті вартості товару, поставленого відповідачу за договором купівлі-продажу від 14.01.2008р. у період з 16.01.2008р. по 06.11.2008р.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, договором від 14.01.2008р. визначений строк виконання зобов’язання –протягом 25 календарних днів з моменту передачі партії товару від продавця.

Таким чином позивач передав товар, а відповідач прийняв на себе обов’язок розрахуватись за нього у певний строк.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач порушив умови договору, вищевказані приписи законодавства, оскільки своєчасно та в повному обсязі не виконав свого грошового зобов’язання по оплаті товару, отриманого від позивача у період з 16.01.2008р. по 06.11.2008р.

Ухвалою від 09.11.2009р. суд зобов’язав сторони провести відповідну звірку та скласти акт звірки.

Сторони надали суду акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що станом на 23.09.2009р. основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 2000 грн. Даний акт підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Отже, сума основного боргу відповідача становить 2000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом, за таких обставин в частині стягнення 500 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до умов п. 8.4 Договору за порушення грошових зобов’язань за договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов’язання, від суми виконання грошового зобов’язання за кожен день порушення виконання.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено суму боргу у термін, визначений умовами договору, позивачем на виконання умов п. 8.4 Договору нараховано відповідачу пеню в сумі 1715,81 грн. за період з 02.12.2008р. по 02.06.2009р., що підтверджується розрахунком від 22.10.2009р. та уточненим розрахунком від 24.11.2009р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Згідно розрахунку від 22.10.2009р. та уточненого розрахунку від 24.11.2009р., складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення 3097,57 грн. втрат від інфляції,

а саме: за накладною №ТР-000013 від 16.01.2008р. з лютого по квітень 2008 року в сумі 727,75 грн.; за накладною №ТР-00067 від 21.02.2008р. за квітень, травень 2008 року в сумі 131,44 грн.; за накладною №ТР-00110/1 від 11.04.2008р. за травень 2008 року в сумі 52,00 грн.; за накладною №ТР-00127 від 16.05.2008р. за червень 2008 року в сумі 64,00 грн.; за накладною №ТР-00228 від 04.09.2008р. за жовтень 2008 року в сумі 204,00 грн.; за накладною №ТР-00246 від 19.09.2008р. за жовтень, листопад 2008 року в сумі 178,88 грн.; за накладною №ТР-00285 від 06.11.2008р. з грудня 2008 року по червень 2009 року в сумі 1739,50 грн.;

та 3% річних в сумі 400,51 грн. за період з лютого 2008 року по червень 2009 року.

Таким чином загальна сума заборгованості становить 7213,89 грн., в тому числі 2000,00 грн. основної заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу, інфляційних втрат в сумі 3097,57 грн., 3% річних в сумі 400,51 грн. та пені в сумі 1715,81 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів своєчасної повної оплати товару, отриманого по вищевказаному договору за вищевказаними накладними, а також доказів, які б спростовували викладені у позові обставини.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином і своєчасно свої зобов’язання, за поставлений товар не розрахувався, з нього підлягає стягненню заборгованість у сумі 7213,89 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані зі сплатою державного мита та сплатою витрат на інформаційно-технічні послуги по забезпеченню судового процесу в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат за послуги адвоката, посилається на: договір про надання правової допомоги №19 від 14.08.2009р.; акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №19 від 14.08.2009р. від 01.09.2009р.; посвідчення адвоката №4045/10 від 23.07.2009р.; платіжне доручення №3207 від 17.08.2009р.

Суд дійшов висновку, що судові витрати в сумі 2000,00 грн. за послуги адвоката підлягають стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, між адвокатом Шевченко Т.О. (надалі - виконавець) та ВАТ фірма „Укрбудресурси” (надалі - клієнт) укладено договір №19 від 14.08.2009р. про надання правової допомоги по стягненню в судовому порядку в інтересах клієнта на умовах, передбачених цим договором із ТОВ фірма „Вена” (надалі –боржник) заборгованості за поставлений за договором №б/н від 14.01.2008р. товар; складено акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №19 від 14.08.2009р. від 01.09.2009р.

Як представник позивача, в судовому процесі була присутня Шевченко Т.О., яка є адвокатом, має посвідчення адвоката, діє на підставі генеральної довіреності №103 від 12.05.2009р., виданої ВАТ фірма „Укрбудресурси”.

Платіжним дорученням №3207 від 17.08.2009р. ВАТ фірма „Укрбудресурси” перерахувало 2000,00 грн. Шевченко Т.О. за послуги адвоката згідно договору про надання правової допомоги №19 від 14.08.2009р.

Оскільки наданими доказами підтверджується, що 2000,00 грн. сплачені позивачем за послуги адвоката Шевченко Т.О. і пов’язані з даним позовом, дана сума покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Припинити провадження у справі в частині стягнення 500 грн. основного боргу.

2.          Позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вена” (юридична адреса: проспект Перемоги, 67, кв. 2-3, м. Чернігів, 14000; фактична адреса: вул. Проектна, 1, м. Чернігів, 14000, ід.код 14245188, р/р 26008302830378 в АК „ПІБ” м. Чернігів, МФО 353456) на користь відкритого акціонерного товариства “Фірма “Укрбудресурси” в особі Київської філії –Тресту “Укрбудкомплектація” (юридична адреса: вул. М. Раскової, 23, офіс 910, м. Київ, 02002; адреса для листування: вул. Будіндустрії, 7, а/с 10, м. Київ, 01013, ід. код 01273757, р/р 26006007091401 в ВАТ „Сведбанк” м. Київ, МФО 300164) 2000,00 грн. основного боргу, інфляційних втрат в сумі 3097,57 грн., 3% річних в сумі 400,51 грн., пені в сумі 1715,81 грн., 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.          

Відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано суддею 30.11.2009р.

Суддя Ж.В. Блохіна

30.11.09