Рішення № 68705376, 31.08.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 409/682/17

Провадження № 22ц/782/509/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Дронської І.О.,

суддів: Авалян Н.М., Коротенка Є.В.,

за участю секретаря Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 червня 2017 року за позовною заявою Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення суми сплаченої щомісячної адресної допомоги

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми сплаченої щомісячної адресної допомоги, в обґрунтування якого посилався на те, що 12.12.2014 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до позивача із заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу та 18.09.2015 року - про призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, як особі, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, на підставі яких було прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 державної допомоги в період з 18.09.2015 року по 17.03.2016 року у сумі 884грн. щомісяця. З 01.03.2016 року відповідачу було призупинено виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з фактом тривалої її відсутності за зареєстрованим місцем перебування згідно наданих списків СБУ. Після підтвердження відповідачем факту свого проживання на підконтрольній Україні території, 18.03.2016 року їй було відновлено виплату з 01.03.2016 року по 17.03.2016 року та з 18.03.2016 року по 28.06.2016 року. 25.08.2016 року відповідач знову звернулася до позивача з заявою про поновлення виплати адресної допомоги у зв'язку з поновленням терміну дії довідки. За результатами проведення верифікації наданих відповідачем відомостей у вересні 2016 року було виявлено факт подання відповідачем недостовірних відомостей щодо наявності у неї нерухомості, розташованої поза межами окупованої території та районі проведення АТО, у зв'язку з чим у виплаті допомоги їй було відмовлено та встановлено, що адресну допомогу їй було призначено без достатніх на те правових підстав, в результаті чого їй було надміру сплачено грошові кошти у сумі 6129,07 грн., які у добровольному порядку ОСОБА_2 повернути відповилась. На підставі зазначеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації надмірно сплачені 6129,07 грн.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 13.06.2017 року позов Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації суму надміру виплачених державних коштів у розмірі 6129,07 грн. та судовий збір на користь держави в сумі 640 грн.

Непогоджуючись із зазначеним рішенням відповідачем ОСОБА_2 подана апеляційна скарга в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 01.12.2016 року, яке було отримано позивачем вже після припинення виплат, ігнорування законодавчих актів України таких як Розпорядження Кабінету Міністрів України щодо переліку населених пунктів, віднесених до районів проведення антитерористичної операції та положень Постанов Кабінету Міністрів України, що діяли на час її звернення до УТСЗН про отримання грошової допомоги щодо наявності у неї права на отримання цієї допомоги, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки правова оцінка позивачем вимог своєї позовної заяви суперечить нормам діючого законодавства України.

Позивач, якого було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України без участі позивача.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 12.12.2014 року перебуває на обліку УСЗН Білокуракинської РДА як внутрішньо переміщена особа. 18.09.2015 року ОСОБА_2 звернулася до УСЗН Білокуракинської РДА з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Рішенням УСЗН Білокуракинської РДА ОСОБА_2 було призначено допомогу з 18.09.2015 року по 17.03.2016 року в сумі 884 грн. 18.03.2016 року ОСОБА_2 звернулася до УСЗН Білокуракинської РДА з заявою про поновлення їй соціальних виплат з 01.03.2016 року, на підставі якої їй було призначено допомогу переміщеним особам на проживання з 01.03.2016 року по 17.03.2016 року в сумі 884 грн. та з заявою про повторне призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, при цьому в бланку остання підкреслила, що у неї та членів її сім'ї відсутнє у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення АТО; відсутні транспортні засоби (механізми), що підлягають державній реєстрації та обліку в Державтоінспекції; відсутній депозитний банківський рахунок з наявністю коштів, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а також особисто зазначила, що обставини, що впливають на виплату адресної допомоги відсутні. Рішенням УСЗН Білокуракинської РДА ОСОБА_2 було призначено допомогу з 18.03.2016 року по 28.06.2016 року в сумі 884 грн. 25.08.2016 року ОСОБА_2 звернулася до УСЗН Білокуракинської РДА з заявою про поновлення виплати адресної допомоги у зв'язку з закінченням терміну дії довідки. ОСОБА_2 також з приводу невиплати їй щомісячної адресної допомоги зверталася на «Урядову гарячу лінію», на що 20.09.2016 року Білокуракинською РДА їй було надано відповідь про нарахування їй допомоги за термін з 29.06.2016 року по 18.09.2016 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності, відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності зареєстроване 26.11.2015 року.

Відповідно довідки Солідарненської сільської ради Білокуракинського району Луганської області № 331 від 24.04.2017 року ОСОБА_2 з квітня 2014 року постійно проживала без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, а з 19.10.2016 року за цією адресою ОСОБА_2 була зареєстрована де проживає одна по цей час.

Розпорядженням УСЗН Білокуракинської РДА від 21.09.2016 року ОСОБА_2 припинено виплату допомоги у зв'язку з наявністю у власності нерухомості, сума надміру виплачених коштів складає 6129,07 грн. за період з грудня 2015 року по червень 2016 року. 30.09.2016 року УСЗН Білокуракинської РДА повідомив ОСОБА_2 про необхідність повернення надміру сплачених коштів у сумі 6129,07 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», с. Солідарне Білокуракинського району входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

На території Білокуракинського району Луганської області органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не заперечувались.

Задовольняючи позовні вимоги УСЗН Білокуракинської РДА суд першої інстанції керувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» та роз'ясненням, наданим Міністерством соціальної політики України у листі № 2585/5/75/16 від 01.12.2016 року на звернення Департаменту Соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації та враховуючи, що відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на який право власності зареєстроване 26.11.2015 року, на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, дійшов висновку про законність та правомірність заявлених позовних вимог.

Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції поспішно, без належного дотримання норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно не дослідив і не оцінив обставини по справі та надані, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, що призвело до помилкового висновку та неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та надання цим особами щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, врегульований Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 509), та Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 505 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 505).

Відповідно до п.1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується).

Відповідно до п.2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ №505 від 01.10.2014 року «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних витрат», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, грошова допомога надається громадянам України і переміщеним особам, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах ( у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців

Пунктом 5 цього Порядку, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою, в якій зазначає наявність у будь-кого з членів сім'ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п.6 зазначеного Порядку, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Згідно з п.11 зазначеного Порядку уповноважений член сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноважений орган про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплаченої надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та з 12.12.2014 року перебуває на обліку УСЗН Білокуракинської РДА як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_1.

18.09.2015 року, 18.03.2016 року та 25.08.2016 року ОСОБА_2 зверталась до УСЗН Білокуракинської РДА з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за вище заначеною адресою, при цьому в заявах відповідач ОСОБА_2 надавала інформацію про відсутність у будь-кого з членів її сім'ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення АТО.

З моменту введення в дію Порядку № 505 до 24.04.2015року абзац 9 пункту 5 мав таку редакцію: «у заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім'ї, які претендують на отримання грошової допомоги, зокрема, наявність у будь-кого з членів сім'ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції».

Змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 р. № 212 в абзаці 9 пункту 5 та в абзаці 2 пункту 6 слова «у володінні» замінені словами «у власності».

Постановою Кабінету Міністрів Українги від 8 квітня 2015 р. № 257 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505», що набула законної сили 15.05.2015 року, у назві та тексті Порядку слова «територія України та райони проведення антитерористичної операції» в усіх відмінках замінені словами «територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення» у відповідному відмінку.

В редакціях Порядку № 505, що діяли на момент звернення відповідача з заявою, (18.09.2015р., 18.03.2016 р. та 25.08.2016р.) в абзаці 9 пункту 5 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 р. № 212) було зазначено: «наявність у будь-кого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення».

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 р. № 636 абзац 9 пункту 5 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України. № 212 від 31.03.2015 р), виключено ( в дії з 09.09.2015 року).

Постановою КМУ від 7 жовтня 2015 р. № 810 «Про внесення зміни до пункту 5 Порядку № 505» абзац 10 був викладений в такій редакції (в дії з 18.12.2015 року): «наявність у будь-кого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення».

З 03.06.2017 року, відповідно до Постанови КМУ від 31 травня 2017 року № 370 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 і від 22 вересня 2016 р. № 646», абзац 10 діє в наступній редакції: «наявність у будь-якого із членів сім'ї у власності житлового приміщення / частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення».

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що до 03.06.2017 року, набрання законної сили Постанови КМУ від 31 травня 2017 року № 370 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 і від 22 вересня 2016 року № 646», переміщені особи у своїх заявах про взяття на облік та про виплату щомісячної адресної допомоги не були зобов'язані вказувати про наявність житла, яке розташоване в районах проведення антитерористичної операції.

Питання визначення районів проведення Антитерористичної операції, відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», визначається керівництвом антитерористичної операції, а саме район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція. Кабінету Міністрів України доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Саме керівництвом антитерористичної операції і були визначені райони проведення антитерористичної операції, які повністю знайшли своє відображення у розпорядженнях КМУ з цього питання щодо визначення переліку населених пунктів цих районів.

Так, наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», були визначені районами проведення антитерористичної операції Донецька та Луганська області ( без виключень).

Це означає, що усі населені пункти Донецької та Луганської областей є районами проведення АТО, а розпорядженням КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затверджено саме перелік населених пунктів Донецької і Луганської областей, в яких проводилась АТО.

Новим розпорядженням КМУ від 05.11.204 року №1079-р, яким відміняється розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, зона АТО залишається незмінною, до якої входить і с.Солідарне, Білокуракинського району, Луганської області ( Солідарненська сільська рада), та визначеною Наказом СБУ - Антитерористичним центром №33/6/а від 7 жовтня 2014 року "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та терміни дії її проведення", де чітко зазначено, що це є вся без винятку Луганська та Донецька області.

02.12.2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р знову затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого с.Солідарне, Білокуракинського району, Луганської області ( Солідарненська сільська рада) також включено до вказаного переліку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності зареєстроване 26.11.2015 року, а.с.35.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обгрунтовуючи позовні вимоги у позовній заяві позивач зазначив, що відповідно до Постанови Кабінетів Міністрів від 18.02.2016 року № 136 у вересні 2016 року провів верифікацію даних про одержувачів виплати адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних витрат, за результатами якої була встановлена наявність у власності відповідача з 26.11.2015 року нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що, як вважає позивач свідчить про подання відповідачем ОСОБА_2 завідомо неправдивих відомостей щодо відсутності у останньої житла, розташованого в інших районах, ніж тимчасово окупована територія України та районів проведення антитерористичної операції, що є підставою для відмови у виплаті допомоги та стягненню з ОСОБА_2 отриманої адресної допомоги, призначеної без достатніїх на те правових підстав, а саме за період з грудня 2015 року по червень 2016 року в сумі 6129,07 грн.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів того, що с.Солідарне, Білокуракинського району, Луганської області було виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також те, що с.Солідарне, Білокуракинського району, Луганської області не відноситься до району проведення антитерористичної операції.

Також, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві від 18.09.2015 року, відповідно до якої позивачем було прийняте рішення про виплату державної допомоги ОСОБА_2 у розмірі 884 грн. щомісяця на період з 18.09.2015 року по 17.03.2016 року та заяві на повторне призначення допомоги від 18.03.2016 року, за якою рішенням позивача від 24.03.2016 року призначено допомогу у розмірі 884 грн. щомісяця на період з 18.03.2016 року по 28.06.2016 року були надані завідомо неправдиві відомості щодо відсутності у останньої житла, розташованого в інших районах, ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, оскільки, як встановлено колегією суддів, до 03.06.2017 року, набрання законної сили Постанови КМУ від 31 травня 2017 року № 370 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 і від 22 вересня 2016 р. № 646», переміщені особи у своїх заявах про взяття на облік та про виплату щомісячної адресної допомоги не були зобов'язані вказувати про наявність житла, яке розташоване в районах проведення антитерористичної операції, а житло, на яке відповідач набула право власності 26.11.2015 року за адресою АДРЕСА_1, включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та надання ОСОБА_2 відомостей про те, що вона не має житла в інших районах, ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, не свідчить про приховування останньою будь-якої інформації, яку належало повідомити позивачу і яка могла вплинути на призначення грошової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що допомога відповідачу виплачувалася до 28.06.2016 р., тобто до внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 і від 22 вересня 2016 р. № 646 в частині щодо обмежень виплат переміщеним особам у разі розташування належного їм житла на території населених пунктів, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що відповідач мала право на грошову домогу, яку остання отримала у спірний період з грудня 2015 року по червень 2016 року в сумі 6129,07 грн., а тому позовні вимоги УСЗН Білокуракинської РДА щодо стягнення з відповідача сплаченої щомісячної допомоги з тих підстав, що допомогу було призначено без достатніх на то правових підстав за наданими ОСОБА_2 недостовірними відомостями щодо відсутності житла, розташованого в інших районах, ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, задоволенню не підлягають.

Щодо роз'яснення, наданого Міністерством соціальної політики України у листі № 2585/5/75/16 від 01.12.2016 року на звернення Департаменту Соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, з якого вбачається, що у випадках, коли внутрішньо переміщені особи, які переміщуються в межах Донецької та Луганської областей на момент звернення за призначенням грошової допомоги мають у власності житлові приміщення, розташовані на території де проводалась антитерористична операція, але на цій території органи державної влади вже здійснюють свої повноваження, грошова допомога не призначається, то колегія суддів звертає увагу позивача на те, що законодавче підтвердження змісту роз'яснення відбулося тільки з 03.06.2017 року, набрання чинності Постанови КМУ від 31 травня 2017 року № 370 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 і від 22 вересня 2016 р. № 646», положення якої щодо наявності підстав для відмови у призначенні грошової допомоги у разі наявності у переміщеної особи у власності житлових приміщень, розташованих на території де проводилась антитерористична операція, але на якій органи державної влади вже здійснюють свої повноваження, а тому, на час виникнення спірних правовідносин сторін та отримання відповідачем грошової допомоги у період з грудня 2015 року по червень 2016 року, з урахуванням дії закону у часі, зазначене роз'яснення підтвердження відповідними нормативно-правовими актами України, не мало.

Колегія суддів вважає, що відповідач довела, що документи, необхідні для призначення допомоги вона надавала достовірні та надавала достовірну інформацію в межах питань, зазначених у бланках та зразках заповнення цих бланків, які позивач надавав їй для заповнення і додання до заяв про призначення допомоги.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом ОСОБА_2 доведена наявність порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,що призвело до невірного вирішення справи по суті позовних вимог.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Переглянувши рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому, на підставі ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог УТСЗН.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення суми сплаченої щомісячної адресної допомоги відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: