Ухвала суду № 68703816, 05.09.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5802/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1436/К/16 Ступак С.В.

Категорія - 24 (І) Доповідач - Зубакова В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

05 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря: Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_3, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 травня 2017 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС - КР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС - КР» - Лисенко Анастасія Валеріївна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС - КР» (далі - ТОВ «СІТІСЕРВІС - КР») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «СІТІСЕРВІС - КР» зазначило, що з 01.01.2015 року воно є управителем будинків, споруд та прибудинкової території у Металургійному районі в м. Кривому Розі.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у цьому районі в будинку АДРЕСА_1 та отримує житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, але своєчасно оплату не здійснює у зв'язку із чим, утворилась заборгованість за період з 01.01.2015 року по 01.12.2016 року в розмірі 2823,37 грн., яку позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача, а також інфляційні витрати в розмірі 310,70 грн., 3% річних в розмірі 67,54 грн. та судовий збір в розмірі 1378 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 травня 2017 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 01 червня 2017 року, позов ТОВ «СІТІСЕРВІС - КР» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СІТІСЕРВІС - КР» заборгованість в сумі 2823,37 грн., інфляційні витрати в сумі 310,70 грн., 3% річних в сумі 67,54 грн. та судовий збір в розмірі 1378 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що у суду не було жодних підстав для відкриття провадження у справі та здійснення її розгляду, оскільки подана позовна заява не відповідає положенням ст. ст. 119, 120 ЦПК України, й при відкритті провадження у справі судом не було з'ясовано правоздатність та дієздатність позивача. Також зазначає, що суд не встановив всі обставини справи, зокрема те, що позивачем не було здійснено жодних дій для укладення договору із відповідачем, не з'ясував хто є власником квартири та чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту вимогам закону з огляду на те, що споживачем не визнаються права позивача на укладення договору.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «СІТІСЕРВІС - КР», посилаючись на законність ухваленого у справі рішення, просив суд апеляційну скаргу відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, надавши клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ТОВ «СІТІСЕРВІС - КР» - Лисенко А.В., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

Управителем будинків та прибудинкової території в Металургійному районі м. Кривого Рогу з 01.01.2015 року є ТОВ «СІТІСЕРВІС - КР», який на підставі договору від 27.12.2013 року, укладеного з Управлінням благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, надає житлово-комунальні послуги з утримання будинків та прибудинкової території мешканцям зазначеного району, в тому числі й відповідачу за адресою місця її проживання (а.с. 36-41).

У зв'язку з несплатою в повному обсязі житлово-комунальних послуг відповідачем ОСОБА_2 утворилася заборгованість за період з 01.01.2015 року по 01.12.2016 року в сумі 2823,37 грн. (а.с. 5).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту отримання відповідачем ОСОБА_2 житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем та існування між сторонами фактичних договірних відносин з приводу надання та отримання цих послуг, а також її обов'язку, як споживача, нести відповідальність в законом встановленому порядку за невиконання своїх обов'язків, за їх не оплату, не зважаючи на відсутність укладеного договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонам спір виник з приводу наявності правових підстав для покладення на ОСОБА_2 обов'язку з відшкодування розміру виниклої заборгованості, інфляційних витрат та 3% річних за період затримки виконання зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 20 цього Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.

Згідно карток фактичної собівартості утримання будинку за адресою: Гетьманська, 74, наданими ТОВ «СІТІСЕРВІС - КР» за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, позивачем за адресою вул. Гетьманська, 74 у м. Кривому Розі, проводилися роботи по обслуговуванню та утриманню будинку, їх вартість та обсяг підтверджені розрахунками (а.с. 43-123).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечуючи проти факту отримання послуг, відповідач та її представник, у порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, жодних доказів в спростування виконаних позивачем робіт не надали ані суду першої, ані апеляційної інстанції.

Не містять й матеріали справи доказів на підтвердження факту звернення відповідача, як споживача послуг, в установленому законом порядку до ТОВ «СІТІСЕРВІС - КР» або ж до Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради з приводу не надання або не належного надання послуг з утримання будинку або прибудинкової території.

Разом з тим, інформацією про стан особового рахунку № 17460374094, відкритого на ім'я ОСОБА_2 підтверджено факт несплати наданих позивачем послуг за період з 01.01.2015 року по 01.12.2016 року за тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення Дзержинського району м. Кривого Рогу» № 419 від 14.12.2011 року, що призвело до утворення заборгованості за вказаний період в розмірі 2823,37 грн. (а.с. 5, 148-149).

Оскільки відповідачем не спростовано належними та допустимим доказами ані розмір нарахованої позивачем заборгованості в сумі 2823,37 грн., ані розмір інфляційних витрат в сумі 310,70 грн., ані 3% річних в сумі 67,54 грн., колегія суддів повністю погоджується з розрахунком, здійсненим позивачем.

Отже, встановивши на підставі досліджених доказів, що за оспорюваний період відповідачем фактично отримувалися послуги з утриманням будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 якого проживає та зареєстрована відповідач ОСОБА_2, яка не здійснювала виконання зобов'язання з їх оплати, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення на неї обов'язку виплатити виниклу заборгованість, а також інфляційні витрати та 3% річних від суми боргу у відповідності до положень ст. 625 ЦК України

При цьому, відсутність договору на надання таких послуг, укладеного між сторонами в письмовому порядку та не здійснення дій з забезпечення його укладення, про що зазначає в апеляційній скарзі представник відповідача, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки обов'язок з його укладення покладається саме на споживача таких послуг, що передбачено п.1 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Також, зі змісту п.5 ч.3 ст. 20 наведеного Закону України вбачається, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Отже, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суду України у постанові від 30 жовтня 2013 року по справі № 6-59цс13, який у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, має бути обов'язково врахований судом під час застосування аналогічних норм права.

Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції й доводи апеляційної скарги представника відповідача про не встановлення власника квартири, оскільки обов'язок зі сплати комунальних послуг покладається на споживача, тобто таку особу, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу й яким може бути як власник житла, так і його наймач.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про невірно обраний позивачем спосіб захисту та наявність підстав для здійснення захисту порушеного права шляхом визнання договору укладеним не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а вимоги про визнання договору укладеним жодною із сторін під час розгляду справи заявлені не були.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є й доводи апеляційної скарги представника відповідача про відсутність підстав для відкриття провадження у справі, оскільки судом під час вирішення зазначеного питання перевірено відповідність позовної заяви вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України й жодних підстав для залишення її без руху чи повернення не встановлено (а.с. 11). Посилання ж представника відповідача на не з'ясування судом під час відкриття провадження у справі дієздатності та правоздатності позивача не відповідають діючим положенням ЦПК України, оскільки судом перевіряються повноваження представника, які у відповідності до ч.1 ст. 42 ЦПК України, посвідчуються відповідними документами, зокрема довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження керівника. Як при поданні позову так і під час участі в суді представниками позивача в підтвердження їх повноважень суду першої інстанції надано довіреності, які містяться в матеріалах цієї справи (а.с. 25, 150).

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без зімн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 травня 2017 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: В.П. Зубакова

Судді: А.П. Барильська

Я.М. Бондар