Рішення № 68701769, 30.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2017Справа №910/9675/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромета»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ Діптрансгаз»

про стягнення 107592,52 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Мальцев В.С. (представник за довіреністю);

від відповідача - Мельник А.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов, з урахуванням прийнятої судом у порядку ст. 22 ГПК України заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 107592,52 грн. заборгованості та санкцій за договором купівлі-продажу товару №647ЄМ від 02.11.2016 у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань оплатити поставлений йому товар.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що товар за накладними, на які посилається Позивач, було отримано представником Відповідача на підставі довіреності, яка передбачала отримання товару на меншу суму, ніж його було передано за накладними, та що надані Відповідачем документи не містять усіх реквізитів, передбачених законодавством для первинних документів, тому не підтверджують здійснення господарських операцій. З огляду на наведене, Відповідач також вважає, що оскільки ним не було допущено порушення грошового зобов'язання, то відсутні підстави для застосування санкцій, і крім того вказує на подвійне нарахування санкцій за одне і те ж порушення.

Відповідно до усних пояснень, наданих у засіданні, Відповідач також вважає незаконними пункти 6.2, 6.3 указаного договору, як такі, що створюють дисбаланс прав та обов'язків сторін договору, допускають подвійну відповідальність за одне й те ж правопорушення та закріплюють за Відповідачем надмірно велику і непропорційну відповідальність у порівнянні з Позивачем.

У судовому засіданні 30.08.2017 за наслідками розгляду клопотання Відповідача про призначення почеркознавчої експертизи з питання встановлення, чи справжні підписи представника Відповідача, який отримував товар по накладним, на цих накладних, судом відхилено, оскільки та підстава, що особа, від імені якої вчинено підпис на накладних, «не пам'ятає», чи дійсно вчинювався нею такий підпис, не є сама по собі достатньо обгрунтованою підставою для призначення експертизи. При цьому, судом враховано наявність у Позивача отриманої від Відповідача довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які вказані у накладних, цією особою.

У судовому засіданні 28.08.2017 судом оголошувалась перерва на 30.08.2017.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 02.11.2016 між Позивачем, як постачальником, та Відповідачем, як покупцем, Договору № 647ЄМ (далі - Договір), у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позивачем було поставлено Відповідачу обумовлений Договором товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними (складені належним чином, містять посилання на Договір, скріплені підписами сторін та їх печатками) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (складена належним чином, скріплена підписом та печаткою, копія у справі).

При цьому, судом досліджені та відхиляються заперечення Відповідача проти позову щодо того, що товар за накладними, на які посилається Позивач, було отримано представником Відповідача на підставі довіреності, яка передбачала отримання товару на меншу суму, ніж його було передано за накладними, оскільки судом встановлено, що довіреність № 81 від 06.12.2016 на отримання будівельних матеріалів було видано на суму 200000 грн., що більше вартості отриманого за накладними товару.

Також, відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, оскільки представництво довіреної особи Відповідача. ОСОБА_3, в процесі отримання товару здійснювалось на підставі довіреності № 81 від 06.12.2016, то у видаткових накладних було обгрунтвоано зазначено саме реквізити довіреності, в якій в свою чергу і зазначено посаду уповноваженої особи, що відтак не є порушенням чинного законодавства та не спростовує факт отримання товару по вищеописаним накладним Відповідачем. При цьому, встановлення факту трудових відносин між Відповідачем та довіреною особою не є обов'язком Позивача при здійсненні господарської операції.

Відсутність «інших даних», що можуть ідентифікувати особу за наявності її підпису у видатковій накладній не є порушенням, оскільки згідно п. 2.4 вказаного Положення «інші дані» не є обов'язковими, оскільки міститься примітка, що зазначаються вказані «…. або інші дані».

З огляду на наведене посилання Відповідача на відсутність доказів на підтвердження здійснення господарських операцій з отримання товару по вищеописаним накладним та на підставі довіреності № 81 від 06.12.2016 судом відхиляється.

Отже, відповідно до п. 5.2 Договору, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець здійснює протягом 14ти календарних днів з отримання товарну поставки.

За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Залученими до справи доказами, які не спростовані Відповідачем, підтверджується, що заборгованість Відповідача з оплати поставленого по вищевказаним накладним за Договором товару становить 66060,46 грн. При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності у Відповідача претензій по кількості, якості та/або комплектності поставленого по вищеописаним накладним товару.

Заборгованість у сумі 66060,46 грн. Відповідачем не погашена.

Отже, враховуючи вищенаведене, згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України вимоги про стягнення 66060,46 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- втрат від інфляції та 15% річних за ст. 625 ЦК України та п. 6.2 Договору;

- штрафу на підставі п. 6.3 Договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України.

При цьому, судом враховано, що правовою природою відсотків, передбачених у п. 6.2 Договору, є договірне збільшення розміру відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України, тоді як Позивач у позові називає ці відсотки «пенею, у розмірі 15% річних», що є помилковим, тому суд дану штрафну санкцію розцінює у такому вигляді, як вона передбачена Договором - збільшення до 15 розміру відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України. Також судом враховано, що у розрахунку втрат від інфляції Позивач помилково також у прохальній частині розраховану суму називає пенею, тоді як це є інфляційне збільшення боргу (втрати від інфляції).

Посилання Відповідача, щодо передбаченої Договором подвійної відповідальності за одне й те ж порушення судом відхиляються з огляду на встановлену вище судом правову природу передбачених договором «у розмірі 15% річних».

Окремо, суд зазначає, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Аналогічну правову позицію викладено у п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Щодо посилань Відповідача, що умови Договору створюють дисбаланс прав та обов'язків сторін та закріплюють за Відповідачем надмірно велику і непропорційну відповідальність у порівнянні з Позивачем, суд зазначає наступне.

Договором є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Про те, що на момент укладення Договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та бажали настання цивільних прав та обов'язків, свідчать підписи сторін на спірному договорі.

Отже, як Позивач, так і Відповідач під час укладення Договору були вільними в його укладенні та могли укласти договір на визначених умовах, запропонувати внести зміни до договору щодо пунктів, з якими сторони не погоджуються, або ж відмовитись від його укладення взагалі та укласти договір з іншим контрагентом, або на інших умовах.

Тому, укладаючи Договір Відповідач вважав його умови вигідними для себе, зрозумілими та був обізнаний з усіма умовами Договору, які зобов'язався виконувати, не вважав Договір несправедливим або таким, що порушує права Відповідача, та вільно обираючи контрагента уклав Договір з Позивачем на погодженим з ним умовах.

Отже, посилання Відповідача на несправедливість умов Договору, їх дисбаланс на користь Позивача та непропорційну відповідальність для Відповідача у порівнянні з Позивачем судом відхиляються, оскільки укладення Договору на викладених у ньому умовах було власним вільним вибором Відповідача, який погодився на них підписавши Договір.

Розрахунок штрафу, втрат від інфляції та 15% річних, наданий Позивачем 10.08.2017, судом також перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним (зокрема, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом), а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 4373,04 грн. 15% річних, 33030,23 грн. штрафу та 4128,79 грн. втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ Діптрансгаз» (м. Київ, вул. Еспланадна, 20; ідентифікаційний код 34047002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромета» (м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; ідентифікаційний код 36464155) 66060 (шістдесят шість тисяч шістдесят) грн. 46 коп. заборгованості, 4373 (чотири тисячі триста сімдесят три) грн. 04 коп. 15% річних, 33030 (тридцять три тисячі тридцять) грн. 23 коп. штрафу, 4128 (чотири тисячі сто двадцять вісім) грн. 79 коп. втрат від інфляції, а також 1613 (одну тисячу шістсот тринадцять) грн. 90 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.09.2017

Суддя Сташків Р.Б.