Рішення № 68701731, 04.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017Справа №910/9987/17

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрек»

про стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів та пені.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Слободян О.П., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрек» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору оренди житлового приміщення № 4867 від 01.02.2010 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5 790,40 грн. за період з 01.02.2016 по 31.05.2017.

Крім того, позивач просить також стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 196,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9987/17, розгляд справи призначено на 24.07.2017.

06.07.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача в засідання суду 24.07.2017 не з'явився.

У судове засідання 24.07.2017 представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене клопотання та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд його задовольнив та продовжив строк вирішення спору у справі №910/9987/17 на п'ятнадцять днів.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 про порушення провадження у справі № 910/9987/17, розгляд справи було відкладено на 04.09.2017.

У судове засідання 04.09.2017 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" №217/1194 від 01.03.2001 шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" №2419 від 12.11.2001 будинок №10 по вул. Борщагівській закріплено за комунальним підприємством "Спецжитлофонд" на праві повного господарського відання, як будинок маневреного фонду.

01.02.2010 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технотрек» (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди житлового приміщення №4867 (далі - Договір), відповідно умов якого орендодавець передає, а орендар, на визначений у п. 5.1 строк, приймає в орендне користування квартиру №58 у буд. №10 на вул. Борщагівський (далі - приміщення) з характеристикою, викладеною у п. 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.

Відповідно до п. 2.1 Договору за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору.

На підставі рішення Київради від 28.09.2006 №18/75 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 №262/1472 "Про орендне користування житловим приміщенням комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі, що складає 361,90 грн. на місяць у т.ч. ПДВ 60,32 грн. (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (без виставлення орендарем орендодавцю рахунків - фактур на оплату орендних платежів), зазначений у розділі "юридичні адреси та банківські реквізити сторін", або на рахунок повідомлений орендарю орендодавцем у порядку визначеному п. 7.1 Договору.

Сторони домовились, що у випадку якщо орендарю для оплати орендних платежів орендодавцю (п. 2.3 Договору) необхідні рахунки-фактури то, вказані рахунки-фактури орендар отримує щомісячно до десятого числа поточного місяця, у орендодавця за юридичною адресою вказаною у Договорі. У разі не пред'явлення, протягом 10 днів після спливу вищевказаного строку, орендарем претензії орендодавцю про неотримання зазначених рахунків-фактур, рахунки-фактури на оплату орендних платежів вважаються отриманими орендарем (п. 2.3.1 Договору).

Про необхідність виставлення рахунків-фактур для оплати орендарем орендних платежів, орендар зобов'язаний повідомити орендодавця письмово, протягом двадцяти днів з моменту укладення цього Договору. У іншому разі орендар сплачує орендодавцю орендну плату згідно з п. 2.3 Договору (п. 2.3.2 Договору).

Згідно до п. 2.5 Договору орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору.

Пунктом 2.6 Договору визначено, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Згідно п. 7.3 Договору, до цього договору додається як невід'ємна його частина додаток: двосторонній акт прийму-передачі житлового приміщення (Додаток №1).

На виконання умов Договору сторонами було підписано акт прийому-передачі житлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання гр. ОСОБА_2.

Сторони домовилися, що умови даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли: з 01 грудня 2009 року до 31 березня 2010 року (п. 5.1 Договору).

Цей Договір може бути продовжений за згодою орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору (п. 5.2 Договору).

Сторонами були підписані Додаткові угоди №1 від 12.04.2010, №2 від 20.10.2010, №3 від 18.04.2011 до Договору, якими сторони погодили продовжити строк дії Договору, а саме: з 01.04.2010 по 30.09.2010, з 01.10.2010 по 31.03.2011 та з 01.04.2011 по 30.09.2011.

При цьому позивач зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2015 у справі № 910/15356/14 встановлено факт продовження дії договору з 01.10.2011 до 31.03.2012, з 01.04.2012 до 30.09.2012, з 01.10.2012 до 31.03.2013, з 01.04.2013 до 30.09.2013, 01.10.2013 до 31.03.2014, з 01.04.2014 до 30.09.2014.

В свою чергу, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 у справі № 910/23892/15 встановлено факт продовженні дії Договору з 01.10.2014 по 31.03.2015, а також з 01.04.2015 по 30.09.2015.

Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі № 910/3426/16 встановлено факт продовження строку дії Договору з липня 2015 року по січень 2016 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення зобов'язання за Договором оренди щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 5 790,40 грн. за період з 01.02.2016 до 31.05.2017.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України та ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері оренди державного та комунального майна, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зі змісту ст.ст. 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17. ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

В контексті наведених норм про припинення договору оренди будь-якій із сторін достатньо заявити протягом місяця після закінчення терміну дії договору. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

Слід відзначити, що у постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2015 р. у справі № 910/15356/14 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрек» про стягнення 13 298, 11 грн. встановлено що договір оренди № 4867 від 01.02.2010 р. автоматично пролонговувався в порядку ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з 01.10.2011 р. до 31.03.2012 р., з 01.04.2012 р. до 30.09.2012 р., з 01.10.2012 р. до 31.03.2013 р., з 01.04.2013 р. до 30.09.2013 р., 01.10.2013 р. до 31.03.2014 р., з 01.04.2014 р. до 30.09.2014 р.

В свою чергу, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 у справі № 910/23892/15 встановлено факт продовженні дії Договору з 01.10.2014 по 31.03.2015, а також з 01.04.2015 по 30.09.2015.

Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі № 910/3426/16 встановлено факт продовження строку дії Договору з липня 2015 року по січень 2016 року.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

При цьому, в матеріалах даної справи відсутні докази звернення відповідача до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» щодо припинення договору оренди або фактичного повернення приміщення, а відтак - суд дійшов висновку, що Договір оренди № 4867 від 01.02.2010 автоматично пролонгований.

Доказів зворотного суду не надано.

Сторонами погоджено, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі, згідно п.2.6 Договору.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (без виставлення орендарем орендодавцю рахунків - фактур на оплату орендних платежів), зазначений у розділі "юридичні адреси та банківські реквізити сторін", або на рахунок повідомлений орендарю орендодавцем у порядку визначеному п. 7.1 Договору.

Сторони домовились, що у випадку якщо орендарю для оплати орендних платежів орендодавцю (п. 2.3 Договору) необхідні рахунки-фактури то, вказані рахунки-фактури орендар отримує щомісячно до десятого числа поточного місяця, у орендодавця за юридичною адресою вказаною у Договорі. У разі не пред'явлення, протягом 10 днів після спливу вищевказаного строку, орендарем претензії орендодавцю про неотримання зазначених рахунків-фактур, рахунки-фактури на оплату орендних платежів вважаються отриманими орендарем (п. 2.3.1 Договору).

Про необхідність виставлення рахунків-фактур для оплати орендарем орендних платежів, орендар зобов'язаний повідомити орендодавця письмово, протягом двадцяти днів з моменту укладення цього Договору. У іншому разі орендар сплачує орендодавцю орендну плату згідно з п. 2.3 Договору (п. 2.3.2 Договору).

Відповідач в свою чергу оренду плату за період з 01.02.2016 по 31.05.2017 не сплатив, в зв'язку з чим, за ним обліковується заборгованість в розмірі 5 790,40 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 5 790,40 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 196,23 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п.6.3 Договору, за несвоєчасне внесення орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунків 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 620,09 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрек» (01033, м. Київ, вулиця Чапаєва, будинок 7, літера "Б"; ідентифікаційний код: 31238593) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вулиця Оболонська, будинок 34; ідентифікаційний код: 31454734) заборгованість в розмірі 5 790 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 40 коп., пеню в розмірі 620 (шістсот двадцять) грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп.

3. В інші частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.09.2017.

Суддя О.А. Грєхова