Постанова № 68701573, 06.09.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.09.2017р. справа № 905/474/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністювід відповідача:ОСОБА_5 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи», м. Київна рішення Господарського суду Запорізької області від25.05.2017р. по справі№ 905/474/17 (суддя Азізбекян Т. А.)за позовомПриватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м. Запоріжжяпровитребування майна із чужого незаконного володіння загальною вартістю 369 564,00 грн

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи», м. Київ (далі «Позивач») звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про витребування майна піддонів з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м. Запоріжжя (далі «Відповідач») загальною вартістю 369 564,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.02.2017р. позовну заяву ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» було надіслано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

26.04.2017р. Позивач письмовою заявою зменшив розмір позовних вимог та просив суд зобовязати Відповідача повернути Позивачу отримані у нього піддони (ДОСТ 9557-87) з випаленим логотипом IDS у кількості 6'501 шт. загальною вартістю 350'919,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.05.2017р. (повний текст підписано 15.06.2017р.) по справі № 905/474/17 у задоволені позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог, з посиланням на неможливість повернення відповідачем піддонів у загальній кількості 6 501 шт., оскільки, начебто, усі піддони знаходяться на складі в м. Макіївка, вул. Магістральна, 6, який захоплено групою невідомих осіб, однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження таких обставин, що є підставою для скасування спірного судового акту.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді Чернота Л. Ф., Стойка О. В.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

19.08.2017р. на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» було надано апеляційному суду додаткові документи по справі, які були досліджені судовою колегією та долучені до матеріалів справи.

20.07.2017р. до Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення № 483/4-174 від 13.07.2017р. до апеляційної скарги.

Окрім того, 29.08.2017р. від Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до апеляційного суду надійшло клопотання про доручення письмових доказів до матеріалів справи, яке було задоволено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та зазначених вище додаткових поясненнях до останньої.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на останню.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом по справі встановлено, що 10.02.2012р. між ТОВ «Український Рітейл» (Покупець) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Постачальник) було укладено договір поставки № И 01/02-12 (далі «Договір поставки»).

Відповідно до предмету Договору поставки, постачальник зобовязувався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах даного договору. Найменування, асортимент та ціна товару, що поставляється, зазначається у Додатку № 1 «Специфікація/Прайс-лист» , який є невідємною частиною договору.

Договір підписаний із протоколом розбіжностей. До договору складено та підписано додатки та специфікація.

Відповідно до п. 5.6 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей за цим договором, якщо поставка товару здійснюється у зворотній тарі, то ціна такої тари визначається окремо в специфікації. Постачальник при поставці товару у зворотній тарі зобовязаний в супровідних документах окремим рядком зазначити найменування, ціну, кількість зворотної тари.

Згідно із п. 5.7 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей за цим договором, повернення піддонів, що відповідають вимогам ДСТУ 9557-87 здійснюється за рахунок та транспортом постачальника по мірі її звільнення, але не більше ніж через 30 календарних днів з дати поставки партії товару.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу разом із товаром зворотну тару, а саме піддони в кількості 6 840 шт. загальною вартістю 369 564,00 грн, що підтверджується накладними датованими з 01.03.2012р. по 30.06.2016р., копії яких додані до позовної заяви.

Після звернення позивача до господарського суду, відповідачем було здійснено повернення позивачу частини піддонів у кількості 339 шт. вартістю 18 645,00 грн. Зазначене підтверджується накладною на повернення товарів № 969223 від 29.03.2017р. (т. 4, а. с. 13)., що зумовило позивача, у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України зменшити розмір позовних вимог, залишивши вимогу про зобовязання відповідача повернути залишок 6 501 шт. загальною вартістю 350 919,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 243/4-16Ц від 25.03.2016р. позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути піддони або відшкодувати їх вартість в разі неможливості повернення (т. 4, а. с. 36).

Листом вих. № 560 від 20.05.2016р. (т. 4, а. с. 45) відповідач відповів на вимогу позивача, вказавши про можливість повернення піддонів з розподільчого центру (далі РЦ2) який розташований за адресою: вул. Малиновського, 114, м. Дніпропетровськ та про неможливість повернення піддонів, які знаходяться у розподільчому центрі (далі РЦ1), що розташований за адресою: вул. Магістральна, 6, м. Макіївка, Донецька область.

Повідомленням вих. № 384/4-16ц від 30.05.2016р. (т. 4, а. с. 46) позивач повідомив відповідача про розірвання договору поставки № И 01/02-12 від 01.02.2012р., на підставі п. 11.4 договору, у звязку із систематичним порушенням покупцем строків оплати отриманого товару, з дати наступної за датою отримання покупцем цього повідомлення. Згідно зазначення на повідомленні, останнє отримано 31.05.2016р. помічником керівника.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності та наявним у останній матеріалам, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що заявляючи позовні вимоги про зобовязання відповідача повернути позивачу піддони (ГОСТ 9557-87) з випаленим логотипом IDS в кількості 6 501 шт. загальною вартістю 350919,00 грн, у т.ч. із посиланням на право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння, позивачем не було доведено належними доказами того, що заявлене у позові майно дійсно знаходиться у відповідача, у його незаконному володінні.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, який регулюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, передача поворотної тари у період з березня 2012 року по червень 2016 року здійснювалася за накладними представнику ТОВ «Український Рітейл».

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, наявні в матеріалах справи видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем яких підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обовязку щодо повернення поворотної тари позивачу.

Відповідно до ч.1 ст. 685 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки від 02.10.2001р. № 224, зворотна тара - тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню.

Відповідно до п. 3 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання, затверджених наказом Міндержресурсів України від 16.06.92 р. № 15 передбачається, що після розпакування тара підлягає обов'язковому поверненню продавцеві, якщо інше не передбачено цими Правилами або договором.

Як визначено у п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаковки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та паперових мішків" № 01-6/368 від 30 березня 1993 року після звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки багаторазового використання підлягають обов'язковому поверненню, якщо інше не передбачено Правилами застосування, обігу і повернення цих засобів або договором (п. З Правил). Якщо Правилами або договором покупець (одержувач) продукції і товарів не звільнений від обов'язку повернення засобів упаковки багаторазового використання, ці засоби підлягають обов'язковому поверненню в кількості, порядку і строки, передбачені Правилами.

Пунктом 5.7 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей за цим договором встановлено, що повернення піддонів, що відповідають вимогам ДСТУ 9557-87 здійснюється за рахунок та транспортом постачальника по мірі її звільнення, але не більше ніж через 30 календарних днів з дати поставки партії товару.

Окрім того, статтею 948 Цивільного кодексу України передбачено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Отже, з огляду на зазначене, зобов'язання з повернення поворотної тари виникає саме у Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» не більше ніж через 30 календарних днів з моменту її отримання відповідачем за видатковими накладними та вивільнення від товару (факт отримання відповідачем поворотної тари підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками відповідача на видаткових накладних).

Згідно п. 2.13 договору в редакції протоколу розбіжностей, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей при поставці товару на склад покупця, товар та/або його упаковка повинні відповідати наступним вимогам:

·товар поставляється тільки на піддонах (ГОСТ 9557-87, европіддони) з випаленим логотипом IDS;

·вага піддону з товаром не більше 1005 кг;

·висота товару на піддоні не вище 1830 мм;

·товар не повинен виступати за габарити піддона (не допускається обвіс товару);

·у разі встановлення при вигрузці товару пошкодження палетизації (розсипався товар з піддону), постачальник повинен привезти товар у належний вигляд своїми силами та за свій рахунок.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що у разі невідповідності тари та пакування вимогам стандартів та умов п.п. 2.12, 2.13 договору, відсутність тари та пакування на товарі, який підлягає поставці в тарі та упаковці, покупець має право відмовитись від його прийняття.

Відповідно до п. 3.10 договору, у разі відмови від прийняття товару складається акт розбіжностей у порядку, передбаченому п. 3.5 цього договору, із зазначенням причин відмови від прийняття.

З огляду на те, що жодних актів про відмову у прийнятті товару сторонами не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався (іншого відповідачем не доведено) слід визнати, що передання відповідачу спірних піддонів відбулося у відповідності до умов п. 2.13 договору, про що також свідчить акт звіряння взаємних розрахунків (т. 4, а. с. 16).

Враховуючи викладене, вищевказані факти спростовують посилання позивача на порушення відповідачем свого обовязку щодо належного виконання зобовязань по договору поставки в частині повернення тари (піддонів).

Так, у матеріалах справи відсутні докази повернення піддонів постачальником. Окрім того, як зазначає відповідач, та свідчать матеріали справи, в період червень-липень 2015р. позивач здійснював повернення свого обладнання від відповідача. Доказів в підтвердження неможливості забрати при цьому заявлені у позові піддони, чи відмови відповідача віддати ці піддони, скаржником не надано. Обґрунтувань щодо цього позивачем також не надано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що позивач в установленому статтями 32, 33 ГПК України порядку обставини справи не спростував, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте при неповному зясуванні усіх обставин справи, однак, як зазначено в п. 12 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. № 5 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2017р. по справі № 905/474/17 відповідає матеріалам справи та є таким, що підлягає залишенню без змін з мотивів, викладених в цій Постанові.

Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи», м. Київ залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2017р. по справі № 905/474/17 залишити без змін з мотивів, викладених в цій Постанові.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

2 відповідачу;

1 до справи;