Рішення № 68700912, 28.08.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2017 р. Справа № 911/2238/17

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м. Київ,

до відповідачадержавного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», м. Чорнобиль Київської області

простягнення 14 659,42 грн.

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 07.06.2017 №12;

від відповідача:ОСОБА_2, уповноважений, довіреність від 06.07.2017 №01-15/801

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 10.07.2017 №856/юр/17 до відповідача Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», м. Чорнобиль Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №28/02/17 про закупівлю товарів (на підставі електронних торгів) UA-2017-02-21-000761-с від 09.03.2017 в сумі 14 659,42 грн., яка складається з: 13226,40 грн. основного боргу 292,53 грн. інфляційних втрат, 118,49 грн. процентів річних та 1022,00 грн. пені, та покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов договору №28/02/17 про закупівлю товарів (на підставі електронних торгів) UA-2017-02-21-000761-с від 09.03.2017 позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 13 226,40 грн., який мав бути оплачений протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару. Відповідач отриманий товар не оплатив, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг 13 226,40 грн. з врахуванням передбаченої договором пені, а також нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та процентів річних за період з 24.03.2017 по 10.07.2017.

Ухвалою суду від 24.07.2017 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2238/17 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2017.

09.08.2017 до господарського суду від позивача надійшла заява від 08.08.2017 № 101/юр/17 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача Державного спеціалізованого підприємства Північна Пуща заборгованість в сумі 15 168,08 грн., з яких: 13 226,40 грн. основна заборгованість, 508,83 грн. інфляційне збільшення, 150,02 грн. три проценти річних, 1 282,83 грн. пеня, розраховані за період з 24.03.2017 по 08.08.2017

14.08.2017 від відповідача надійшов відзив на позов від 10.08.2017 №01-15/939, у якому відповідач просить суд відмовити в позові в частині основного боргу у звязку з його погашенням, а в частині нарахованих пені, процентів річних та інфляційних втрат - у звязку із відсутністю факту прострочення сплати заборгованості. Так, відповідач твердить, що пунктом 5.1 Договору визначено строк оплати за товар згідно до абзацу другого частини 1 ст. 530 ЦК України вказівкою на подію, яка неминуче має настати а саме зазначено, що оплата проводиться протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару в разі наявності та у межах відповідних бюджетних асигнувань. Так, отримавши кошти з бюджету, відповідач сплатив заборгованість перед позивачем 09.08.2017 повністю, відтак твердить, що зобовязання перед позивачем за договором не були порушені, а відтак відсутні підстави для нарахування пені, процентів та інфляційних за прострочення виконання грошового зобовязання.

Ухвалою від 14.08.2017 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, зазначив, що справа розглядатиметься в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Український папір про стягнення з відповідача Державного спеціалізованого підприємства Північна Пуща 15 168,08 грн. заборгованості, яка складається з: 13 226,40 грн. основної заборгованості, 508,83 грн. інфляційного збільшення, 150,02 грн. трьох процентів річних, 1 282,83 грн. пені, та відклав розгляд справи на 28.08.2017.

В судове засідання 28.08.2017 зявились представники позивача та відповідача, які надали пояснення по суті позову.

Розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м. Київ (далі по тексту ТОВ «Український папір»), до відповідача Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», м. Чорнобиль Київської області (далі по тексту ДСП «Північна Пуща»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

09.03.2017 між ТОВ «Український папір» (продавець) та ДСП «Північна Пуща» (покупець) було укладено договір №28/02/17 про закупівлю товарів (на підставі електронних торгів) UA-2017-02-21-000761-с (далі Договір), відповідно до якого продавець зобовязався поставити покупцю товар (папір формату А4 80 та Факс папір 210мм х 25м загалом на суму 13226,40 грн. з ПДВ), а покупець зобовязався оплатити товар та прийняти його згідно видаткової накладної. Відповідно до умов договору:

- продавець зобовязаний передати покупцю товар належної якості і асортименту протягом 3-х днів з моменту підписання договору (пункт 2.1);

- оплата за товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань (пункт 5.1);

- за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (пункт 7.1);

- договір набирає чинності в день підписання обома сторонами, укладається на невизначений термін і діє до припинення прав та обовязків, які з нього виникли. Кожна із сторін договору може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць (пункт 9.1);

Сторони зобовязуються не передавати будь-яким чином права та обовязки по цьому договору будь-яким третім особам без наявності письмової згоди іншої сторони (пункт 9.6).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

13.03.2017 позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений договором товар, про що свідчить підписана обома сторонами та скріплена печатками обох сторін видаткова накладна від 13.03.2017 №К-01556 на суму 13226,40 грн. та товарно-транспортна накладна №К-01556 від 13.03.2017, копії яких залучені до матеріалі справи.

Відповідач, прийнявши товар від позивача, його вартість позивачу не сплатив, відтак станом на день звернення позивача з позовом до суду основний борг відповідача перед позивачем становив 13226,40 грн., що сторонами не заперечується.

Разом із тим, після порушення провадження у справі (24.07.2017) відповідач платіжним дорученням від 09.08.2017 №1098_89004/394 сплатив позивачу основний борг в сумі 13 226,40 грн. повністю, що представниками сторін також не заперечується.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у звязку із відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилось неврегульованих питань.

За таких обставин, відповідно до пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України, провадження у справі № 911/2238/17 в частині вимог про стягнення основного боргу належить припинити, у звязку із відсутністю предмету спору.

Питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи (пункт 4.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18).

Разом із тим, за прострочення виконання грошового зобовязання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1282,83 грн. пені, 150,02 грн. 3% річних та 508,83 грн. інфляційних втрат за період 24.03.2017 08.08.2017. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на відсутність факту прострочення виконання грошового зобовязання, суд відхиляє як необґрунтоване.

Так, умовами пункту 5.1 Договору сторони визначили, що оплата має бути проведена протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань (а не протягом 10 календарних днів з моменту отримання коштів з бюджету на фінансування відповідних витрат), відтак, посилання відповідача на те, що строк оплати договором визначено вказівкою на подію, яка неминуче має настати, не відповідає змісту відносин сторін.

Враховуючи особливості фінансування відповідача як державного підприємства, всі та будь-які видатки відповідача здійснюються у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Разом із тим, згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання. Така ж позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16|3-77гс17.

Враховуючи, що передача товару від позивача відповідачу відбулась 13.03.2017, товар мав бути оплачений до 23.03.2017, а з 24.03.2017 настало прострочення боржника, яке надало право кредитору нараховувати та вимагати стягнення пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобовязання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначний місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Інший період нарахування пені договором не встановлено, відтак пеня має розраховуватись з наступного дня після дати, у яку зобовязання мало бути виконано (тобто з 24.03.2017) та до відповідного числа останнього місяця шестимісячного строку, або до переддня фактичного виконання грошового зобовязання, оскільки відповідно до пункту 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (тобто до 08.08.2017).

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відтак, перевіривши нарахування пені та 3% річних, суд встановив, що за заявлений період 24.03.2017 - 08.08.2017 вірно розрахована пеня становить 1288,22 грн., 3% річних становлять 150,02 грн. Позивачем заявлено до стягнення 1282,83 грн. пені, суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, відтак зазначені вимоги слід задовольнити повністю в заявлених сумах.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, суд встановив, що за належний період (квітень-липень 2017) вірно розраховані інфляційні втрати в порядку ст. 625 ЦК України становлять 536,83 грн. Суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, відтак вимогу про стягнення інфляційних втрат слід задовольнити повністю в заявленій сумі 508,83 грн.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, припиняє провадження в частині вимог про стягнення основного боргу сумі 13226,40 грн., задовольняє повністю вимоги про стягнення пені, 3% та інфляційних втрат, відтак приймає рішення про стягнення з ДСП «Північна Пуща» на користь ТОВ «Український папір» 1282,83 грн. пені, 150,02 грн. процентів річних та 508,83 грн. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який неналежним чином виконав своє господарське зобовязання, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду за захистом свого порушеного права, суд у відповідності до ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в мінімальному законом встановленму розмірі в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, пунктом 1-1 частини першої ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір» задовольнити частково.

2.Провадження у справі в частині вимог про стягнення 13226,40 грн. основного боргу припинити.

3.Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (07270, Київська обл., Іванківський район, м. Чорнобиль, вул. Леніна, буд. 148, ідентифікаційний код 40247540)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, Оболонський район, вул. Куренівська, буд 2-Б, ідентифікаційний код 25394112)

1282,83 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят дві гривні вісімдесят три копійки) пені,

150,02 грн.(сто пятдесят гривень дві копійки) процентів річних,

508,83 грн. (пятсот вісім гривень вісімдесят три копійки) інфляційних втрат.

1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень нуль копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 07.09.2017

Суддя О.В. Конюх