Ухвала суду № 68697388, 06.09.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/8143/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06.09.2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Крегула М.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Костюк Л.А., з участю прокурора Орос М.М., захисника ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року,

в с т а н о в и в :

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13 жовтня 2017 року та визначено заставу 216 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 345600 (тристо сорок п»ять тисяч шістсот) грн. відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 292 КК України. Також покладено на ОСОБА_4 у разі внесення застави обов»язки, передбаченіст. 194 КПК України.

Клопотання подане до суду слідчий обґрунтував тим, що ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, знаходячись в гірській місцевості, а саме над місцем пролягання 331 кілометру ділянки 43 траси 1 магістрального нафтопродуктопроводу що належить Дочірньому підприємству «Прикарпатзахідтранс», ідентифікаційний код юридичної особи 13990932 (далі ДП «Прикарпатзахідтранс»), що проходить поряд з селом Сіль, Великоберезнянського району, Закарпатської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою протиправного заволодіння чужим майном, а саме дизельним паливом, що знаходиться у володінні ДП «ПрикарпатЗахідтранс», за допомогою заздалегідь заготовлених знарядь та засобів, розкопали ґрунт в місці залягання зазначеного нафтопродуктопроводу, після чого, шляхом електрозварювання додаткового кустарного обладнання з патрубку та кульового крану, не передбаченого технологією промислової експлуатації магістрального нафтопродуктопроводу, а також на завершальному етапі свердління в тілі труби магістрального нафтопроводу наскрізного отвору, здійснили пошкодження вищевказаного обєкту магістрального нафтопродуктопроводу. Вищевказані дії ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а саме наскрізне механічне свердління, проведення зварювальних робіт на тілі труби, монтаж виготовленого кустарним способом обладнання є грубим порушенням технологічного процесу роботи магістрального нафтопроводу, у зв'язку з чим з моменту початку втручання до трубопроводу (розкопування трубопроводу, здійснення зварювальних робіт, механічне свердління тіла труби) до моменту завершення аварійно-відновлювальних робіт, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 фактично було створено аварійну ситуацію на трубопроводі, яка могла у будь-який момент призвести до розриву труби трубопроводу, відриву змонтованого без дотримання технології та відповідного випробування додаткового (не сертифікованого) обладнання, виливу та вибуху дизельного палива, виникнення пожежі, забруднення навколишнього середовища, що створювало загрозу для життя та здоровя людей. Окрім того, після пошкодження вищевказаного нафтопродуктопроводу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, шляхом підєднання розгалуженої системи шлангів високого тиску, однією із сторін до вищезазначеного кульового крану, привареного до трубопроводу, а іншою опущеною до ємності, синього кольору, обємом 3000 (три тисячі) літрів, що знаходилась в будинку № 63 в с. Сіль, яка в свою чергу за допомогою спеціальних отворів (кранів) та пластикового шлангу з розгалуженнями була обєднана з пятьма ідентичними ємностями, шляхом паралельного наповнення цих ємностей, здійснювали викрадення нафтопродукту (дизельного палива), що знаходиться у володінні ДП «Прикарпатзахідтранс». В подальшому ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, з метою реалізації свого злочинного умислу до кінця, за допомогою заздалегідь заготовлених знарядь та засобів, а саме гумового шлангу, високого тиску, який одним кінцем підєднано до вищевказаного пластикового шлангу, яким обєднані вищеописані ємності, розташовані в будинку № 63 в с. Сіль, а іншим до електронасосу марки «RoverPompe» моделі «BE-M 50», до якого, в свою чергу, одним кінцем був підєднаний гофрований, гумовий шланг, високого тиску, на кінці якого був наявний кран, здійснювали перекачування нафтопродуктів (дизельного палива) з ємностей в будинку до ємності, якого заздалегідь був обладнаний транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі «612D», номер кузову WDB6683521N069886, д.н.з. НОМЕР_1, 1998 року виготовлення, білого кольору та, в подальшому, перевезення викраденого дизельного палива до інших, не встановлених, на даний час місць, де здійснювалась його реалізація (продаж).

16 серпня 2017 року близько 06 год. 50 хв. працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Хазард», ідентифікаційний код юридичної особи 39447394 (далі ТОВ «Хазард»), що здійснюють охорону вищевказаного нафтопродуктопроводу, на підставі договору № 74/01-205 від 02.09.2015 укладеного між ТОВ «Хазард» та ДП «Прикарпатзахідтранс», в порядку ч. 2 ст. 207 КПК України, здійснено затримання ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6. та ОСОБА_9 на місці вчинення ними кримінального правопорушення, а саме на вїзді до подвіря вищезазначеного будинку № 63 в с. Сіль, під час чергового перекачування ними викрадених нафтопродуктів з ємностей, що знаходились у вказаному будинку до ємності, розташованої у кузові вищеописаного транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» та спроби їх (викрадених нафтопродуктів) транспортування до місць збуту.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.292 КК України.

В ухвалі слідчого судді зазначено про необхідність застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, його тяжкість, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років, свідчать про те, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені в клопотанні слідчого обставини у їх сукупності, на думку слідчого судді, об»єктивно свідчать про наявність у даному провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України та недостатність інших більш м»яких запобіжних заходів їх запобіганню. Визначення згідно ч.5 ст.182 КПК України щодо ОСОБА_4 застави у розмірі, який перевищує передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя обґрунтував виключністю обставин кримінального провадження, даними про особу підозрюваного та розміром завданої шкоди, заявленому в цивільному позові.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 вказує на незаконність та необгрунтованість ухвали слідчого судді, яку просить скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання про обрання щодо ОСОБА_4, відмовити, або застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов»язаний з триманням під вартою, або змінити ухвалу, зменшивши розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 32 480 грн . Вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, слідчий суддя взяв до уваги лише формально обґрунтовані доводи клопотання та проігнорував факти, що ставлять під сумнів необхідність застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4, які були наведені захистом, зокрема, необґрунтованості підозри щодо ОСОБА_4, відсутності ризиків, передбачених ст..177 КПК України.Вважає також, що визначення слідчим суддею застави у розмірі, більшому ніж передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, з посиланням на цивільний позов у кримінальному провадженні, свідчить про порушення слідчим суддею кримінального процесуального закону, оскільки цивільний позов у даному провадженні не заявлений, а відтак не міг бути предметом дослідження при розгляді клопотання про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_4, його захисника адвоката ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, скасувати ухвалу суду та обрати щодо ОСОБА_4 більш м»який запобіжний захід, доводи прокурора, який вважає апеляцію необґрунтованою, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Як видно з матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_4, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2017 року №12017070000000172, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.292 КК України ОСОБА_4 затримано 16 серпня 2017 року в порядку ст. 208 КПК України. Цього ж дня ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.292 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 18 серпня 2017 року за клопотанням слідчого щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані вст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини,ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Цих вимог закону слідчим суддею дотримано не було, оскільки ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі слідчого судді не вмотивовано, на підставі яких наявних у справі фактичних даних можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4

Слідчий суддя, поклавши в основу взяття ОСОБА_4 під варту формальні положення, викладені в КПК України, зокрема про тяжкість кримінального правопорушення, можливість останнього ухилятись від суду й слідства, знищення, або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення без вагомості доказів таким ризикам, у той же час не врахував характеризуючі дані про його особу, зокрема, наявність постійного місця проживання, сім»ї , малолітньої дитини на утриманні та міцність соціальних зв»язків тощо.

Заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості визначення застави у розмірі, який перевищує передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Так, відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, має встановлюватися в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, в ухвалі слідчий суддя при вирішенні питання про визначення підозрюваному ОСОБА_4 розмірузастави, який майже ніж в 3 рази перевищує максимальний розмір встановлений законом, належним чином не обґрунтував виключність обставин прийняття такого рішення.

Відповідно до вимогст. 177 КПК Україниправовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.

Наявні докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.2ст.292 КК України, на цій стадії досудового розслідування, є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_4 у вчиненні цього злочину на момент вручення були наявними.

Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість на даній стадії досудового розслідування ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом перевірці не підлягають, а тому не є слушними доводи апелянта в цій частині.

В той же час, колегія суддів вважає несвоєчасними доводи захисника ОСОБА_3 щодо недопустимості доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки в цій стадії судового розгляду суд не вправі давати таким доказам оцінку.

Таким чином, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

На думку колегії суддів, слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Враховуючиправові позиції, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" пронеобхідність при розгляді клопотання прозастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішувати питання про застосування альтернативного запобіжного заходу, з урахуванням даних про особупідозрюваного ОСОБА_4, який раніше не судимий, наявність постійного місця проживання, сім»ї, малолітньої дитини на утриманні, міцність соціальних зв»язків та встановлених обставин, передбачених ст.178 КПК України,колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування даної ухвали слідчого судді, відмови у клопотанні слідчого та постановлення нової ухвали суду апеляційної інстанції про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України. Саме такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, зможе забезпечитивиконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України.

З урахуванням вищенаведеного колегія судів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, що буде достатньою гарантією для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків у даному провадженні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.181,404,407,422 КПК України, апеляційний суд ,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2017 року щодо ОСОБА_4 - скасувати.

В задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 . про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.

Обрати відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 292 КК України - запобіжний захід у виді домашнього арешту і заборонити останній залишати житло за вказаною адресою в період з 19.00 години вечора до 07.00 години ранку, без застосування електронних засобів контролю.

Строк дії ухвали апеляційного суду про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту встановити до 15 жовтня 2017 року.

На цей же період, у відповідності до ч. 5ст. 194 КПК України, зобов'язати ОСОБА_4 прибувати на кожну вимогу досуду, слідчого або ж прокурора та покласти на нього наступні обов'язки:

●прибуватидослідчого, прокурораіз встановленою ним періодичністю;

●невідлучатисязмісця проживання бездозволу слідчого, прокурора,суду;

●повідомлятислідчого,прокурорачисудпрозміну свогомісцяпроживання;

●здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в»їзд в України;

●утримуватися від будь якого впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні.

На підставі п. 2 ч. 3ст. 202 КПК України ОСОБА_4 зобов»язати невідкладно прибути до місця свого проживання .

Копію ухвали надіслати начальнику Ужгородського ВП ГУ Національної поліції в Закарпатській області для виконання.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді :