Ухвала суду № 68697327, 19.04.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/736/15-ц

2-п/310/3/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Крамаренка А.І.

при секретарі Корнієнко Н.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02.06.2015 року по справі №310/736/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначає, що заочне рішення було ухвалено за його відсутності і він не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості захистити свої інтереси. Окрім того, він неодноразово звертався до суду, щоб отримати рішення по справі №310/736/15-ц, але йому відмовили з посиланням на те, що справа вже знаходиться у касаційній інстанції. Вказує, що суд при ухваленні рішення не взяв до уваги порушення банком істотних умов кредитного договору, не врахував сплачений ним початковий внесок, подальші платежі за кредитним договором та наслідки спливу позовної давності.

ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представники ПАТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні просили в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовити.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02.06.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від12.02.2008 року станом на 11.12.2014 року в розмірі 916361,85 грн, а також судовий збір в розмірі 1954,01 грн., а всього 918315,86 грн.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини проголошено право на справедливий судовий розгляд.

З практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

За змістом ст. ст. 5, 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності.

Статтею 232 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже головними умовами для скасування заочного рішення є поважність причини не зявлення відповідача в судове засідання і докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення спору. Наявність одночасно цих двох умов дає підстави для скасування заочного рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово сповіщався про час та місце слухання справи відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України за адресою його проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, проте судові повістки були повернуті до суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Щодо доводів відповідача про не застосування судом наслідків спливу позовної давності суд звертає увагу на наступне.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності,щоєзвичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції,виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність,запобігаючипорушеннюправвідповідачів,які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія Юкос » проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).»

У відповідності до вимог ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте, заява про застосування судом наслідків спливу позовної давності відповідачем до суду не подавалась.

Також позивач не звертався до суду з позовною заявою про визнання недійсними будь-яких положень кредитного договору (договору в цілому) від 12.02.2008 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення.

Керуючись ст. ст. 208 -210, 232 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Крамаренко