Ухвала суду № 68694629, 06.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Київ К/800/15016/17

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) від 18.08.2016 року № 0002060, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20 % за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 869,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду 26 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що позивачем не було допущено порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань з єдиного податку, а відповідальність за уточнення інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов'язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв'язку з виявленням факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. В разі ж завищення податкових зобов'язань в податкових деклараціях та фактичної сплати суб'єктом господарювання податків в розмірах, визначених Податковим кодексом України, відповідальність платника податків не наступає.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємця.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за затримку сплати сум грошового зобов'язання з Єдиного податку з фізичних осіб згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.07.2016 року № 50/20-20-13/НОМЕР_1, про порушення Підприємцем норм п. 295.3 ст. 295 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України внаслідок несвоєчасної сплати сум грошових зобов'язань з єдиного податку за 2015 рік на суму 4 335,00 грн.

За результатами вказаної перевірки Державною податковою інспекцією прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.

Також судами встановлено, що Підприємець є платником єдиного податку третьої групи.

28.01.2016 року позивачем була подана податкова декларація платника єдиного податку за 2015 рік №9274480317 в якій задекларовано до сплати єдиний податок в сумі 4 335,00 грн. Проте у зв'язку з самостійно виявленою помилкою позивачем 05.05.2016 року, в порядку п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, була подана уточнююча податкова декларація, якою Підприємець зменшив податкове зобов'язання з єдиного податку на помилкову зазначену суму 4 335,00 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. ( п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України).

Для платників єдиного податку третьої групи податковим (звітним) періодом згідно абз. 2 п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України є календарний квартал.

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідальність за виправлення (уточнення) інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов'язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв'язку з виявленням факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. Крім того, така відповідальність для платника податку передбачена саме ст. 50, а не ст. 126 Податкового кодексу України.

Натомість п 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що специфіка нарахування вказаної штрафної санкції, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 820/6723/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна