Ухвала суду № 68694591, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2017 р. м. Київ К/800/10314/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Борисенко І.В., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

представника позивача Горєлова О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року

у справі № 826/16468/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс"

до 1. Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, 2. Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

третя особа: Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан кемікал продактс" (далі - позивач, ПАТ "Юкрейніан кемікал продактс") звернулось до суду з позовом, з урахуванням зміни позовних вимог до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, правонаступником якої є Скадовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач 1, ОДПІ) та Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, правонаступником якої є Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач 2, ОДПІ), третя особа - Державна податкова інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - третя особа, ДПІ), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ОДПІ від 13 липня 2012 року № 0000062201, від 25 квітня 2012 року № 0000162310, від 25 квітня 2012 року № 0000102310, якими товариству збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на 18465095,01 грн, на 341018,65 грн та на 1790345,79 грн відповідно.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 жовтня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року скасував, а матеріали справи направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що судами попередніх інстанцій не досліджені обставини, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, а саме: паспорт відходів; висновок Центру судових експертиз від 25 липня 2013 року № 229/12, складений за результатами проведення комплексної судової економічної та екологічної експертизи, призначеної в рамках адміністративної справи № 2а-9344/12/0170/30, предметом розгляду в якій були ті самі податкові повідомлення - рішення, що є предметом дослідження у даній справі; обставини щодо правомірності донарахування грошового зобов'язання за забруднення атмосферного повітря з огляду на те, що актом перевірки встановлено непроведення позивачем розміщення фосфогіпсу на полігоні фосфогіпсосховища з ІІ-го півріччя 2006 року; питання правомірності висновків податкового органу щодо незабезпечення позивачем повторного виключення забруднення атмосферного повітря у місцях видалення відходів "Полігон для складання та захоронення промислових відходів та сміття" та місцях видалення відходів "Фосфогіпсосховище", що є обов'язковою умовою для збільшення ставки екологічного податку у 3 рази.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29 грудня 2015 року позов ПАТ "Юкрейніан кемікал продактс" задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення ОДПІ від 13 липня 2012 року № 0000062201, від 25 квітня 2012 року № 0000162310.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 квітня 2016 року постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову ПАТ "Юкрейніан кемікал продактс" відмовив.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Відповідачі не реалізували процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 16 січня 2012 року по 19 березня 2012 року податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Кримський Титан" з питань дотримання вимого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 02 квітня 2012 року № 4/40-00/32785994.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог, зокрема п. 246.2, п. 246.4 ст. 246, п. 249.2 ст. 249 з урахуванням вимог п. 2 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого за І-ІІІ квартали 2011 року занижено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на 18917427,06 грн (по Херсонській області та АР Крим) та за І квартал 2011 року на 102578,14 грн. (з урахуванням фактичних обсягів розміщених відходів, встановлених при проведені перевірки фахівцями Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища). Такі висновки податкового органу вмотивовані посиланням на встановлені у ході перевірки обставини щодо розміщення товариством відходів "гідролізна кислота" (ІІ клас небезпеки) у загальному обсязі 182777,073 т у спеціально відведених для цього місцях, які утворилися у ході виробничого процесу, та застосування за розміщення таких відходів нижчої ставки податку (1,25 грн/т - за розміщення відходів ІV класу небезпеки), ніж передбачена для відходів ІІ класу небезпеки (12,75 грн/т). При цьому як на підставу висновків щодо фактичного розміщення товариством у І-ІІІ кварталах 2011 року відходів "гідролізна кислота" контролюючий орган посилається на наявність у позивача паспортів відходів "гідролізна кислота" № 43 та № 44 та дозволів та лімітів на 2011 рік на розміщення відходів "гідролізна кислота", як окремий вид відходів, що дозволений до розміщення в "кислотонакопичувачі". Також контролюючий орган під час перевірки встановив, що у період, охоплений перевіркою, товариство розміщувало відходи фосфогіпсу на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

На підставі акту перевірки від 02 квітня 2012 року № 4/40-00/32785994 Чаплинська МДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення від 25 квітня 2012 року № 0000162310, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 341018,65 грн, в тому числі основний платіж - 314785,99 грн, штрафні (фінансові) санкції - 26232,66 грн; № 0000102310, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 1790345,79 грн, в тому числі основний платіж - 1652626,42 грн, штрафні (фінансові) санкції - 137719,37 грн.

Також, на підставі зазначеного акту перевірки Красноперекопська ОДПІ АРК ДПС прийняла податкове повідомлення - рішення від 25 квітня 2014 року № 0000022201, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 18465096,01 грн, в тому числі основний платіж 17052592,79 грн, штрафні (фінансові) санкції 1412503,22 грн, яке за наслідками адміністративного оскарження скасовано в частині застосування фінансових санкцій у сумі 1,00 грн та, з метою доведення строків сплати податкового зобов'язання, Красноперекопська ОДПІ АРК ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2012 року № 0000062201 про збільшення товариству грошового зобов'язання з податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинна сировина, на загальну суму 18465095,01 грн.

Судове рішення суду першої інстанції про задоволення позову обґрунтовано посиланням на те, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо визначення класу небезпеки відходів та стану сховища для розміщення фосфогіпсу, а обставини, викладені в акті перевірки щодо допущеного товариством порушення, спростовуються дослідженими в судовому процесі доказами (щоквартальні звіти Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя щодо результатів токсикологічної оцінки відходів та визначення їх класу небезпеки за І-ІІІ квартали 2011 року на рівні ІV класу небезпеки; висновок Державної санітарно - епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України від 17 червня 2011 року № 05.03.02-07/65274; проект на фосфогіпсосховище, розроблений позивачем та прийнятий в експлуатацію у 2006 році; висновк Державної екологічної експертизи від 25 травня 2005 року, виданий Рескомприроди АР Крим на проект на фосфогіпсосховище; висновок судової економічної експертизи від 25 липня 2013 року № 229/12) та обставинами щодо відсутності прийняття відповідним державним природоохоронним органом рішення про притягнення позивача до відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 240.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання) (пп. 240.1.3 ПК України).

За змістом п. 242.1 ст. 242 ПК України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання (пп. 242.1.3 ПК України).

Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах визначені у ст. 246 ПК України та диференційовані в залежності від видів речовин, що входять до складу відходів, їх класу небезпеки та рівня небезпечності відходів.

Згідно з п. 246.4 ст. 246 ПК України за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1 -246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

У разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини (п. 249.2 ПК України).

Статтею 28 Закону України "Про відходи" від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі - Закон № 187/98-ВР) встановлено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів (далі - МВВ). Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведений порядок затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1216 (далі - Порядок). Згідно з п. 20 зазначеного Порядку, на підставі даних паспортів органи Мінекоресурсів на місцях разом з місцевими державними адміністраціями готують висновки щодо рівня екологічної безпеки МВВ, визначають категорію їх екологічної безпеки для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Висновки надсилаються власникам МВВ для вжиття ними заходів, спрямованих на забезпечення екологічно безпечного функціонування МВВ.

Пунктом 2 Порядку визначено, що реєстр місць видалення відходів - це система даних, одержаних у результаті обліку та опису всіх об'єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів.

Відповідно до п. 5 Порядку, на кожне місце видалення відходів складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місці видалення відходів.

Пунктом 19 Порядку встановлено, що паспорти МВВ щорічно підлягають перегляду за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо і погоджуються органами Мінекономіки на місцях. У разі необхідності, за рішенням місцевих державних адміністрацій може здійснюватися позачергове уточнення даних паспортів МВВ.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14 січня 1999 року № 12 затверджено Інструкцію про зміст і складання паспорту місць видалення відходів (далі - Інструкція).

Абзацом 6 розділу 1 вказаної Інструкції визначено, що власники МВВ несуть відповідальність за достовірність і повноту інформації, наведеної в паспорті.

Даною Інструкцією визначено порядок заповнення розділу ХІ паспорту місця видалення відходів "Категорія екологічної безпеки МВВ", а саме зазначено, що категорію екологічної безпеки МВВ для навколишнього природного середовища і здоров'я людини визначають органи Мінекономіки на місцях разом з місцевими державними адміністраціями на підставі даних паспорта МВВ про обсяги накопичених відходів та клас їхньої небезпеки для людини, про наявність у районі МВВ забруднення вод, ґрунтів, атмосферного повітря та його рівень, про рівень природних та штучних засобів (водотривкі шари порід, ізоляційні екрани тощо) відвертання забруднення навколишнього середовища, про наявність та рівень моніторингу вод, ґрунтів, атмосферного повітря в районі МВВ, про особливості розташування МВВ, про рівень додержання вимог експлуатації МВВ тощо.

Таким чином, документом який є підставою для визначення категорії екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища є дані паспортів, які занесені до реєстру місць видалення відходів. При цьому повноваження щодо визначення категорії екологічної безпеки МВВ для навколишнього природного середовища і здоров'я людини належать органам Мінекономіки на місцях разом з місцевими державними адміністраціями.

Разом з тим, хоча паспорт і є документом, який є підставою для визначення категорій екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища, втім дані такого паспорту не відображають фактичний стан МВВ, який уточнюється щорічно у тому числі на підставі відомостей, одержаних від уповноважених органів.

У судовому процесі суд першої інстанції дослідив надані товариством заперечення (докази) проти висновків податкового органу, викладені у акті перевірки, а саме: паспорти відходів № 64 та № 65 щодо розміщення фосфогіпсу у спеціальному місці, яким є фосфогіпсосховище відповідно до дозволу на розміщення відходів на 2011 року; проект на фосфогіпсосховище розроблений позивачем та прийнятий в експлуатацію у 2006 році; виданий на проект висновок Державної екологічної експертизи, виданий Рескомприроди АР Крим від 25 травня 2005 року; паспорт МВВ фосфогіпсосховища № 2 щодо експлуатації вказаного об'єкту, затверджений у 2008 році; інструкцію з експлуатації фосфогіпсосховища № 2, затверджену 11 червня 2008 року; дозволи та ліміти на розміщення відходів на 2010 - 2011 роки.

Згідно з висновком Центру судових експертиз від 25 липня 2013 року № 229/12 висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 02 квітня 2012 року № 4/40-00/32785994 щодо порушення товариством п. 246.4 ст. 246 ПК України внаслідок декларування екологічного податку за розміщення позивачем фосфогіпсу у МВВ "фосфогіпсосховище", на якому відбувається забруднення атмосферного повітря при вантажно - розвантажувальних роботах та в повітряну погоду, без коригуючого коефіцієнту, у повному обсязі не підтверджуються. Висновок експерта зроблений за результатами дослідження податкових декларацій екологічного податку за І-ІІІ квартали 2011 року з додатками; лімітів на утворення та розміщення відходів у 2011 році; дозволів на розміщення відходів у 2011 році; паспортів відходів підприємства № 43 та № 44; паспорту місця видалення відходів "Кислотонакопичувач"; паспорту місця видалення відходів "Полігон для складування та захоронення промислових відходів та сміття"; висновку державної санітарної експертизи від 17 червня 2011 року № 05.03.02-07/65274; акту перевірки дотримання вимог природоохоронного ПАТ "Кримський Титан" від 20 березня 2012 року; звіту за договором № 25/846/3 "Розробка методики розміщення стоків (господарсько - побутових та промислових) в кислонакопичувач ПАТ "Кримський Титан""; технічної інструкції по розміщенню стоку (господарсько - побутових та промислових) в кислонакопичувач ПАТ "Кримський Титан"; методику розміщення стоків (господарсько - побутових та промислових) в кислонакопичувач ПАТ "Кримський Титан"; переліку відходів хімічного виробництва ПАТ "Кримський Титан" ії їх класифікації, затвердженого висновком державної санітарно - епідеміологічної служби МОЗ України; первинних документів, що підтверджують фактичні обсяги розміщення відходів у кислонакопичувачі ПАТ "Кримський Титан" за період І-ІІІ квартали 2011 року; інвентарних карток цехів "Титан-1", "Титан-2"; додатку до акту перевірки від 02 квітня 2012 року № 4/40-00/32785994 (щодо екологічного податку); інших документів.

Суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України зробив правильну оцінку вище перерахованих доказів та дійшов обґрунтованого висновку, що висновок про порушення позивачем п. 246.4 ст. 246 ПК України є необґрунтований. Оцінка доказів зроблена судом з врахуванням, в тому числі і таких обставин, що відповідно до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 31 грудня 2009 року № 111500000-16А фосфогіпсосховище визначене як неорганізоване джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, а фосфогіпс на сховище транспортується за допомогою пульпопроводу у пастоподібному стані.

Також є правильний висновок суду першої інстанції щодо протиправності збільшення позивачу грошового зобов'язання у сумі 18917427,06 грн з тих підстав, що ПАТ "Кримський Титан" у І-ІІІ кварталах 2011 року не задекларувало як окремий об'єкт оподаткування відходи у вигляді "гідролізної кислоти" (ІІ клас небезпеки), що були розміщені у спеціально відведеному місці - "кислотонакопичувачі" та оподатковувались за ставкою 12,75 грн/т. Натомість товариство вказані відходи задекларувало у складі промислових стоків (ІV клас небезпеки), що були розміщені у спеціально відведеному місці - "кислотонакопичувачі" та оподатковувались за ставкою 1,25 грн/т.

З урахуванням встановлених за наслідками податкової перевірки обставин щодо порушення товариством п. 249.2 ст. 249 ПК України та заперечень позивача проти вказаних висновків податкового органу, що у 2011 році відходи у вигляді "гідролізної кислоти" в обсязі 182777,073 т товариством не розміщувались у санкціонованих для цього місцях, а були спрямовані до колектору промислових стоків, де за їх участі був утворений новий вид відходів - "промислові та господарсько-побутові стічні води підприємства" (ІV клас небезпеки), до яких застосовується ставка податку за розміщення відходів 1,25 грн/т, у судовому процесі суд першої інстанції дослідив: Технічну інструкцію по розміщенню змішаного стоку (промислових та господарсько - побутових) в кислонакопичувач ПАТ "Кримський Титан", за даними якої всі рідкі відходи, в тому числі гідролізна кислота, промислові та господарсько - побутові стоки, які утворюються при здійсненні виробничої діяльності структурними підрозділами (цехами) товариства, потрапляють у загальний колектор промислових стоків, звідки після змішування потрапляють у загальний стік через скид № 3 та розміщується у МВВ "кислотонакопичувач"; паспорт № 61, складений ПАТ "Кримський Титан" у жовтні 2010 року на утворений в результаті змішування відходів "промислові та господарсько - побутові стічні води підприємства" (код 2413.2.9 за ДК 005-96), у якому зазначено, що вказаний вид відходів утворюється при змішуванні виробничих та господарсько - побутових стоків підприємства і видаляється на санкціоновані сховища. Клас небезпеки вказаних відходів щоквартально визначався Інститутом екогігієни ім. Л.І. Медведя за дорученням відповідача відповідно до ст. 34 Закону № 187/98-ВР та розділу 5 ДСанПіН 2.2.7-.029-99 з оформленням за результатами оцінки щоквартальних звітів, відповідно до яких у І-ІІІ кварталах 2011 року відходи у вигляді промислового стоку мали ІV клас небезпеки. Ступінь небезпечності вказаних відходів у вигляді промислового стоку погоджена Державною санітарно - епідеміологічною службою МОЗ України у висновку від 17 червня 2011 року № 05.03.02-07/65274, яким затверджено перелік та класифікація відходів хімічного виробництва позивача, в тому числі № 16 рідкі відходи "Промислові та господарсько - побутові стічні води підприємства" із ІV класом небезпеки.

З урахуванням цього та висновку Центру судових експертиз від 25 липня 2013 року № 229/12, згідно з яким позиція контролюючого органу щодо невірного застосування товариством ставки податку за розміщення окремих видів відходів (гідролізна кислота) є помилковою, суд дійшов правильного висновку про безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з екологічного податку за основним платежем на суму 18917427,06 грн.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Визнаючи обґрунтованість посадкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на встановлені судом першої інстанції обставини та дійшов помилкового висновку про їх законність.

Отже, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування у апеляційного суду не було.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі № 826/16468/14 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.В. Борисенко

__ Т.М. Шипуліна