Ухвала суду № 68694576, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/23557/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Борисенко І.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступник - Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року

у справі № 2а-12858/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор Маркет Груп"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор Маркет Груп" (далі - ТОВ "Колор Маркет Груп", позивач) звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби (далі - МДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень МДПІ форми "Р" від 14 листопада 2012 року № 0000412220 та від 27 листопада 2012 року № 0000432220, якими товариству збільшено грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 585126,00 грн та 260071,50 грн відповідно.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення МДПІ від 14 листопада 2012 року № 0000412220 та від 27 листопада 2012 року № 0000432220.

У касаційній скарзі Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені в актах від 26 жовтня 2012 року № 2712/22-207/32762043 та від 13 листопада 2012 року № 2983/22-207/32762043 про результати документальних виїзних перевірок ТОВ "Колор Маркет Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року та за період з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року відповідно. Згідно з цими висновками ТОВ "Колор Маркет Груп" порушено вимоги пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що полягало у безпідставному включенні до податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" на поставку послуг, що призвело до заниження ТОВ "Колор Маркет Груп" податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2012 року на 390084,00 грн та за серпень 2012 року на 173381,00 грн. Цей висновок податкового органу вмотивований посиланням на безтоварність господарських операцій між ТОВ "Колор Маркет Груп" та ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використано податкову інформацію про результати зустрічної звірки ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", викладену в актах ДПІ у Київському районі м. Харкова від 15 жовтня 2012 року № 670/22-4/35698428 та від 25 жовтня 2012 року № 680/22-4/35698428 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками платків за червень - серпень 2012 року через відсутність юридичної особи за місцем реєстрації) встановлено обставини щодо неможливості реального здійснення ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" господарських операцій.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований посиланням на встановлений у судовому процесі факт, що господарські операції позивача з його контрагентом (ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів") були здійснені з метою провадження господарської діяльності та мають реальний характер.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій із ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", а саме: договорам субпідряду, укладених позивачем (підрядник) із вказаним контрагентом (субпідрядник) на виконання договірних зобов'язань перед ТОВ "Солстрой" щодо виконання комплексних будівельних та оздоблювальних робіт житлових та нежитлових об'єктів на розі вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва, по вул. Антоновича, 176 в м. Києві, по вул. Радунській в м. Києві; актам приймання виконаних будівельних робіт ТФ № КБ-2в та довідкам про вартість виконаних будівельних робіт ТФ № КБ-3, складених у межах договорів субпідряду; податковим накладним; платіжним документам; договорам підряду із ТОВ "Солстрой"; актам приймання виконаних будівельних робіт ТФ № КБ-2в, складених у межах договорів підряду із ТОВ "Солстрой", - встановили факт поставки послуг від ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" на адресу позивача, та з огляду на відсутність достатніх доказів з боку податкового органу на однозначне спростування достовірності інформації, яка зафіксована в цих документах, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Такий висновок відповідає нормі ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку.

Обґрунтовуючи в касаційній скарзі порушення судами норм матеріального права, МДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки та які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Крім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки засвідчує лише факт відсутності проведення зустрічної звірки, а відтак висновки такого акту не породжують у платника будь-яких обов'язків у сфері оподаткування, а тому не можуть слугувати джерелом формування податкової інформації. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі № 2а-12858/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.В. Борисенко

__ Т.М. Шипуліна