Ухвала суду № 68694538, 21.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ К/9991/12500/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендер І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (правонаступник Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року

у справі № 2а-12459/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт Плюс»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Харківенергоремонт Плюс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року № 0000101550, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 1200922,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 300230,50 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 04 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, позов задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 18 липня 2011 року № 0000101550.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Харківенергоремонт Плюс» з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за листопад та грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 04 липня 2011 року № 2807/15-510/31635956. Згідно з висновками цього акту позивачем порушено порядок ведення податкового обліку внаслідок включення до сум податкового кредиту 1200921,89 грн, задекларованих за листопад та грудень 2010 року, за податковими накладними, виписаними ТОВ «Електороспецтех» за нікчемними господарськими операціями. Як на підставу таких висновків податковий орган посилається на те, що за результатами перевірки ТОВ «Електороспецтех» (акт перевірки від 19 квітня 2011 року № 710/23-03-05/34689962) встановлено, що вказане підприємство за місцезнаходженням не знаходиться, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності матеріально-технічних, достатності трудових ресурсів, складських приміщень, тощо не має, а тому угоди за його участі мають ознаки нікчемності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що, з урахуванням досліджених у судовому процесі договорів, у межах яких між позивачем та його контрагентом були вчинені господарські операції, та первинних документів, складених за наслідками цих операцій, наявності у контрагента підприємства господарської та податкової правосуб'єктності на момент вчинення спірних операцій, господарські операції між ТОВ «Харківенергоремонт Плюс» та ТОВ «Електороспецтех» були фактично здійснені при провадженні позивачем господарської діяльності та мають реальний характер.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен в зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «Харківенергоремонт плюс» (замовник) та ТОВ «Електроспецтех» (підрядник) були укладені договори на виконання підрядних робіт та договори на проведення капітального ремонту та котлоагрегаторів на ВАТ «Єнакієвський металургійний завод» за адресою: Донецька область, м. Єнакієво, пр. Металургів, 9. ТОВ «Електроспецтех» було виписано відповідні податкові накладні на користь ТОВ «Харківенергоремонт плюс», а останнім за виконанні ТОВ «Електроспецтех» роботи видані прості векселі, що підтверджується актами приймання - передачі векселів, та проведена оплата грошовими коштами, що підтверджується платіжними документами (платіжні доручення, банківські виписки). Необхідні для виконання ремонтних робіт на ВАТ «Єнакієвський металургійний завод» основні та допоміжні матеріали були передані замовником - ТОВ «Харківенергоремонт плюс» на користь підрядника - ТОВ «Електроспецтех», про що складено відповідні акти передачі матеріалів, акти на використання матеріалів та акти передачі давальницької сировини. Транспортування вказаних матеріалів на ВАТ «Єнакієвський металургійний завод» здійснювалося ТОВ «Харківенергоремонт плюс» власними потужностями, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи. Первинні документи, а саме: акти здачі - приймання робіт, розрахунків договірної вартості на проведення капітального ремонту, локальні кошториси на будівельні роботи, довідки про вартість виконаних робіт, складені у межах договорів на проведення капітального ремонту котлів та котлоагрегаторів на ВАТ «Єнакієвський металургійний завод», оформлені належним чином та мають обов'язкові реквізити, необхідні для первинних документів, які розкривають у повному обсязі суть господарських операцій. На момент здійснення спірних операцій ТОВ «Електроспецтех» спеціальну податку правосуб'єктність та відповідні дозвільні документи (ліцензія на провадження діяльності, пов'язаної з будівництвом). Також суди встановили, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року у справі 2а-7134/11/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року, скасовано наказ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Електороспецтех», за результатами якої складено акт від 19 квітня 2011 року № 710/23-03-05/34689962, висновки якого були покладені в основу висновків ДПІ щодо нікчемності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Електороспецтех» у цій справі.

Зробивши з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку вище перелічених доказів, суди встановили реальність здійснення господарських операцій та з огляду на відсутність доказів з боку податкового органу щодо підтвердження обізнаності позивача про порушення контрагентом податкового законодавства чи-то сприяння йому в цьому дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (правонаступник Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова) залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі № 2а-12459/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Л.І. Бившева

Судді: І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна