Ухвала суду № 68694103, 07.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7195/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В., Коваля Р.Й.

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі №803/532/17 за адміністративним позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2017 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" в якому просило стягнути з відповідача на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід державного бюджету на рахунки відкриті в управлінні Державної казначейської служби України (Держбюджет м. Луцька, 50070000, номер рахунку 31213230700002, ідентифікаційний код 38009628, банк ГУДКСУ у Волинській обл., МФО 803014) адміністративно-господарські санкції в сумі 147 320,31 грн. та пеню в сумі 589,30 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року в задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовлено повністю.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.2017 року ТзОВ "Понінківська КПФ" подало до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, порядок подачі якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У вказаному вище звіті зазначено, що при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу 916 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 34 особи, при нормативі 37 осіб (а.с. 6).

Товариством не було виконано нормативи щодо кількості працевлаштування інвалідів у 2016 році у кількості, визначеній чинним законодавством, тому Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів були нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 147320,31 грн. та пеня в сумі 589,30 грн., а всього 147909,61 грн., що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені (а.с.5).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» №875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон №875-ХІІ) підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи видно, що відповідачем у 2016 році фактично було працевлаштовано 34 особи.

Судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2016 році та зазначено з цього приводу, що вини товариства в цьому немає, оскільки відповідач вживав необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів, а саме: товариством подавалася інформація в Полонський районний центр зайнятості про потребу в працівниках-інвалідах, направлялись звіти за формою №3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів; протягом 2016 року товариство зверталося до місцевих засобів масової інформації, а саме: до редакцій громадсько-політичної газети Полонського району "Новий щлях", Баранівської міськрайонної громадсько-політичної газети "Слово Полісся", газети "Романівський вісник" за розміщенням оголошень про потребу в працівниках, в тому числі, інвалідах; крім того, відповідачем подавалось оголошення в ефірі радіостанції "Радіо "П'ятниця". Вищевказане підтверджується поданими копіями звітів, друкованих видань, актів надання послуг (а.с. 38-159).

Також судом першої інстанції зазначено, що робочі місця залишилися вакантними у зв'язку з тим, що центром зайнятості інваліди до відповідача не спрямовувалися та безпосередньо до роботодавця з питань працевлаштування не зверталися, тобто не з вини підприємства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що ТзОВ "Понінківська КПФ" були вжиті всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обов`язок підприємства по створенню робочих місць інвалідів не супроводжується обов`язком щодо їх працевлаштування. Роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв`язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахуванню пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі №803/532/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: І.В. Глушко

Р.Й. Коваль

Повний текст ухвали складений 07 вересня 2017 року.