Постанова № 68693378, 07.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2017 року № 826/1175/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особа1) Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ"провизнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року у цій справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 зазначено наступне: "уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Таким чином, у розпорядчому рішенні належить вказувати передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним.

Як зазначалось, суди мотивували свої рішення, посилаючись на те, що рішення суб'єктів владних повноважень, які стали підставою для виключення позивача з переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, так само як і ці дії Уповноваженої особи, не оскаржуються в даній справі

Проте, до порушення права позивача призводить саме застосування Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наслідків нікчемності договору, тобто не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, судам необхідно перевірити обґрунтованість підстав визнання правочину нікчемним, надавши оцінку вказаним обставинам у мотивувальній частині рішення.

Крім того, суди не врахували, що зарахування коштів на рахунок позивача відбулось до прийняття постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 року №491 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних".".

06.06.2017 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява від позивача про зміну позовних вимог. Зазначені зміни прийняті судом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачами було протиправно не включено позивача до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача-1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач-1 обґрунтовує тим, що під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званої "розбивки" великого вкладу іншого клієнта з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів за рахунок держави, з огляду на що відкриття рахунку та внесення коштів на цей рахунок є нікчемними, а позивач не має вкладу в банку та не є вкладником банку. Також відповідач зазначив про те, що було подано заяву про вчинення злочину до правоохоронних органів.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач-2 обґрунтовує тим, що складання Загального реєстру вкладників здійснюється на підставі переліку вкладників, переданого Уповноваженою особою, в якому інформація про позивача була відсутня.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" (банк) та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 26.06.14 №41905, за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 26.07.14 та зобов'язується сплачувати проценти за його користування. Для обліку вкладу банк відкриває на ім'я вкладника вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2.

Згідно із квитанцією №ТR.56197.863.40 від 26.06.14, ОСОБА_1 на вказаний вкладний (депозитний) рахунок внесла грошові кошти в розмірі 190000,00 грн.

На офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) розміщено наступну інформацію стосовно ПАТ "Комерційний банк "Український Фінансовий світ".

На підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 № 491 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 № 69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС", згідно з яким з 15.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "УФС" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "УФС" запроваджено строком на три місяці з 15.08.2014 по 15.11.2014.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.11.2014 № 717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.11.2014 № 119 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "УФС" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015 включно.

На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 05 листопада 2015 р. № 201 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» на 2 роки до 12 листопада 2017 р. включно. Водночас, відповідно до зазначеного рішення всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «УФС», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону, делеговані провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемку Роману Анатолійовичу до 12 листопада 2017 включно.

30.10.2014 Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончаровим С.І видано наказ № 34 «Про створення комісії щодо визначення нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів)».

На засіданні вказаної комісії, що відбулося 10.11.2014, яке зафіксоване відповідним протоколом, вирішено, що правочини, згідно з додатком №1, в тому числі договір від 26.06.14 №41905, укладений між Банком та позивачем, є нікчемними.

18.11.2014 за результатами засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складено протокол № 237/14 відповідно до пункту 2 якого вирішено погодити рішення уповноваженої особи Фонду па тимчасову адміністрацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І., яким було тимчасово обмежено (заблоковано) виплати по деяким записам у базі даних про вкладників ПАТ "КБ "УКРАЇНСЬКІЙІ ФІНАНСОВИЙ СВІТ", що були внесені у період з 01.07.2014 по 16.07.2014 з метою недопущення можливого протиправного відшкодування виплат по зазначеним записам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та рекомендовано уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УКРАЇНСЬКІЙІ ФІНАНСОВИЙ СВІТ" Гончарову С.І. звернутися до правоохоронних органів із заявою про виявлені факти збільшення загальної гарантованої суми, що відбулося в період з 01.07.2014 по 16.07.2014.

Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію в Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончаров С.І., керуючись пунктом 6 частини 2 статті 37, частинами 2 та 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та висновками комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), зважаючи на необхідність звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо виявлених фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку та інших осіб стосовно ГІЛТ «КБ «УФС», враховуючи рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (виписка з протоколу засідання виконавчої дирекцію №237/14 від 18.11.2014), видав наказ № 6 від 18.11.2014 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів", який визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), зазначені у додатку.

Листом № 001/2839 від 19.12.2014 "Про визнання правочинів нікчемними" Уповноважена особа Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончаров С.І. повідомив позивача про те, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу №41905 від 26.06.2014, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_1, вважаючи протиправним рішення відповідача-1 щодо визнання договору банківського вкладу №41905 від 26.06.2014 нікчемним та вважаючи, що її має бути включено до переліку вкладників та загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ", звернулася з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

У свою чергу, згідно із частиною першою статті 4 цього ж Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Серед таких функцій є здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідних фінансових санкцій і накладення адміністративних штрафів.

Наведене свідчить про те, що функції Фонду пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене, Фонд є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

У свою чергу, згідно з пунктом першим частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Отже, за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим, а відтак такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В той же час, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України в постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 № 21-4846а15, враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відступаючи від позиції Верховного Суду України, суд зазначає, що до цих спорів немає підстав застосовувати приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України та поширювати на такі спори юрисдикцію господарських судів.

Так, згідно з зазначеною нормою, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство (пункт 2 частини першої статті 12 ГПК України) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (пункт 7 частини першої цієї ж статті).

Отже, підвідомчі господарським судам саме спори з майновими вимогами саме до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство.

У свою чергу, з аналізу норм законодавства, яке регулює питання ліквідації боржників через їх неплатоспроможність, випливає, що в будь-якому разі учасником спору в процесі ліквідації певного суб'єкта є цей суб'єкт, тобто боржник.

Втім правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника. Такі правовідносини не породжують прав та обов'язків для банку, адже банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вирішує виключно Фонд.

Суд вважає, що спір щодо відшкодування вкладникам коштів за рахунок Фонду не є спором у процесі ліквідації банку, так як ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду.

Статтею 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавець чітко виокремив такі самостійні функції Фонду, як здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (пункт 4 частини другої статті 4); здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань (пункт 8 частини другої статті 4 згаданого Закону).

Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим спором, який не є спором у процесі ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 по справі №826/4028/16.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано частиною першою статті 26, частинами першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860

Відповідно до наведених норм вказана процедура включає наступні етапи: складення протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Обов'язок уповноваженої особи Фонду щодо забезпечення перевірки правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними; підстави для визначення правочинів (договорів) нікчемними; право уповноваженої особи Фонду повідомляти сторони за договорами про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів встановлено частинами другою та третьою статті 38 та пунктом 4 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Тимчасовою адміністрацією Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" видано наказ № 34 від 30.10.2014 "Про створення комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів)" та 10.11.2014 проведено засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів за результатами чого складено протокол, яким вирішено, що правочини, згідно з додатком №1, в тому числі договір від 26.06.14 №41905, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" та позивачем, є нікчемними.

Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію в Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончаров С.І видав наказ № 6 від 18.11.2014 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів", який визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), зазначені у додатку. Водночас копію додатку до наказу № 6 від 18.11.2014 суду надано не було.

Відповідач-1 в наданих письмових запереченнях посилається на те, що правочин, укладений позивачем з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український Фінансовий світ", було визнано нікчемним з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", але в жодному із рішень стосовно визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів (договорів), в тому числі і договору від 26.06.14 №41905, не зазначено про конкретну підставу (відповідний пункт) частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В наданих письмових запереченнях відповідач-1 наявні посилання на пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", водночас при цьому ним не було наведено факту наявності причинно-наслідкового зв'язку між правочином, який укладено між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український Фінансовий світ", та наданням окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

З аналізу договору від 26.06.14 №41905 банківського вкладу (депозиту) вбачається, що він не містить в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" за зазначеним договором визначені в пункті 2.1 та передбачають відкриття і обслуговування рахунків вкладника, забезпечення збереження вкладу, а також повернення суми вкладу та виплату нарахованих процентів.

Право на отримання відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів передбачене статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для всіх вкладників банків фізичних осіб, а тому відсутні підстави стверджувати, що це є пільгою (перевагою), наданою окремому кредитору.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача-1 на пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на підставу для віднесення договору банківського вкладу (депозиту) від 26.06.14 №41905 до нікчемних правочинів.

Також, в наданих суду запереченнях відповідач-1 посилався на те, що договір банківського вкладу (депозиту) від 26.06.14 №41905 є нікчемним в силу статті 228 Цивільного кодексу України як такий, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном держави шляхом отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів у розмірі, що перевищує суму, гарантовану частиною пергою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Такий висновок відповідач-1 обґрунтовує тим, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли із рахунку, сума коштів на якому значно перевищувала 200000,00 грн. Як зазначає відповідач-1 у поданих суду запереченнях, договір від 26.06.14 №41905 був укладений в інтересах власника великого рахунку та полягав у тому, щоб перерахувати частину коштів на рахунок позивача, цим самим збільшивши суму коштів, яка може бути повернута за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що кошти у сумі 190000,00 грн. були внесенні на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1 особисто позивачем. Вказана обставина підтверджується копією квитанції №ТR.56197.863.40 від 26.06.14. На квитанції міститься підпис уповноваженої особи банку та відтиск штампу банківської установи, із зазначенням МФО та коду ЄДРПОУ банку. Доказів того, що зазначені кошти фактично не вносились, суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу, що положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено обов'язкового внесення саме готівкових коштів на банківський (депозитний) рахунок особисто вкладником, оскільки в статті 2 Закону зазначено, що вкладом також є кошти в безготівковій формі, які надійшли для вкладника.

Також, відповідач-1 надав суду довідку про рух коштів по рахункам клієнтів ПАТ «КБ «УФС», звертаючи увагу, що платіж відбувся 27.06.2014 о 09:50 год.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Згідно статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Таким чином, здійснення зарахування коштів на рахунок позивача в на наступний день не може бути доказом нікчемності укладеного договору, оскільки позивач, як вкладник банку, не має доступу до проведення операцій із грошовими коштами в банку, а тому не повинен нести відповідальність за дії інших осіб - співробітників банку, навіть за умови неналежного виконання працівниками банку своїх посадових обов'язків.

Крім того, суди звертає увагу, що зарахування коштів на рахунок позивача відбулось до прийняття постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 року №491 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних".

Посилання відповідача-1 у письмових запереченнях на позов стосовно звернення до правоохоронних органів із заявою про скоєння кримінального правопорушення є необґрунтованими, оскільки відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Докази визнання у встановленому законом порядку недійсним договору банківського вкладу від 26.06.14 №41905 в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що відповідачем-1 не надано суду доказів того, що договір банківського вкладу (депозиту) від 26.06.14 №41905 є нікчемним в силу пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частини другої статті 228 Цивільного кодексу України.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про визнання нікчемним договору банківського вкладу від 26.06.2014 № 41905 оформлене наказом від 18.11.2014 № 6.

Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Тобто, в даному випадку, відповідач-1 наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача-1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 26.06.14 №41905 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/16057/15 від 09.06.2015.

Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача-2 включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спрямована на майбутній захист прав та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, оскільки Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складається виключно на підставі інформації, наявної в переліку вкладників, який формується та передається Уповноваженою особою, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 26.06.14 №41905, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український Фінансовий світ", оформлене наказом від 18.11.2014 № 6.

3. Зобов'язати Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов