Постанова № 68693079, 07.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2017 року № 826/2503/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними дій,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні камеральної перевірки за результатами якої складено акт від 09.02.2016 № 274/26-56-11-03-18 було порушено вимоги статті 15 та 20 Податкового кодексу України та крім того, протягом 2015-2016 років діяв мораторій на проведення перевірок. Також, позивач посилався на те, що відповідачем було порушено строки проведення перевірки та фактично проведено не камеральну, а документальну перевірку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що ним не було допущено порушення строків проведення перевірки, оскільки підставами для проведення камеральної перевірки став факт надання позивачем уточнюючого розрахунку від 28.12.2015, яким було зменшено суму податкового боргу. Також відповідач посилався на те, що проведеною камеральною перевіркою встановлено порушення строків визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, відповідальність за що передбачена статті 126 Податкового кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог .

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

09.02.2016 ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка за звітний податковий період 2013 - 2014 роки податкової звітності земельного податку з юридичних осіб платника земельного податку з юридичних осіб Державного Київського річкового порту українського міжгалузевого державного об'єднаного річкового флоту "УКРРІЧФЛОТ" за результатами якої складено акт №274/26-56-11-03-18.

За результатами перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб протягом строків, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" не погоджуючись з діями Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення перевірки звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини мали місце 09.02.2016, а отже до них мають застосовуватись норми права чинні на момент їх виникнення, зокрема редакція Податкового кодексу Україна чинна станом на 09.02.2016.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 пункту 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Отже камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 06.10.2014 № К/800/52765/13, від 27.10.2014 №К/800/63121/13, від 26.05.2016 № К/800/7055/14, від 21.06.2017 №К/800/14775/16, від 03.10.2016 №К/800/22489/15, від 15.06.2016 №К/800/49074/15, від 20.04.2016 № К/800/31134/15.

Відповідно до акту від 09.02.2016 № 274/26-56-11-03-18 відповідачем під час проведення камеральної перевірка за звітний податковий період 2013 - 2014 роки податкової звітності земельного податку з юридичних осіб платника земельного податку з юридичних осіб позивача було надано оцінку не повноті, своєчасності подання платником податкової звітності та візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування), а надано оцінку своєчасності сплати позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб, а отже взято до уваги іншу податкову інформацію ніж дані податкової звітності земельного податку з юридичних осіб, поданої позивачем.

Отже відповідачем під час проведення камеральної перевірки за результатами якої складено акт від 09.02.2016 № 274/26-56-11-03-18 з'ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення камеральної перевірки, оформленої актом камеральної перевірки податкової звітності земельного податку з юридичних осіб від 09.02.2016 № 274/26-56-11-03-18.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Оригінал квитанції від 17.02.2016 на суму 1378 грн. 00 коп. зберігається у матеріалах справи та поверненню не підлягає.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов