Постанова № 68693009, 05.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2922/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Станкової О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТІМУРАГРО» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанов від 03.03.2017 року №ВН 0152450, №ВН 0152451, №ВН 0152452, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТІМУРАГРО» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна служба України з безпеки на транспорті, про скасування постанов від 03.03.2017 року №ВН 0152450, №ВН 0152451, №ВН 0152452. Свої вимоги позивач обґрунтовує відсутністю в його діях порушень ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та наявністю всіх документів, передбачених законодавством. Позивач зазначає, що 24 січня 2017 року під час перевірки автотранспортного засобу марки SCANIA, реєстраційний номер ВН 7818 YY, який належить ПП «ТІМУРАГРО» були виявлені порушення, на підставі яких 03 березня 2017 року заступником начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області прийнято 3 постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача в розмірі 1700,00 грн. по кожній постанові через відсутність у водія полісу (договору) особистого обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті та відсутність індивідуальної контрольної книжки водія або щоденних реєстраційних листів (тахограм) за 24.01.2017 року та попередніх 28 календарних днів, або протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу. Однак, позивач вважає такі постанови незаконними, оскільки складання за результатами перевірки трьох постанов про застосування фінансових санкцій на підставі одного акту перевірки, яким виявлено 2 порушення, що спростовуються наявними документами, не передбачено діючим законодавством, у зв'язку з чим просить суд скасувати постанови від 03.03.2017 року №ВН 0152450, №ВН 0152451, №ВН 0152452, складені відповідачем.

Представник відповідача та третьої особи до судового засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав заперечення на позовну заяву, згідно яких просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки під час перевірки перевіряючими вставнолено 3 порушення позивачем вимог законодавства, а саме: відсутній страховий полюс (договір) особистого обов'язкового страхування від нещасних випадків згідно з ч.1 ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, у зв'язку з чим постанови винесені на підставі норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні факти та обставини.

Відповідач на підставі ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади в галузі контролю на автотранспорті, якому згідно ст.60 цього ж Закону надані повноваження щодо притягнення до фінансової відповідальності перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а тому його дії, рішення чи бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, 104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «ТІМУРАГРО» здійснює внутрішні перевезення вантажів.

Так, згідно з направленням на перевірку від 23.01.2017 №017514, інспекторами Укртрансбезпеки на а/д М-06 "Київ-Чоп" (км. 235 + 2000) у Житомирській області 24.01.2017 року під час здійснення габаритно-вагового контролю проведено перевірка транспортного засобу марки SCANIA, реєстраційний номер ВН 7818 YY, який належить ПП «ТІМУРАГРО».

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.01.2017, яким зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 цього Закону, а саме: відсутність у водія полісу (договору) особистого обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті, відсутність індивідуальної контрольної книжки водія або щоденних реєстраційних листів (тахограм) за 24.01.2017 року та попередніх 28 календарних днів, або протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу (а.с.7-8).

Вказані матеріали перевірки управлінням Укртрансбезпеки в Житомирській області направлені до управління Укртрансбезпеки в Одеській області.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області прийнято оскаржувані постанови від 03.03.2017 року №ВН 0152450, №ВН 0152451, №ВН 0152452 про застосування до Пп «ТІМУРАГРО» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. по кожній постанові за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", без конкретизації виявленого порушення в кожному випадку у графі «порушення законодавства про автомобільний транспорт» (а.с.13-15) .

Не погоджуючись з наведеними постановами, позивач звернувся до суду із даним позовом.

За змістом ст.29 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 19 п.5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України,

здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п.2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно п.3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Таке ж положення міститься і у п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 р. № 1007/1207.

Тобто, безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено на Укртрансбезпеку та її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення).

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону № 2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У п.1 "Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті", затвердженому 14.08.1996 постановою Кабінету Міністрів України №959 (надалі - "Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті"), зазначено, що цим Положенням визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - обов'язкове особисте страхування): […] працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів); …".

Відповідно до абз.1 п.4 "Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Як, зокрема, зазначено у ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Як зазначено у п.1 "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", затвердженому 25.02.2009 постановою Кабінету Міністрів України №207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах:

- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

- товарно-транспортна накладна;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Приписи "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" не звільняють позивача від здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті його водіїв відповідно до вимог "Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті", п. 4 якого передбачено, що страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Отже, судом встановлено, що посилання позивача на те, що останнім не здійснювались пасажирські перевезення, а здійснювалтсь вантажні перевезення, які не підпадають під дію вказаного положення є хибними, оскільки транспортні перевезення - це не лише пасажирські перевезення, а і вантажні перевезення, які і здійснювало ПП «ТІМУРАГРО».

До суду також не було надано полісу (договору) особистого обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті водія, а жодних пояснень з приводу встановленого порушення під час перевірки, водієм не було зазначено (а.с.8).

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що постанова від 03.03.2017 року №ВН 0152450 про застосування до ПП «ТІМУРАГРО» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", складена у відповідності до норм діючого законодавства та не підлягає скасуванню.

Поряд з цим, судом встановлено, що в акті перевірки посадовими особами відповідача також зафіксовано наступні порушення позивачем: відсутність індивідуальної контрольної книжки водія або щоденних реєстраційних листів (тахограм) за 24.01.2017 року та попередніх 28 календарних днів, або протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу (а.с.7-8).

Вказані поршення викладені перевіряючими поза рядками, відведеними для таких записів та засвідчені лише посадовими особами відповідача, підпис водія відсутній (а.с.8), в той час як виявлене порушення №1 засвідчено водієм ОСОБА_2.

При цьому, відповідачем не надано до суду інших доказів в підтвердження викладених в акті обставин, які спростовують доводи позивача та надані останнім підтвердні документи - «Індивідуальну контрольну книжку водія» ОСОБА_2 (а.с.10-12).

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до п.2.5 вищезазначеної Інструкції, тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії, відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Окрім цього, згідно з п. 2.6. Інструкції тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7. Інструкції). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п.3.3. Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2010 р. за N 811/18106, у пункті 6.3 якого зазначається, що водій, який керує транспортним засобом, не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.

Аналіз змісту п. 6.3 Положення №340 дає підстави стверджувати, що тільки у випадку відсутності у транспортному засобі тахографу, водій, який керує таким транспортним засобом, повинен заповнювати та вести індивідуальну контрольну книгу.

Відповідно до п. 6.1 Положення, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т. повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тобто, ведення індивідуальної контрольної книжки передбачено у разі відсутності у транспортному засобі тахографу.

Факт відсутності робочого тахографа в автомобілі позивача та необхідних до нього документів визнається позивачем, який вказує на несправність такого, у звязку з чим на час перевірки була наявна індивідуальна контрольна книга водія, однак співробітники Укртрансбезпеки пред'явити її не просили.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено обставин, що співробітниками останнього запитувалась, а позивачем не надавалась індивідуальна контрольна книга водія, оскільки встановлені в акті порушення щодо такої не засвідчені водієм, складені відповідачем одноособово, а в підтвердження наявності вказаного документу позивачем надано копію до суду (а.с.10-12).

Поряд з цим, з акту вбачається встановлені 2 порушення, в той час як відповідачем прийнято 3 постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що до перевізника застосовано вид відповідальності за порушення, наявність якого виходячи з приписів Положення ході перевірки не встановлювалась, тобто не виявлено, в чому саме полягало порушення режимів праці згідно із нормами розділів ІІІ-V Положення №340.

Як вбачається з акту перевірки та прийнятих на його підставі постанов, що оскаржуються, відповідач безпідставно ототожнив відсутність індивідуальної контрольної книжки водія або щоденних реєстраційних листів (тахограм) за 24.01.2017 року та попередніх 28 календарних днів, або протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, що призвело до протиправного застосування адміністративно-господарських штрафів на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону.

Таким чином, як встановлено судом, до позивача застосовано штрафні санкції із порушенням ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - за відсутність індивідуальної контрольної книжки водія або щоденних реєстраційних листів (тахограм) за 24.01.2017 року та попередніх 28 календарних днів, або протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, однак такі факти актом перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову відповідачем не встановлені у належний спосіб, наявність такого порушення в ході перевірки не виявлена у належний спосіб та не перевірена відповідачем під час розгляду справи про порушення, оскільки докази зворотного відповідачем не надані.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо доведення правомірності прийнятих постанов не виконано, не відповідають критерію обґрунтованості рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, а тому згідно положень ч.2 ст.162 КАС України підлягають скасуванню постанови від 03.03.2017 року №ВН 0152451 та №ВН 0152452, в іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати розподілити у відповідності до ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ТІМУРАГРО» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанов від 03.03.2017 року №ВН 0152450, №ВН 0152451, №ВН 0152452 - задовольнити частково.

Скасувати Постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №ВН 0152451 та №ВН 0152452 від 03.03.2017 року про застосування адміністративно-господарських штрафів.

В іншій частині - у задоволенні позову відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддядпис/ П.П.Марин