Рішення № 68687414, 04.09.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1139/17

Провадження № 2/127/1881/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

04.09.2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Бойка В.М.,

за участю секретаря Ревтюх О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи позовні вимоги тим, що 04.11.2016року між ним та відповідачем був укладений договір позики грошей, згідно якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 350 000 грн. як позику з умовою їх повернення. 04.11.2016р. дружина відповідача надала нотаріально посвідчену згоду на укладення даного договору. У визначені строки та на день звернення до суду борг повернутий не був. Враховуючи зазначене позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 361 332,33 грн., з яких борг за договором позики - 350 000 грн., а також 3% річних – 1812,33грн, інфляційні втрати: 9250, 00 грн.

Позивач неодноразово збільшував позовні вимоги в заяві від 16.03.2017, в якій просив суд стягнути борг в розмірі 370 762,19 грн. солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В заяві від 23.05.2017р. просив суд стягнути борг солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 382 693,36 грн. з них борг за договором позики - 350 000 грн., а також 3% річних – 5638,36грн, інфляційні втрати: 27055,00 грн. Та понесені судові витрати.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча повідомлявся належним чином, повідомлення про причини неявки до суду не надійшло.

Керуючись ч.1 ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Ухвалою суду із занесенням до Журналу судового засідання, без винесення окремого процесуального документа, 16.03.2017р. за клопотанням представника позивача до участі в справі залучено співідповідача ОСОБА_3.

Судом встановлено, що 04.11.2016року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики коштів посвідчений приватним нотаріусом ВМНО ОСОБА_4 зареєстрований в реєстрі 1094, , згідно якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 350 000 грн. як позику з умовою їх повернення до 08.11.2016р. Дружина позичальника- Приходська ОСОБА_5 надала згоду на укладення даного договору ( а.с. 4)

У визначені строки та на день розгляду справи судом борг не був повернутий.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБ України.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів пропорційно на користь позивача 3826,93 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, борг в розмірі 382 693,36 грн. з них борг за договором позики - 350 000 грн., 3% річних – 5638,36грн, інфляційні втрати: 27055,00 грн.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_6 ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в розмірі 3826,93 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

СУДДЯ: