Рішення № 68686993, 07.09.2017, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/2371/17

Провадження по справі № 2/129/862/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2017 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Швидкого О.В.,

розглянувши без участі сторін та їх представників у місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 діючого в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

Встановив:

30.08.2017 року до суду подано позов, у якому позивач просила визнати ОСОБА_2 і його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що з 01.01.2014 року не проживають за адресою реєстрації свого місця проживання і втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3; свої вимоги мотивує тим, що вона з 01.10.2001 року як власник зареєстрована та фактично проживає в квартирі АДРЕСА_3, з 24.07.2009 року за вказаною адресою також зареєстровані відповідач та його двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак у грудні 2013 року відповідач разом зі своїми неповнолітніми дітьми переїхав у зв'язку зі зміною місця роботи на постійне місце проживання у м.Ірпінь Київської області, де фактично проживає до сьогодні і наміру проживати за зареєстрованою адресою свого місця проживання не має, добровільно з реєстраційного обліку місця проживання не знявся, оплату комунальних послуг протягом зазначеного часу не здійснює, не сплачує плату за користування жилим приміщенням, не здійснює інших витрат по утриманню квартири, участі у спільному побуті не приймає, будь-якої домовленості про збереження за відповідачем та його неповнолітніми дітьми житлової площі на період його відсутності (не проживання) не було і не існує, станом на день звернення до суду відповідач та його неповнолітні діти без поважних на те причин не проживають за зазначеною адресою, не використовують житло за цільовим призначенням - для проживання три роки і вісім місяців, тобто більше одного року, оскільки мають інше постійне місце проживання, а тому є такими що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, письмово просила справу розглянути без неї, вимоги задовільнити (а.с.16).

Відповідач ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився, письмово вимоги позову та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, визнав повністю, справу просив розглянути без нього (а.с.18-23).

З урахуванням позицій учасників розгляду справи, досліджених доказів та вимог закону, суд визнає за необхідне позов задовільнити повністю з таких міркувань.

Доведено, що ОСОБА_1 з 01.10.2001 року як власник зареєстрована та фактично проживає в квартирі АДРЕСА_3, з 24.07.2009 року за вказаною адресою також зареєстровані відповідач ОСОБА_2 та його двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак у грудні 2013 року відповідач разом зі своїми неповнолітніми дітьми переїхав у зв'язку зі зміною місця роботи на постійне місце проживання у м.Ірпінь Київської області, де фактично проживає до сьогодні і наміру проживати за зареєстрованою адресою свого місця проживання не має, добровільно з реєстраційного обліку місця свого проживання не знявся, оплату комунальних послуг протягом зазначеного часу не здійснює, не сплачує плату за користування вказаним жилим приміщенням, не здійснює інших витрат по утриманню вказаної квартири, участі у спільному побуті не приймає, будь-якої домовленості про збереження за відповідачем та його неповнолітніми дітьми вказаної житлової площі на період його відсутності (не проживання) не має, відповідач та його неповнолітні діти без поважних на те причин не проживають за зазначеною адресою, не використовують житло за цільовим призначенням - для проживання три роки і вісім місяців, тобто більше одного року, оскільки мають інше постійне місце проживання, а тому є такими що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.

Спірні правовідносини регламентуються:

-ч. 1 ст. 319 ЦК України, за якою власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;

- ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.

- ч.2 ст. 386 ЦК України за якою власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню;

- ст. 150 ЖК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд;

- ч.2 ст. 405 ЦК України, відповідно до якої член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Системний аналіз даних норм закону свідчить про те, що реалізація встановлених конституційних гарантій полягає в збереженні житла тимчасово відсутніми членами сім'ї власника жилого приміщення протягом року і тому не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, є підставою для визнання цих осіб такими, що втратили права користування ним.

Оскільки Відповідач разом зі своїми неповнолітніми дітьми добровільно залишив колишнє зареєстроване місце свого проживання і був відсутній більше одного року без поважних причин, фактично проживає за іншою адресою і добровільно з реєстраційного обліку свого місця проживання не знявся, в зв'язку з чим позивач не може реалізувати своє право на отримання житлової субсидії, то з метою захисту порушених прав позивача суд визнає за необхідне позов задовольнити, та визнати відповідача та його неповнолітніх дітей такими, що з 01.01.2014 року не проживають за адресою реєстрації свого місця проживання і втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3.

Висновки суду підтверджуються такими доказами:

-копією паспорта позивача, з якого видно, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 5);

-копією будинкової книги, якою підтверджується, що ОСОБА_1 з 01.10.2001 року як власник зареєстрована та фактично проживає в квартирі АДРЕСА_3, а з 24.07.2009 року за вказаною адресою також зареєстровані ОСОБА_2 та його двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.6-8);

- довідкою №02-37/17 від 21.08.2017 року про те, що ОСОБА_2 з 24.12.2013 р. по 23.03.2015 р. працював в Ірпінському міському суді Київської області (а.с.9);

-копією Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 07.11.2016 р., в якому місце здійснення діяльності ОСОБА_2 зазначено АДРЕСА_4 (а.с. 10);

-договором найму від 08.01.2014 р., з якого видно, що ОСОБА_2 в період з 08.01.2014 р. по 08.04.2015 р. орендував житло - квартиру АДРЕСА_1 для власного проживання та членів своєї сім'ї (а.с.11);

-інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав, з якої видно, що з 02.03.2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.12);

-довідкою № 525 від 21.08.2017 року про те, що ОСОБА_4 навчається в 3-Д класі Ірпінської СЗОШ І-ІІІ ступенів № 12, зарахована до школи з 01.09.2015 р. (а.с.13);

-довідкою № 526 від 21.08.2017 року про те, що ОСОБА_3 навчається в 5-А класі Ірпінської СЗОШ І-ІІІ ступенів № 12, зарахована до школи з 10.01.2014 р. (а.с.13).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213, 214, 215, 259 ЦПК України,-

Вирішив:

Позов задовільнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 такими, що з 01.01.2014 року не проживають за адресою реєстрації свого місця проживання і втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до Апеляційного суду Вінницької області.

Суддя