Рішення № 68684196, 31.08.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.

при секретарі: Філоненко О.В.

за участі адвоката - Курила В.О.

представників апелянта: ОСОБА_3, ОСОБА_4

позивача - ОСОБА_5

представника відповідача - Стельмаха О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Військової прокуратури Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 березня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_5 до Обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу "Авіатор-4" про визнання права власності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу "Авіатор-4" про визнання права власності на гараж. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що в 1986 році ним було побудовано гаражну споруду, що розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на території обслуговуючого кооперативу «Авіатор-4».

Також вказував, що рішенням загальних зборів обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу «Авіатор-4» його було прийнято в члени коопертиву /протокол №12 від 07 грудня 2012 року/ та видано ордер ¹46/21, на підставі якого йому надано право вланості на гараж НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. Відповідно до технічного паспорта на гараж НОМЕР_1, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1, виданого приватним підприємством Полтавського бюро технічної інвентаризацації «Інвентаризатор», - гараж, побудований у 1986 році і складається з цегляних стін, рубероїдної покрівлі, має цементовану підлогу та його інвентаризаційна вартість становить 35 282 грн.

Оскільки він побудував гараж, користувався ним протягом тривалого терміну в особистих цілях, також у подальшому має намір на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися ним як власним майном, - звернувся до виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради з клопотанням про оформлення права власності на вкзану споруду, на що отримав відповідь за вих. №К04-1-14/2537 від 18 жовтня 2016 року про те, що у Київської районної у м. Полтави ради відсутні повноваження щодо визначення права власності на об'єти нерухомого майна, зокрема побудованого гаража. Посилаючись на те, що на даний час він позбавлений можливості використовувати в повному обсязі право власності: розпоряджатися, володіти та користуватися вказаним нерухомим майном, - просив визнати за ним право власності на гараж, загальною площею 23,7 кв. м в обслуговуючому автогаражному кооперативі «Авіатор-4», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 березня 2017 року позов - задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на гараж, загальною площею 23,7 м кв. в обслуговуючому кооперативі «Авіатор-4», що знахожиться за адресою: АДРЕСА_1

Дане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржила Військова прокуратура Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку.

В апеляційній скарзі апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема щодо наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу «Авіатор-4», порядку її виділення, встановлення межі на схемі та місцевості, в тому числі земельної ділянки АДРЕСА_1.

Також зазначено, що в травні 2016 року Полтавським зональним відділом служби правопорядку проведено перевірку цільового використання земель Міністерства оборони України, в ході якої на території військового містечка №38 за адресою: віл. Петра Юрченка, 2, в м. Полтаві /територія Полтавського ЗВ ВСП/ виявлено цегляну будівлю на чотири бокси (гаражі) загальною площею близько 42 м кв., якою користуються сторонні особи без право-встановлюючих документів. За даним фактом військовою прокуратурою Полтавського гар-нізону до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №420016170690000030 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до висновку Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 31 серпня 2016 року, земельна ділянка, де розміщено нібито гараж позивача, належить державі, перебуває у постійному користуванні Міністерста оборони та знаходиться на території військового містечка №38.

З урахуванням наведених обставин, апелянт просив рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На зазначену апеляційну скаргу своє заперечення надав ОСОБА_5, в якому, спростовуючи доводи апелянта, посилався на наявність рішення Полтавської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування існуючих гаражів обслуговуючого кооперативу «Авіатор-4»» від 01 листопада 2011 року, яким було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування існуючих гаражів та просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення Київського районного суду м.Полтави від 29 березня 2017 року - залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що згідно ордеру НОМЕР_1 від 07 грудня 2012 року ОСОБА_5, на підставі рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу «Авіатор-4», з урахуванням протоколу №12 від 07 грудня 2012 року, надано право власності на гараж НОМЕР_1 в ОКАК «Авіатор-4» /а.с.7-8/.

Позивач є членом обслуговуючого автогаражного кооперативу «Авіатор-4» і має гараж НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. Даний гараж реконструйовано самостійно. Заборгованості по сплаті членських внесків і за використання електроенергії станом на 01 вересня 2016 року не має.

Згідно звіту обстеження технічного стану будівельних конструкцій автомобільного гаражу по АДРЕСА_1, даний автомобільний гараж відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації /а.с.12-23/.

З урахуванням встановлених обставин, а також, беручи до уваги те, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на гараж, що позбавляє його можливості оформити на нього право власності, районний суд, відповідно до положень ст. ст. 328, 392 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права власності на вказаний гараж.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, за нормами ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 ст. 376 ЦК Українивстановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ч. 3ст. 376 ЦК України також передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За роз'ясненнями, наведеними у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України", самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво.

Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови. У п. 6 зазначеної Постанови вказано, що таке самочинне будівництво не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та продажу. Згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земель-ною ділянкою оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону). В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів на підтвердження його права власності або права користування земельною ділянкою під самочинно збудованим гаражем. Також у справі відсутні належні докази на підтвердження такого права і в Обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу "Авіатор-4". Сам по собі факт наявності рішення сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 01 листопада 2011 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування існуючих гаражів обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Авіатор-4» не може вважатися наданням земельної ділянки з огляду на вищенаведені норми закону та роз"яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Таким чином, оскільки земельна ділянка під самочинно збудований /рекон-струйований/ гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у вста-новленому законом порядку позивачу у власність чи користування не надавалась, проте дані обставини, всупереч вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, не були належним чином з'ясовані судом першої інстанції, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на гараж.

В свою чергу, доводи позивача про те, що земельна ділянка, на якій споруджено спірний гараж, не відноситься до земель, що перебувають у постійному користуванні Міністерста оборони, - не грунтуються на належних та допустимих доказах в світлі вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України, та не дають правових підстав для задоволення його позову.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування відповідно до норм п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Військової прокуратури Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 березня 2017 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу "Авіатор-4" про визнання права власності - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Бондаревська С.М.

Судді: /підписи/ Кривчун Т.О. Чумак О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя: С.М. Бондаревська