Постанова № 6868113, 13.10.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 жовтня 2009 р. м. Чернівці           Справа № 2а-1018/09/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скакун О.П.

при секретарі судового засідання Пишній К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом малого приватного підприємства “Джокер”до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій

за участю:

представника позивача: Савицького Ю.В.

представника відповідача: Чмоли І.І.

СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство “Джокер” звернулося до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування рішення №0012322304/0 від 29.09.2008р. в сумі 1360 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що для здійснення розрахунків із споживачем забезпечив гральний зал належним чином зареєстрованим та опломбованим реєстратором розрахункових операцій, тобто спеціалізованим електронним контрольно –касовим апаратом для казино та гральних автоматів, який працює у фіскальному режимі, здійснюючи при цьому облік руху грошових коштів, розрахунок прибутку гравців за підсумками гри, зберігання даних кожного касового чеку тощо. В позовній заяві зазначає, що вини позивача щодо відсутності в кожному гральному автоматі фіскальної пам’яті немає, оскільки, всупереч Постанові КМУ №121 “Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” (далі Постанова КМУ №121), Міністерство промислової політики на момент проведення перевірки не організувало розробку таких пристроїв, які б відповідали нормам чинного законодавства. У зв’язку з цим, оскаржувані рішення вважає такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що у відповідності до вимог Постанови КМУ № 121, позивач був зобов’язаний перейти на облік розрахункових операцій із застосування РРО до 31.12.2006 р. Невиконання Міністерством промислової політики обов’язку щодо забезпечення до 01.02.2003 р. організації розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють, на думку відповідача, не тягне за собою скасування положень постанови КМУ № 121. Крім того, відповідач в запереченнях стверджує, що позивач мав можливість використовувати в якості РРО гральні автомати, обладнані запам’ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю) та обліковувати кожну розрахункову операцію одночасно з її здійсненням, оскільки в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій з 01.07.2008р. комп’ютерно–касова система “Фіскал” дозволяє використовувати гральні автомати в якості РРО.

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2008 року працівниками Кам’янець-Подільської державної податкової інспекції у Хмельницькій області було проведено перевірку залу гральних автоматів, розташованого за адресою м. Кам’янець-Подільський, вул.. Кн.Коріатовичів, 14Г. За результатами перевірки було складено акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності №0402/22/09/23/32726279 від 16 вересня 2008 року. Актом перевірки було встановлено порушення п.1,2,3 ст.3, ст.7, ст.11, ст.13 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування»від18.02.2002р. №199, Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Перевіркою встановлено, що під час перевірки 2 гральних автомати з двома гральними місцями були не обладнані запам’ятовуючими пристроями, не виконували фіскальних функцій: обліку кількості жетонів (кредитів), що використовувалися у грі на цих автоматах. Перевіркою встановлено факт надання послуг гри на гральному автоматі, вартість яких становить 20 грн. Рішенням ДПІ у м.Чернівці від 29.09.2008р., на підставі акта перевірки №0402/22/09/23/32726279 від 16 вересня 2008 р., згідно з п.2 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1360 грн., а саме двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій. Судом звернуто увагу на те, що в рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.2008р. зазначено встановлення порушення п. 2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тобто невиконання обов’язку видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Однак, в акті перевірки зазначено, що реєстратор розрахункових операцій застосовувався, розрахунковий документ видавався. Гральний зал забезпечено зареєстрованим та опломбованим реєстратором розрахункових операцій типу Марія 701 (позиція 32 Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом ДПА України від 01.04.2008р. № 202, який був чинним на момент проведення перевірки, сфера застосування РРО - казино, зали гральних автоматів, торгівля та послуги гральних закладів).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

У відповідності до ст.1 цього Закону, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, зокрема п.п.1, 2,3 цієї статті, порушення яких встановлено в акті перевірки, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Як видно з акту перевірки та, як зазначалося вище, в залі гральних автоматів позивача застосовувався належним чином зареєстрований та опломбований реєстратор розрахункових операцій.

Таким чином, суд вважає, що позивачем було дотримано вимоги зазначених норм Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” .

Статтею 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено відповідальність суб’єктів господарювання за недотримання порядку використання РРО.

Пунктом 1 частини другої додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 “Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

У зв’язку з цим, з 1 січня 2007 року у суб’єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов’язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції. Невиконання цього обов’язку може бути підставою для накладення на суб’єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій, передбачених статтею 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Зазначені санкції, у відповідності до ст.238 Господарського кодексу України, є адміністративно –господарськими. Відповідно до вимог ст.218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. Згідно ч.2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками.

Таким чином, вина позивача у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об’єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.

Згідно зі ст.12 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Судом встановлено, що позивачем виконано зазначену норму Закону, оскільки гральний зал було забезпечено зареєстрованим та опломбованим реєстратором розрахункових операцій типу Марія 701. Вказаний РРО був включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом ДПА України від 01.04.2008р. № 202, який був чинним на момент проведення перевірок. Сфера застосування зазначеного РРО - казино, зали гральних автоматів, торгівля та послуги гральних закладів.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 “Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” на Міністерство промислової політики було покладено обов’язок забезпечити до 01 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, які вже діють. Однак, на момент проведення перевірки 16.09.2008р. –цього зроблено не було.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що позивач зобов’язаний був використовувати саме комп’ютерно –касову систему “Фіскал”, яка дозволяє використовувати гральні автомати в якості РРО.

Вказана комп’ютерно –касова система була включена до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій Наказом ДПА України від 01.07.2008р. №430. Таким чином, суд вважає, що починаючи з моменту включення комп’ютерно –касової системи “Фіскал” до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, тобто з 01.07.2008р., суб’єкт господарювання не повинен вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи, оскільки вони об’єктивно можуть забезпечити дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Водночас, несумісність комп’ютерно –касової системи “Фіскал” із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими суб’єктами господарювання, чиї гральні автомати є несумісними з комп’ютерно –касовою системою “Фіскал” з технічних причин.

У відповідності до ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що після 01.07.2008р. - дати включення комп’ютерно –касової системи “Фіскал” до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій позивач Мале приватне підприємство «Джокер»звертався до Державної податкової адміністрації України з листом від 17.07.2008р. №17/17/1 щодо застосування гральних автоматів. Державна податкова адміністрація України листом від 21.08.2008р. №8005/6/23-7019, повідомивши позивача про включення комп’ютерно –касової системи “Фіскал” до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, одночасно зазначила, що необхідною умовою застосування гральних автоматів є включення їх (або окремих блоків автоматів, що входять до складу комп’ютерно –касових систем, які забезпечують переведення таких автоматів у фіскальний режим роботи) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій за процедурою, встановленою Положенням про зазначений Державний реєстр, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. №1315. Вказана процедура здійснюється за поданням виробників або генеральних постачальників такої техніки, розробленої на замовлення операторів сфери грального бізнесу. Не дивлячись на те, що термін переведення суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з використання гральних автоматів, на розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій починаючи з 1 липня 2002 року чотири рази переносився урядовими постановами, жодної пропозиції щодо фіскалізації гральних автоматів від підприємств –виробників грального обладнання, а також операторів грального ринку не надходило.

Суд доходить висновку, що законодавством не передбачено вимоги щодо обов’язковості використання саме грального автомату в якості РРО та заборони щодо використання електронного контрольно –касового апарату для обліку розрахункових операцій при наданні послуг у сфері грального бізнесу.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд вважає, що Державною податковою інспекцією у м.Чернівці безпідставно було застосовано до Малого приватного підприємства “Джокер” штрафні (фінансові) санкції в сумі 1360 грн.

У відповідності до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Чернівці про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012322304/0 від 29.09.2008р. в сумі 1360 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства “Джокер”(ХОФ АКБ “Укрсоцбанк”р/р 26006925399041, МФО 315018, код ЄДРПОУ 32726279) судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 13 жовтня 2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 18 жовтня 2009 року.

Суддя                                                                                          О.П. Скакун