Ухвала суду № 68677204, 30.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Росік Т.В.

з участю секретаря Проаспет К.О.

прокурора Льовкіна В.Л.

представників власника майна ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Льовкіна В.Л. на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.08.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР Офісу ВПП ДФС Логвіненка А.М., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100110000149 від 03.06.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що слідчим не доведено, що зазначене у клопотанні майно є предметом кримінального правопорушення, набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення та на нього спрямоване кримінальне правопорушення, таким чином майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а відтак у задоволенні внесеного клопотання було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.08.2017 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що 02.08.2017 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено майно, на яке не надано підтверджуючих документів щодо його походження (придбання/імпортування), право власності (підстави знаходження за вказаною адресою). Разом з тим як зазначає прокурор в апеляційній скарзі, вказане майно має значення речового доказу у кримінальному провадженні, а відтак підлягає арешту.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, представників власника майна, які вважають ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, слідчим управлінням фінансових розслідувань Офісу ВПП ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32016100110000149 від 03.06.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

09.08.2017 року старший слідчого з ОВС СУ ФР Офісу ВПП ДФС ЛогвіненкаА.М., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно.

10.08.2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у задоволенні клопотання слідчого було відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна,накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вважає колегія суддів наведена норма закону слідчим суддею дотримана в повному обсязі.

Відмовляючи у накладенні арешту на майно, слідчий суддя зазначає про те, що слідчим не доведено, що вказане у клопотанні майно є предметом кримінального правопорушення, набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення та на нього спрямоване кримінальне правопорушення, таким чином майно, на яке слідчий просив накласти арешт, не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Водночас прокурором, як вважає слідчий суддя, в свою чергу не доведено наявність існування ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України та не обґрунтовано правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а також розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Таким чином, як вважає суд першої інстанції і з чим погоджується апеляційний суд, клопотання слідчого не містить за своїм змістом правових підстав, за якими арешт майна в даному випадку є необхідним з метою завдань в даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про відповідність вказаного у клопотанні майна ознакам речового доказу, на думку колегії суддів, належним чином не доведені, а відтак не заслуговують на увагу.

Істотних порушень норм КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це зазначається в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням викладеного, за об'єктивним переконанням колегії суддів, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.08.2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР Офісу ВПП ДФС Логвіненка А.М., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100110000149 від 03.06.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ЛьовкінаВ.Л. - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. ДзюбінВ.В. Росік Т.В.

Справа № 11-сс/796/4371/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Бугіль В.В.

Доповідач: Рибак І.О.