Постанова № 6867545, 10.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/568

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          12год.19 хв.           № 2а-8702/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Миронець Р.А. вирішив адміністративну справу

за позовомДержавна податкова інспекція у Дарницькому районі м.Києва

до Приватне підприємство "Автостимулсервіс"

простягнення заборгованості у розмірі 1359,00грн. Представники: від позивачаДенисенко Ю.В.. (дов. від 08.01.2009 р. № 4) від відповідача не прибув Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 10.11.2009р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Автостимулсервіс»про стягнення заборгованості перед бюджетом розмірі 1359,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач –Приватне підприємство «Автостимулсервіс» має заборгованість перед бюджетом в розмірі 1359,00грн., з податку на прибуток та комунального податку.

Відповідач в судове засідання не прибув, представника не направив, заперечення на позов не надав. Процесуальні документи суду були направлені на адресу вказану в статутних документах ПП «Автостимулсервіс».

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Автостимулсервіс»(далі - відповідач) зареєстроване Дарницькою районною державною адміністрацією м. Києва, ЄДРПОУ 35262347, та згідно довідки №5225 від 12.07.2007р. внесено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України.

Позивачем було подано до суду позовну заяву відповідно до вимог якої, він просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1354,00 грн., яка виникла з наступних підстав.

На думку позивача, відповідно до пп.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000р., (надалі - Закон України №2181) платник податків зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання, визначеного ним у податковій декларації, протягом 10 календарних днів за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації, встановленого законом.

Так, відповідачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток від 07.08.2008р., від 30.10.2008р., 22.12.2008р., 21.04.2009р в яких платник податків самостійно визначив суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду та 14.04.2009р. декларацію з комунального податку.

В зв’язку з несплатою сум податкових зобов’язань, у відповідача виник борг в розмірі 1359,00 грн. з податку на прибуток та в сумі 5,10 грн. з комунального податку, які на день розгляду справи не погашені.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п.1.1. ст.1. Закону України №2181 від 21.12.2000р., платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань передбачено у п.п.4.1.1 статті 4 Закону України №2181, відповідно до якого, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Крім того, п.4.2.3. ст.4 Закону України №2181, передбачає обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 07.08.2008р., від 30.10.2008р., 22.12.2008р., 21.04.2009р в яких платник податків самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 1359,00 грн. та 14.04.2009р. декларацію з комунального податку в сумі 5,10 грн..

Однак, відповідачем не сплачено податковий борг.

Відповідно до п.п8.2.1. п.8.2. ст..8 Закону України №2181, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

На виконання вимог п.п.6.2. п.6.2. тс.6 Закону України №2181, відповідачу було направлено першу податкову вимогу №1/1851 від 25.09.08р. на суму 616,00 грн. Податкова вимога була направлена поштою. У зв’язку з ненадходженням відповідача за юридичною адресою перша податкова вимога повернулась до позивача, про що складено акт №1851 від 27.10.08р. неможливості вручення податкової вимоги в зв’язку з незнаходженням посадових осіб, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходженням) платника податків. Відповідно до п.5.8. ст..5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків затвердженого Наказом ДПА України від 03.08.2001р. №266, податкова вимога №1/1851 від 26.08.08р. була розміщена на дошці податкових оголошень (повідомлень) 25.09.2008р.

У зв’язку з непогашенням боргу протягом місяця з дня направлення першої податкової вимоги на юридичну адресу відповідача, було направлено другу податкову вимогу №2/2244 від 27.10.2008р. на суму 616,00 грн.

Податкова вимога була направлена поштою. У зв’язку з ненадходженням відповідача за юридичною адресою друга податкова вимога повернулась позивачеві, про що складено акт №2244 від 10.12.2008р. неможливості вручення податкової вимоги в зв’язку з незнаходженням посадових осіб, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Відповідно до п.5.8. ст..5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платника податків затвердженого Наказом ДПА України від 03.08.2001р. №266, податкова вимога №2/2244 від 27.10.2008р. була розміщена на дошці податкових оголошень (повідомлень) 09.01.2009р.

Однак, після проведених позивачем дій сума боргу відповідачем не сплачена та складає 1359,00 грн.

П.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З Закону України № 2181 -III передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Відповідно, узгоджена сума податкового зобов'язання, яка не була сплачена платником податків у визначені строки, вважається сумою податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій) платника податків і може бути примусово стягнута за рахунок активів платника в судовому порядку.

Підпунктом 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи та державні виконавці у межах їх компетенції.

Відповідно до ст. 238 Господарською кодексу України (ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, як визначено ст. 239 ГК України, відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання зокрема такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 241 ГК України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Також ч. 1 ст. 242 ГК України встановлено, що у разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

При цьому відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень зазначеної статті необхідно позов задовольнити повністю, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, в зв’язку з несплатою ним податкового зобов’язання по податку на прибуток та комунального податку .

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та стягнути з Приватного підприємства «Автостимулсервіс» заборгованість в розмірі 1359,10 грн.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 КАСУ, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Автостимулсервіс»(02091 м. Київ вул. Ревуцького, 11-в, кв.72, 35262347, Акціонерно-комерційно інноваційний банк «Укрсиббанк», рахунок №26003140527900), або з будь-яких інших рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, в сумі 1359,10 грн. (одна тисяча триста п’ятдесят дев’ять грн.) у тому числі:

-          з податку на прибуток в сумі 1354,00 грн. на р/р №311140009700003 до УДК у Дарницькому районі міста Києва, код 26077885 у банку ГУУДК у м.Києві, МФО 820019, код платежу 11021000

-          з комунального податку в сумі 5,10 грн. на р/р №31414828700003 до УДК у Дарницькому районі м. Києва, код 26077885 у банку ГУУДК у м.Києві, МФО 820019, код платежу 16010200.

Стягувач Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва (02068, м. Київ, вул.. Кошиця, 3).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.