Вирок № 68674457, 06.09.2017, Василівський районний суд Запорізької області

Справа№ 311/3579/16-к

Провадження №1-кп/311/62/2017

06.09.2017

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Яблонській Я.Л.,

за участю прокурора Петренка В.О.,

захисника - адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Василівка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має неповну середню освіту, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, визначеного місця проживання немає, за слів останнє місце фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.289 КК України,

В С Т А Н О В И В :

28.02.2015 року, приблизно о 12-00 годині, в с.Балки Василівського району Запорізької області, ОСОБА_2, знаходячись на території домоволодіння №2 «А» по вул.Кільцева, що належить ОСОБА_3, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, висловив прохання до ОСОБА_3, передати йому для тимчасового використання дві ємності з нержавіючого металу, які не мав на меті повертати: об’ємом 250 літрів, розміром 100х45х45 см,, товщиною металу 1,5 мм, у вигляді прямокутника, вартість якої, згідно висновку експерта № 921 від 24.04.2015 року, складає 466 гривень 67 копійок, та об’ємом 200 літрів, розміром 80х50 см, товщиною металу 0,3 см, вартість якої, згідно висновку експерта № 921 від 24.04.2015 року, складає 266 гривень 67 копійок, чим переконав ОСОБА_3 в правильності своїх дій та доцільності передачі йому вказаного вище майна. Після отримання ємностей, ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, по вказаним вище мотивам та за вказаною вище метою, шляхом обману, заволодів вказаним майном та розпорядився ним на свій розсуд, продавши вище вказані ємності. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 заподіяний матеріальний збиток на загальну суму 733 гривень 34 копійки.

Крім цього, 19.03.2015 року, приблизно о 10-00 годині, в місті Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, ОСОБА_2, знаходячись поблизу будинку № 12 по вулиці Літня, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з корисливих мотивів, шляхом обману, висловив прохання ОСОБА_4 продати йому в розстрочку автомобіль «FORD SIERRA» 1986 року випуску, синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість якого, згідно висновку експерта № 88/15 від 13.05.2015 року, складає 35945 гривень 43 копійки, запевнивши ОСОБА_4 в тому, що він буде виплачувати йому 10 числа кожного місяця по 2000,00 гривень до повного погашення боргу, які не мав на меті платити, чим переконав ОСОБА_4 в правильності своїх дій та доцільності передачі йому вказаного вище автомобіля.

Після отримання автомобіля «FORD SIERRA» 1986 року випуску, синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ключів від замку запалення автомобіля та технічного паспорту на автомобіль, ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, по вказаним вище мотивам та за вказаною вище метою, діючи повторно, незаконно заволодів транспортним засобом та розпорядився ним на свій розсуд, продавши вище вказаний автомобіль «FORD SIERRA». В результаті злочинних дій ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_4 заподіяний матеріальний збиток на загальну суму 35945 гривень 43 копійки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.289 КК України визнав повністю, кваліфікацію інкримінованих злочинних діянь не оспорює, з визначеною вартістю чужого майна згодний, проти фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті не заперечує і зазначає, що вказані в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності та суду пояснив, що 28.02.2015 року на його прохання раніше незнайомий ОСОБА_3 надав йому у тимчасове користування дві ємності з нержавіючої сталі, в який він мав намір здійснити засолку овочів. Строк повернення цих ємностей з ОСОБА_3 він не оговорював. Він замовив таксі, завантажив на нього ці ємності та у той же день відвіз їх на пункт прийому металобрухту в м.Дніпрорудне, де здав за ціною металу, отримав при цьому грошові кошти в сумі 750 грн. При цьому приймальника попросив не реалізовувати ці дві ємності та щоб вони у нього на складі полежали, а він незабаром за ними повернеться. Однак, коли через два тижні повернувся на пункт прийому металобрухту, цих ємностей вже не було. Тому повернути їх потерпілому ОСОБА_3 змоги не мав. Крім того, у березні 2015 року, точної дати не пригадує, проходячи по вул..Кільцева в с.Балки, він побачив на склі легкового автомобіля оголошення по його продаж, зателефонував господарю з метою придбати автомобіль та домовився про зустріч. Він прийшов по оголошенню до раніше незнайомого ОСОБА_4, який продемонстрував йому автомобіль «FORD SIERRA» 1986 року випуску, синього кольору та разом вони намагалися завести двигун, проте їх спроби виявилося марним. Він сказав ОСОБА_5, що зможе самостійно відремонтувати даний автомобіль та попросив ОСОБА_4 продати йому автомобіль у розстрочку. При цьому, з ОСОБА_4 він домовився про те, що до 10 числа кожного місяця він буде виплачувати ОСОБА_5 гроші в сумі 2000 гривень, до повного погашення вартості автомобіля, яка становить 20000 грн., на що ОСОБА_4 погодився та він написав ОСОБА_5 відповідну розписку. Під час домовленості був присутній таксист на ім’я ОСОБА_6. Через декілька днів він прийшов до ОСОБА_4, однак його не було вдома. У дворі знаходився член їх родини ОСОБА_7, який з дозволу ОСОБА_4 надав йому автомобіль «FORD SIERRA», документи на нього та ключі від автомобіля. Вони разом намагалися завести автомобіль, але він не заводився, тоді вони почали власними силами штовхати автомобіль, а також прохали перехожих їм допомогти в цьому. Біля огорожі одного з будинків він поставив автомобіль та вважав, що вказаний автомобіль він вже придбав і автомобіль є його власністю. З телефонної розмови з ОСОБА_4 він зрозумів, що той вже не бажає отримувати гроші частинами, в порушення умов раніше укладеної між ними домовленості, а вимагає сплати всієї суми вартості автомобіля: в розмірі 20 тисяч гривень. Та він вирішив продати даний автомобіль. Наприкінці березня 2015 року двом незнайомим хлопцям із м.Запоріжжя він продав автомобіль «FORD SIERRA» за 5000 грн., а гроші витратив на власні потреби. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд суворо не карати, не позбавляти волі та запевнив суд, що належні висновки для себе зробив та подібного більше не повториться.

Незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.289 КК України, його вина знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні дослідженими в ході судового слідства наступними доказами:

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що взимку, наприкінці лютого 2015 року, близько у денний час до нього додому по вул.Кільцева буд.2А в с.Балки прийшов раніше незнайомий йому ОСОБА_2 разом з молодою дружиною, яка була вагітна із проханням надати їм у тимчасове користування металеві ємності для засолки огірків та помідорів, посилаючись на тяжкий матеріальний та сімейний стан, при цьому обіцяючи повернути ємності через місяць, коли продадуть овочі. Він увійшов у становище ОСОБА_2 та надав йому дві металеві ємності з нержавіючої сталі об’ємом 200 л та 250 л розмірами, за формою одна – прямокутна, а друга – кругла, без кришок. Ці ємності він допоміг погрузити у таксі, яке викликав ОСОБА_2 для їх перевозки. Розписок про отримання цих ємностей у ОСОБА_2 він не брав, йому повірив на слово. Також ОСОБА_2 просив у нього у користування автомобіль, однак автомобіль він йому не надав. Через деякий час він почав дзвонити ОСОБА_8 на його мобільний телефон, він відповів, що невдовзі поверне ємності, однак протягом місяця ємності не повернув, та в подальшому на його телефоні дзвінки ОСОБА_2 не відповідав, тому він вимушений був звернутися із відповідною заявою до правоохоронних органів. До теперішнього часу металеві ємності з нержавіючої сталі йому не повернуті, матеріальна шкода не відшкодована. Заявлений в ході досудового слідства цивільний позов про стягнення завданого йому матеріального збитку на суму 1000,00 гривень підтримав у повному обсязі та просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на свою користь вказану суму заподіяної матеріальної шкоди. На суворій мірі покарання обвинуваченому ОСОБА_2 не наполягає, просить призначити йому покарання на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що у 2005 році він придбав у ОСОБА_9 за 4000 доларів США легковий автомобіль «Форд сієрра» за генеральною довіреністю строком на десять років, з правом користування та розпорядження ним. Він мав намір продати даний автомобіль та на

його склі облаштував відповідне оголошення. В середині березня 2015 року йому зателефонував молодий чоловік, який виявив бажання придбати його автомобіль «Форд сієрра», на що він відповів, щоб заходив ввечері, так як він на даний час зайнятий, порається на городі. Через два дні прийшов раніше незнайомий йому молодий чоловік ОСОБА_2, разом із дружиною, подивилися автомобіль, намагалися завезти двигун, однак не вдалося. На наступний день також разом із зятем ОСОБА_7 вони намагалися завести цей автомобіль, проте двигун не заводився.Тоді ОСОБА_10 попросив надати йому документи на автомобіль, ключі від нього та сказав, що самостійно відремонтує автомобіль, оскільки йому терміново необхідний транспорт для перевозки овочів, та просив продати йому автомобіль у розстрочку, за обумовлену ними суму 20000 гривень, на що він погодився. Між ними склалася усна домовленість про те, що ОСОБА_2 до 10 числа кожного місяця буде сплачувати йому (ОСОБА_5О.) грошові кошти в сумі 2000 гривень, до повного розрахунку. 19.03.2015 року він був відсутній вдома та попрохав свого зятя ОСОБА_7 надати ОСОБА_2 ключі від автомобіля «Форд сієрра» темно-синього кольору та технічний паспорт на нього, що ним і було зроблено. Яким саме чином в присутності зятя ОСОБА_2 забирав автомобіль з території домоволодіння, йому невідомо, оскільки був відсутній. Через деякий час він також додатково віддав ОСОБА_2 ще і двигун від автомобіля. Протягом тижня він бачив на сусідній вулиці свій автомобіль, а потім він зник, тоді він почав телефонувати ОСОБА_2 та нагадувати за укладену між ними домовленість та необхідність переоформлення автомобіля, оскільки спливає строк дії довіреності. Спочатку ОСОБА_2 відповідач, що незабаром отримає пособія на дитину та розрахується за придбаний автомобіль, а потім взагалі припинив відповідати на телефоні дзвінки з різних номерів, з яких він телефонував ОСОБА_2 Зрозумівши, що його обманули, він відразу звернувся до відділу міліції із заявою про злочин. До теперішнього часу автомобіль «Форд сієрра» йому не повернутий, грошових коштів ОСОБА_2 на його користь не сплачено, матеріальна шкода не відшкодована. Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 просить призначити на розсуд суду. Раніше заявлений в ході досудового слідства цивільний позов про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в сумі 20000,00 гривень просить залишити без розгляду за його заявою.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що він працює приймальником у пункті прийому металобрухту «Ірида», який розташований по вул.Нижня,4 в м.Дніпрорудне. Та взимку, наприкінці лютого 2015 року, точної дати не пригадує, до нього на автомобілі марки «Жигулі» світло зеленого кольору приїхав раніше незнайомий йому ОСОБА_2 та попросив прийняти на метал дві металеві ємності з нержавіючої сталі, за формою: одна була кругла, а друга – квадратна, та які були без кришок. Він погодився, та вирішив їх придбати у ОСОБА_2 для власних потреб, для засолу овочів. Прийняв у ОСОБА_2 привезені ним ємності за ціною метала, розрахувався з ОСОБА_2 та гроші віддав ОСОБА_2 відразу, в сумі 700 гривень. Ємності переніс на складське приміщення приймального пункту. В подальшому, через два-три тижня йому необхідно було проходити медичне обстеження та була нагальна потреба у грошових коштах, тому він вирішив продати ці ємності. Кому точно продав не пригадує, придбав за 700 гривень дві ємності невідомий раніше йому чоловік, який ними зацікавився. Також свідок пояснив, що ОСОБА_2 при здачі ємностей на пункт металобрухту не було оговорено про будь-яке їх тимчасове зберігання. ОСОБА_2 не просив його залишити бочки та їх не продавати, такого оговорено між ними не було. Після здачі ємностей на пункт металобрухту, ОСОБА_2 жодного разу до нього не приходив, і ємностями не цікавився.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що потерпілий ОСОБА_4 являється його тестем, який протягом десяти років користувався автомобілем «Форд сієрра» за відповідною генеральною довіреністю. Автомобіль був старенький, проте знаходився у справному стані. ОСОБА_4 мав намір його продати. Навесні 2015 року, точної дати не пригадує, тесть йому подзвонив та повідомив, що має намір продати автомобіль «Форд сієрра» молодому хлопцю ОСОБА_2, який до нього приходив та цікавився цим автомобілем. Та попросив завести двигун автомобіля та передати ОСОБА_12 технічний паспорт та ключі від автомобіля «Форд сієра». Та з дозволу ОСОБА_4 він віддав даний автомобіль ОСОБА_2 разом з документи на нього та ключами, виштовхавши автомобіль з території домоволодіння ОСОБА_4 При цьому розписку ОСОБА_2 про отримання автомобіля у його присутності ОСОБА_2 не оформлював. Також йому відомо, що тесть ОСОБА_4 неодноразово дзвонив ОСОБА_2 наприкінці місяця продажу стосовно оплати за автомобіль, однак, як пояснював ОСОБА_4, телефон ОСОБА_2 не відповідав. До теперішнього часу грошові кошти за проданий автомобіль «Форд сієрра» тестю ОСОБА_5 не повернуті.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила суду, що напочатку грудня 2014 року її чоловік та батько ОСОБА_2 лежали у одній палаті лікарні. Вони допомагали їх родині, чим могли, просили знайти їм квартиру на пос.Дружба. Вони ввійшли у довіру. Навесні 2015 року ОСОБА_2 прохав поставити свій легковий автомобіль темно синього кольору у їх гаражі чи на території їх домоволодіння, проте вона не дозволила, пояснюючи, що у них в гаражі вже знаходиться інший автомобіль

та надала дозвіл ОСОБА_2 припаркуватися за воротами їх двору. Близько чотирьох днів стояв автомобіль синього кольору, який пригнав ОСОБА_2, а потім він його забрав. Також ОСОБА_2 привіз двигун від автомобіля та на його прохання вона дозволила поставити його у гаражі на зберігання.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснив суду, що в березні 2015 року, точної дати не пригадує, він йшов ввечері додому по пос.Дружба. По путі слідування зустрів раніше незнайомого молодого хлопця – ОСОБА_2, з яким був ще один чоловік та вони попросили штовхнути їх автомобіль «Форд сієрра» темно синього кольору, двигун якого не заводився. Кому саме належить це авто, хлопці не казали. Він допомагав хвилин 15, двигун так і не завівся. Потім у нього розболілася спина, він вибачився та пішов додому.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 пояснив суду, що він займається пасажирськими перевезеннями та інколи, час від часу, ОСОБА_2 йому дзвонив для здійснення перевезень. Так, навесні, у березні 2015 року, точний дати не пригадує, ОСОБА_2 йому зателефонував та попросив приїхати на пос.Дружбу для буксировки транспортного засобу, пояснюючи тим, що придбав автомобіль та не може завести двигун. Він приїхав на виклик, біля ОСОБА_2 знаходився ще один чоловік плотної статури. Двигун автомобіля не завівся ні самостійно, ні від акумулятора його автомобіля та на буксирі з вул.Літня селища Дружба він відвіз легковий автомобіль «Форд сієрра» на вулицю Шахтарська, 46 у місті Дніпрорудне. За кермом знаходився ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив суду, що він займається пасажирськими перевезеннями та неодноразово через фірму, де він працює, ОСОБА_2 замовляв такси, зокрема, 6-7 березня 2015 року було замовлення ОСОБА_2 до міста Запоріжжя, а також до міста Києва. Під час поїздки ОСОБА_2 цікавився у кого можна придбати автомобіль, а також ОСОБА_2 йому розповідав, що взяв автомобіль «Форд сієрру» з метою його перепродажу, щоб заробити гроші. Крім того. були замовлення ОСОБА_2 з м.Дніпрорудного до м.Дніпрорудне-2, метою поїздки було віддати головку автомобіля на ремонт. За поїздки ОСОБА_2 розрахувався з ним не у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 пояснив суду, що ввечері, близько о 17-00 годині 28.03.2015 року він разом з ОСОБА_18 придбали у ОСОБА_2 легковий автомобіль «FORD SIERRA» 1986 року випуску, сіро-синього кольору. ОСОБА_2 надав їм технічний паспорт на даний автомобіль та ключі від нього. В рахунок оплати за придбаний автомобіль, вони передали в руки ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 7000 гривень, про що дружина ОСОБА_2 віком 23-25 років, яку він попередньо погукав з будинку, написала розписку про отримання вказаної суми грошових коштів, проте прізвище, ім’я, по батькові вказала іншої особи – «Муратов Руслан Васильович». В судовому засіданні свідок запевнив, що вказаний автомобіль був проданий саме обвинуваченим ОСОБА_2, який перебуває в залі судових засідань. Придбаний ними автомобіль вони на буксирі доставили за допомогою свого автомобіля в гаражний кооператив «Таврія» м.Запоріжжя, Через тиждень вони продали даний автомобіль «Форд сієрра» за 7000 грн. та виручені від продажу гроші поділили з ОСОБА_18 порівну.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що разом з ОСОБА_17 28.03.2015 року вони придбали автомобіль «FORD SIERRA» у ОСОБА_2, який назвався як «Муратов Руслан», сплатили йому грошову суму в розмірі 7000 грн. за придбаний автомобіль, про що у них є відповідна розписка, написана дружиною ОСОБА_2, яка поставила свій підпис, а також у розписці поставив підпис і ОСОБА_2 Власноруч розписку ОСОБА_2 не писав, пояснюючи тим, що не вміє писати. Вони попередньо перевірили, що даний автомобіль під арештом не знаходиться, в угоні не числиться. Двигун придбаного ними автомобіля не заводився, як вони не намагалися, тому вимушені були самостійно буксирувати автомобіль до м.Запоріжжя. Автомобіль був старенький, салон брудний: пил, цигарки, матеріал ганчір'яний. Даний автомобіль вони придбали з метою його подальшого продажу. Додатково двигун ОСОБА_2 їм не надавав, була лише запаска.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив суду, що точної дати не пригадує за спливом тривалого часу, на пос.Дружба раніше незнайомий ОСОБА_2 підходив до нього з пропозицією придбати двигун з автомобіля «FORD SIERRA» за 400 гривень, на яку він погодився.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що він познайомився з ОСОБА_2 через фірму «Комфорт», яка приймала замовлення на пасажирські перевезення. Та 25.03.2015 року ввечері, близько о 16-00 годин він отримав заказ від диспетчера, на виконання якого на автомобілі ВАЗ-2101 зеленого кольору держномер АР 8983 під’їхав на вул.Дружби,6, де бабуся винесла йому з гаражу двигун легкового автомобіля ,який він відвіз на вул.Шахтарську, 46 м.Дніпрорудне та віддав чоловіку, віком близько 55 років.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив суду, що на автомобілі ВАЗ-2110 він здійснює пасажирські перевезення та наприкінці лютого 2015 року, точної дати пригадати не може за спливом

тривалого проміжку часу, ОСОБА_2 замовляв послуги таксі для перевезення металевих ємностей з пос.Дружби. Був очевидцем розмови між господарем цих ємностей та ОСОБА_2, в ході якої чув, що ОСОБА_2 просив у господаря надати йому дві ємності для засолки огірків, на що господар погодився та вказані ємності вони завантажили в його автомобіль ВАЗ-2110 та які він перевіз на вул.Шахарську, 46 м.Дніпрорудне.

Крім показів обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_15. ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_14, судом досліджені наступні докази, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень:

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.04.2015 року, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 по зовнішньому вигляду обличчя (по формі носа, очей та стрижці) впізнав на фотознімку особу під № 4 (ОСОБА_2О.) хлопця, який 28.02.2015 року шляхом обману заволодів двома його металевими бочками (а.с.198-200 т.1);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.04.2015 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_11 за рисами обличчя, стрижці та посадці очей, впізнав на фотознімку особу під № 4 (ОСОБА_2О.) хлопця, який продав йому дві бочки з нержавіючої сталі (а.с.201-203 т.1);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.04.2015 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_21 за характерними рисами обличчя: посадці очей, стрижці, неголеності на обличчі, впізнав на фотознімку особу під № 4 (ОСОБА_2О.) а саме хлопця, на прохання якого він перевозив бочки на металоприймальний пункт (а.с.204-206 т.1);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.04.2015 року, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 по зовнішньому вигляду обличчя (по формі носа, очей та стрижці) впізнав на фотознімку особу під № 4 (ОСОБА_2О.) хлопця, який приблизно на початку березня 2015 року шляхом обману заволодів його автомобілем (а.с.215-217 т.1);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.04.2015 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 по зовнішньому вигляду обличчя: формі носа, очей та стрижці, впізнав на фотознімку особу під № 4 (ОСОБА_2О.) хлопця, який приблизно на початку березня 2015 року шляхом обману заволодів автомобілем ОСОБА_4 (а.с.218-220 т.1);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2015 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_22 по зовнішньому вигляду обличчя (по рисам обличчя, формі тіла, очах та стрижці) впізнав на фотознімку особу під № 4 (ОСОБА_2О.) хлопця, у якого 28.03.2015 року він придбав автомобіль «FORD SIERRA» (а.с.221-223 т.1);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.04.2015 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_19 по зовнішньому вигляду обличчя: формі носа, очей та стрижці, впізнав на фотознімку особу під № 4 (ОСОБА_2О.) хлопця, якому він допомагав перевозити двигун (а.с.224-226 т.1);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.04.2015 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 по зовнішньому вигляду обличчя, а саме: по посадці очей, стрижці та щетині на обличчі впізнав на фотознімку особу під № 4 (ОСОБА_2О.) хлопця, який продав йому двигун з автомобіля (а.с.227-229 т.1);

- висновком судової товарознавчої експертизи № 921 від 24.02.2015 року, проведеної експертом сектору економічної та товарознавчої експертизи відділу інженерно-технічної, економічної та товарознавчої експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_23 та відповідно до якого вбачається, що ринкова вартість металевих ємностей, виготовлених з металевого нержавіючого листа, розмірами 100х45х45 см, товщиною металу 1,5 мм у вигляді прямокутнику, з урахуванням експлуатаційного зносу, на момент вчинення злочину – тобто на 28.02.2015 року, в середньому може складати - 466 (чотириста шістдесят шість) гривень 67 копійок. Ринкова вартість бочки, за матеріалом - сталь, розміром 80х50 см, товщиною металу 0,3 см, з урахуванням експлуатаційного зносу, на момент вчинення злочину – тобто на 28.02.2015 року, в середньому може складати - 266 (двісті шістдесят шість) гривень 67 копійок (а.с.207-211 т.1);

- висновком судової товарознавчої експертизи № 88/15 від 13.05.2015 року, проведеної експертом Науково-дослідного науково-криміналістичного Центру при ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_24 встановлено, що середньо-ринкова вартість транспортного засобу – автомобіля «FORD SIERRA» станом на 20.03.2015 року може складати - 35945 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот сорок п’ять) гривень 43 копійки (а.с.234-237 т.1);

- протоколом проведення додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 14.12.2016 року, диск з відеозаписом якого було відтворено в судовому засіданні та оглянуто судом та усіма учасниками процесу під час судового слідства. Під час проведення допиту підозрюваного було відтворено відповідні дії

та обставини вчинення ОСОБА_12 інкримінованих кримінальних правопорушень (а.с.18,19 т.2);

- протоколом проведення одночасного допиту осіб від 14.12.2016 року за участю свідка ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_2, диск з відеозаписом якого було відтворено в судовому засіданні та оглянуто судом та усіма учасниками процесу під час судового слідства, та в ході проведення якого свідком ОСОБА_6 були відтворено відповідні дії та обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення (а.с.20, 21 т.2);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.12.2016 року, за участю підозрюваного ОСОБА_10, диск з відеозаписом якого було відтворено в судовому засіданні в ході судового розгляду та оглянуто судом та усіма учасниками процесу, та в ході проведення слідчого експерименту підозрюваним ОСОБА_2 детально відтворено відповідні дії та обставини вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень (а.с.22, 23 т.2);

- протоколом проведення одночасного допиту осіб від 15.12.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_25, диск з відеозаписом якого було відтворено в судовому засіданні та оглянуто судом та усіма учасниками процесу під час судового розгляду, та в ході проведення якого потерпілим ОСОБА_4 детально відтворено відповідні дії та обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України (а.с.24-25, 26 т.2);

- дисками з відеозаписами слідчого експерименту від 14.12.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_2, додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 14.12.2016 року, одночасного допиту осіб від 15.12.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_2, одночасного допиту осіб від 14.12.2016 року за участю свідка ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_2, було відтворено в судовому засіданні 13.07.2017 року та оглянуто судом та всіма учасниками процесу під час судового розгляду даного кримінального провадження (т.2 а.с.18, 19; т.2 а.с.20, 21, т.2 а.с. 22, 23, т. 2 а.с. 24-25, 26).

Проаналізувавши всі вищевказані та досліджені в судовому засіданні під час судового розгляду даного кримінального провадження докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про те, що вони логічні, послідовні, відповідають фактичним даним, встановленим судом, у зв’язку з чим приймає їх до уваги при постановленні вироку.

Суд повністю довіряє показанням потерпілих та свідків, допитаних безпосередньо в судовому засіданні, оскільки вони є послідовними, узгоджуються між собою та всіма дослідженими судом доказами.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені докази у їх сукупності, виходячи з принципів законності, об’єктивності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приймаючи до уваги, що метою покарання є виправлення, виховання та соціальна реабілітація, суд приходить до висновку про обґрунтованість обвинувачення, яке є предметом даного кримінального провадження.

Дослідивши та проаналізувавши наявні докази, суд вважає, що вони кожен окремо та в своїй сукупності, доповнюючи один одного, підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, і підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_2 у пред'явленому йому обвинуваченні.

Крім того, відповідно до статті 289 КК України та пункту 1 примітки до неї, під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Законодавча конструкція «будь-яким способом» означає, що перелік способів законодавцем не обмежено, і відсутній спосіб, який би не підпадав під цю конструкцію. Одним з таких способів є зловживання довірою. Така сама правова позиція міститься і в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якою незаконне заволодіння транспортним засобом (стаття 289 КК) може бути вчинене, зокрема, шляхом обману чи зловживання довірою.

Крім цього, норми, передбачені статтями 289 та 190 КК України, у разі встановлення факту заволодіння транспортним засобом співвідносяться як спеціальна і загальна. Згідно з правилами кваліфікації злочинів, якщо діяння, вчинене винною особою, одночасно підпадає під ознаки двох чи більше кримінально-правових норм, має місце конкуренція останніх. Завжди повинна застосовуватися та норма, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння. Вона має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинила особа.

Отже, за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою потерпілої особи, законодавець передбачив спеціальну норму кримінального закону - статтю 289 КК України, яка має перевагу над загальною нормою кримінального закону - статтею 190 КК України, а тому належить застосувати спеціальну норму кримінального закону.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_2 шляхом обману потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 заволодів двома металевими ємностями та транспортним засобом (легковим автомобілем), і розпорядився ними на власний розсуд, обернувши вартість проданих ним ємностей та транспортного засобу на свою користь.

З огляду на зазначене, суд погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.289 КК України, яка більш повно, в порівнянні зі ст.190 КК України ,охоплює ознаки діяння, яке вчинив обвинувачений.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка висловлена Постанові від 21.01.2016 року у справі №5-365кс15.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з’ясувавши обставини справи і перевіривши їх вищевказаними доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими у відповідності до вимог Закону, суд вважає обвинувачення доведеним та дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.1 ст.190 КК України як: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства); за ч.2 ст.289 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Судом також враховуються вимоги ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. У відповідності до ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Під час судового розгляду, детально проаналізувавши роль обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, поведінку після вчинення злочинів, наслідки суспільно-небезпечних діянь, зваживши на всі обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 буде призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з реальним його відбуттям.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, у відповідності до положень ст.ст. 65-67 КК України, суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, а також обставини, які пом’якшують та обтяжують його покарання, мотиви, мету, умисну форму вини, а також приймає до уваги конкретні обставини вчиненого, сукупність усіх характеризуючих обставин, обстановку та спосіб вчинення злочинних діянь та наслідки, які настали, та при призначенні покарання суд враховує наступні обставини:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив ряд умисних корисливих злочинів, які відносяться до категорії невеликої тяжкості та тяжких, ніде не працює, не навчається, суспільно-корисною працею не займається, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, за останнім місцем проживання зарекомендував себе посередньо, скарг від сусідів не надходило, має постійне місце реєстрації, проте чітко визначеного місця проживання на теперешній час немає, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, стійкі соціальні зв»язки відсутні.

Разом з тим, ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, свою вину у вчиненні інкримінованих злочинних діянь ОСОБА_2 визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, просив вибачення у потерпілих та запевнив суд, що належні висновки для себе зробив та подібного більше ніколи не повториться. Крім того, наприкінці судового розгляду даного кримінального провадження у добровільному порядку частково відшкодував заподіяну потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду, в розмірі 1000,00 гривень, що підтверджується оригіналом квитанціії про грошовий переказ від 18.08.2017 року, що суд відносить до обставин, які пом’якшують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, в ході судового розгляду судом не встановлено.

Тому, з урахуванням тяжкості та обставин вчинення кримінальних правопорушень, а також враховуючи позицію потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які просять призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання на розсуд суду, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого на теперішній час потерпілий ОСОБА_4 не пред»являє, раніше заявлений ним позов просить залишити без розгляду, заподіяна потерпілому ОСОБА_5 матеріальна шкода відшкодована частково, в розмірі 1000 грн., та враховуючи особу обвинуваченого, його молодий вік, відсутність судимостей, незадовільний стан здоров’я обвинуваченого ОСОБА_2, якому поставлений діагноз: ДДПП, закритий перелом середньої треті правового передпліччя, забиття лівого передпліччя, що підтверджується відповідною медичною документацією, яка міститься в матеріалах справи (т.3 а.с.73-79), а також приймаючи до уваги добровільне часткове відшкодування заподіяної ним матеріальної шкоди

потерпілому ОСОБА_5, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненому, який запевнив суд, що належні висновки для себе зробив, усвідомив протиправність своїх діянь, та подібного більше не повториться, тому суд вважає, що вищевикладені обставини суттєво знижують тяжкість скоєного та з урахуванням даних про особу обвинуваченого, його молодого віку, незадовільного стану його здоров»я, а також позицію потерпілих, які просять призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання нижче нижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.289 КК України, на підставі ст.69 КК України та при цьому, враховуючи відсутність на теперешній час у обвинуваченого ОСОБА_2 постійного, чітко визначеного місця проживання, характер та обставини вчинення ним ряду кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливо виключно в умовах ізоляції його від суспільства, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Заявлений в ході досудового розслідування потерпілим ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20000 гривень (т.1 а.с.10) суд вважає необхідним залишити без розгляду, на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, за заявою потерпілого ОСОБА_4 від 13.06.2017 року (а.с. 177 т.1).

Заявлений в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1000,00 гривень (т.1 а.с.9), суд вважає необхідним задовольнити частково, в сумі 733,34 грн., в межах пред’явленого ОСОБА_2. обвинувачення, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема: висновком судової товарознавчої експертизи № 921 від 24.02.2015 року, проведеної НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області (т.1 а.с.207-210) та вказана сума заподіяних матеріальних збитків в розмірі 733,34 грн. обвинуваченим ОСОБА_2 не оспорюється, тому підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь потерпілого ОСОБА_3 в межах пред’явленого обвинувачення, а саме в сумі 733,34 гривень.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.124, 126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов’язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення наступних експертиз, а саме: судової товарознавчої експертизи № 921 від 24.02.2015 року на суму 184 гривень 14 копійок; судової товарознавчої експертизи № 88/15 від 13.05.2015 року на суму 613 гривень 80 копійок.

Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат, суд виходить з наступного:

Відповідно до положень ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Положення ч.2 ст.124 КПК України передбачає стягнення з обвинуваченого, в разі ухвалення обвинувального вироку, на користь держави лише документально підтверджених витрат на залучення експертів.

В обвинувальному акті зазначено про розмір витрат на залучення під час досудового розслідування експертів для проведення судової товарознавчої експертизи № 921 від 24.02.2015 року на суму 184 гривень 14 копійок; судової товарознавчої експертизи № 88/15 від 13.05.2015 року на суму 613 гривень 80 копійок на загальну суму 797 гривень 94 копійки. Вищевказані процесуальні витрати, пов’язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів, також документально підтверджені наявними в матеріалах справи оригіналами довідок про понесення витрат на залучення експертів по даному кримінальному провадженню, які видані безпосередньо НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області (а.с.211, 237 т.1).

Питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2016 року у вигляді тримання під вартою (т.1 а.с.39-41, т.2 а.с.10,13-17), суд вважає необхідним залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374,375, 376, 395, 532 КПК України, суд, –

П Р И С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.190 КК України у вигляді одного року обмеження волі,

- за ч.2 ст.289 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70, ст.72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з 08 грудня 2016 року, згідно ухвали слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2016 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2016 року - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк попереднього його ув’язнення з 08 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, у відповідності з вимогами ч.5 ст.72 КК України зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року, виходячи з такого співвідношення – одному дню попереднього ув’язнення відповідає два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку - один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_26 на користь держави (одержувач: УК у Шевченківському районі м.Запоріжжя/ Шевч./24060300, розрахунковий рахунок № 31116115700009, МФО - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області) процесуальні витрати, пов’язані із залученням експертів на проведення у даному кримінальному провадженні судової товарознавчої експертизи № 921 від 24.02.2015 року на суму 184 гривень 14 копійок; судової товарознавчої експертизи № 88/15 від 13.05.2015 року на суму 613 гривень 80 копійок, а всього стягнути – 797 (сімсот дев’яносто сім) гривень 94 копійки.

Заявлені потерпілим ОСОБА_27 позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди .завданої злочином – 733 (сімсот тридцять три) гривні 34 копійки. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заявлені потерпілим ОСОБА_4 позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок - залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, за заявою потерпілого ОСОБА_4.

Речові докази у даному кримінальному провадженні - DVD диск з відеозаписом до протоколу додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_2 (т.2 а.с.27), DVD диск з відеозаписом до протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2 (т.2 а.с.29), DVD диск з відеозаписом до протоколу одночасного допиту свідка ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_2 (т.2 а.с.29), DVD диск з відеозаписом до протоколу одночасного допиту потерпілого ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_2 (т.2 а.с.30), (т.2 а.с.18, 19; т.2 а.с.20, 21, т.2 а.с. 22, 23, т. 2 а.с. 24-25, 26), розписку на аркуші паперу формату А-4, у вигляді світлокопії, на якому нанесено рукописний текст та яка знаходиться в матеріалах даного кримінального провадження (т.1 а.с.231, т.2 а.с.31,32) - залишити в матеріалах даного кримінального провадження.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_28