Рішення № 68673823, 04.09.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/6185/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1497/2017

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Мальованого Ю.М., Осипчук О.В.

при секретарі Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди.

Зазначала, що 30.10.2005 року вона позичила ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошові кошти у сумі 10 000 грн., що підтверджується його письмовою розпискою. Згідно цієї розписки ОСОБА_4 зобовязаний був повернути їй кошти до 30.10.2010 року та сплатити за користування коштами проценти за кожний рік 4 000 грн.

До теперішнього часу грошові кошти їй не повернуті, заборгованість ОСОБА_4 з урахуванням процентів за користування грошовими коштами складає 50000 грн. (10 000 грн. + 40000 грн. проценти).

Звернувшись з позовом до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди, вона дізналася про його смерть. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.11.2016 року їй було відмовлено у відкритті провадження у справі у звязку з тим, що ОСОБА_4 05.02.2006 року помер.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4, яка 26.07.2006 року подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька і відповідно до ст. 1281 ЦК зобовязана задовольнити її вимоги, що 15.11.2016 року нею була направлена відповідачу претензія щодо повернення грошових коштів, однак до теперішнього часу відповідач грошові кошти не повернула, просила стягнути з ОСОБА_3 завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 50000 грн. (а.с. 1-2)

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 102-105).

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні її позовних вимог, суд послався на те, що нею не надано оригінал боргової розписки. Не заперечуючи цей факт, вважає, що оригінал розписки нею не був наданий з поважних причин. Так, спочатку вона направила суду засобами електронного звязку скановану копію боргової розписки, а її оригінал направила на адресу суду поштою. Через невірно вказану на конверті адресу суду лист з оригіналом розписки їй повернуто 11 липня 2017 року. Коли вона в телефонному режимі звернулася до канцелярії суду, їй повідомили, що справа вже розглянута і направляти оригінал розписки вже не потрібно. До апеляційної скарги вона додає оригінал боргової розписки ОСОБА_5 (а.с. 111)

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 повторно не зявилася. Електронною поштою повторно направила заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 126-127, а.с. 136-137).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання також не зявилася. ЇЇ зареєстроване місце проживання не відомо. Повістки про явку до суду їй направлялися за місцезнаходженням, яке зазначено позивачем в позовній заяві, за яким знаходиться успадковане нею нерухоме майно, та повернуті до суду з позначкою «за закінченням строку зберігання», на конвертах є відмітки поштарки «нема дома» (а.с. 39-40, а.с. 49-50, а.с. 62-63, а.с. 75-76, а.с. 99, а.с. 100-101, а.с. 131-132).

У звязку з тим, що відповідача ОСОБА_3 не виявлено в місці проживання, повістку про явку відповідача ОСОБА_3 до суду 04.09.2017 року відповідно до частини 3 ст. 76 ЦПК України вручено 30 серпня 2017 року виконавчому органу місцевого самоврядування за місцем проживання відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (форма № 119) (а.с. 143).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що згідно копії розписки від 30.10.2005 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, позичив у ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 10 000 грн. з кінцевим терміном повернення 30.10.2010 року та зобовязався сплачувати проценти за кожен рік користування грошовими коштами 4 000 грн. (а.с. 89).

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00017666957 ОСОБА_4 05.02.2006 року помер (а.с. 55).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження укладення договору позики позивач не надала належного та допустимого доказу, а саме, оригіналу боргової розписки (а.с. 102-105).

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можливо, до нього суд дійшов, порушивши норми процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 1046 - 1049, ст. 1218, ст. 1281 ЦК України.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частин 1, 2 ст. 207 та частини 2 ст. 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дата її отримання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач на підтвердження факту укладення між нею та ОСОБА_4 договору позики надала суду світлокопію письмової розписки від 30.10.2005 року, яка містить підпис від імені ОСОБА_4, згідно якої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, позичив у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, грошові кошти у розмірі 10000 грн. та зобовязався їх повернути у строк до 30.10.2010 року разом із процентами за користування грошовими коштами у розмірі 4000 грн. за кожний рік користування (а.с. 89).

Відповідно до частин 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на підтвердження неповернення боргу ОСОБА_4 позивач має надати суду саме оригінал розписки.

Відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи встановлено, що вона розглянута судом першої інстанції у відсутність сторін, відомості про розяснення судом позивачу наслідків ненадання оригіналу боргової розписки в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що ненадання до суду першої інстанції оригіналу боргової розписки ОСОБА_4 від 30.10.2005 року, який долучений до апеляційної скарги, було зумовлено поважними причинами. Відповідно до частини 2 ст. 303 ЦПК України зазначений оригінал боргової розписки підлягає дослідженню судом апеляційної інстанції.

Порушення судом першої інстанції частини 4 ст. 10 ЦПК України, яке призвело до неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду, оскільки позивач має оригінал боргового документа, наявність якого у неї відповідно до частини 3 ст. 545 ЦК України підтверджує невиконання боржником ОСОБА_4 свого обов'язку щодо повернення грошових коштів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 ЦК).

Згідно розписки ОСОБА_4 від 30.10.2005 року строк виконання зобовязання з повернення боргу та сплати процентів настав 30.10.2010 року.

Проте до настання строку виконання зобовязання, а саме, 05.02.2006 року боржник помер і відповідно до ст. 1220 ЦК України 05.02.2006 року після його смерті відкрилася спадщина.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (стаття 1219 ЦК).

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Оскільки зобовязання з повернення боргу нерозривно з особою боржника не пов'язано, зі смертю боржника ОСОБА_4 зобов'язання з повернення позики включається до складу спадщини і до цих правовідносин підлягають застосуванню норми статей 1281 - 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

У статті 1281 ЦК України визначено порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.

Так, згідно з частинами 1, 2 вказаної статті спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

У частині 3 цієї статті визначено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Згідно частини 4 цієї статті кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Зі змісту ст. 1281 ЦК України випливає, що словосполучення "незалежно від настання строку вимоги" має застосовуватись з урахуванням порядку і строків пред'явлення вимог кредиторами, урегульованих частинами 2 та 3 ст. 1281 ЦК. Дійсно, якщо кредитор знав або повинен був знати про відкриття спадщини, він може заявити про свої вимоги незалежно від строку їх настання, тобто по цій справі до 30.10.2010 року. Проте, якщо він не знав і не міг знати про відкриття спадщини, вимоги мають бути заявлені вже не незалежно від настання строку вимоги, а протягом одного року від настання цього строку.

З матеріалів справи встановлено, що після смерті ОСОБА_4 Костянтинівською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа № 524/2006, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с. 68).

Згідно листа Костянтинівської державної нотаріальної контори від 01.03.2017 року за №274/02-14 спадкова справа відкрита 26.07.2006 року за заявою про прийняття спадщини за законом ОСОБА_3, яка була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 (гуртожиток), знята з обліку 06.08.2002 року. Свідоцтво про право на спадщину не видане (а.с. 67).

Позивач посилається на те, що про смерть боржника ОСОБА_4 вона дізналася лише з ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.11.2016 року, після чого звернулася до суду з позовом до спадкоємця ОСОБА_3

Адже, незважаючи на те, що позивач не знала і не могла знати про відкриття спадщини 05.02.2006 року, відповідно до частини 3 ст. 1281 ЦК України вимоги щодо повернення боргу за розпискою від 30.10.2005 року нею мали бути заявлені до спадкоємців протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки позичальник ОСОБА_4 зобовязався повернути суму боргу та проценти в строк до 30.10.2010 року, строк вимоги за борговою розпискою у позивача ОСОБА_2 настав 31.10.2010 року. Отже, вимоги до спадкоємців про повернення боргу за розпискою від 30.10.2005 року нею мали бути заявлені в строк до 31.10.2011 року.

Позивач звернулася до суду з вимогами до спадкоємця ОСОБА_3 13.12.2016 року, тобто поза межами цього строку.

Недотримання кредитором ОСОБА_2 передбачених ст. 1281 ЦК України строків пред'явлення вимоги, які є присічними, преклюзивними і поновленню не підлягають, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 квітня 2015 р. у справі № 6-33цс15.

Відповідно до частини 2 ст. 214 ЦПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення із спадкоємця боржника ОСОБА_4 боргу за розпискою від 30.10.2005 року, відсутні.

В позовній заяві позивач, посилаючись на невиконання ОСОБА_4 зобовязань за борговою розпискою, просила стягнути з відповідача «матеріальну шкоду» в розмірі 50000 грн. (а.с. 1-2).

Відповідно до частини 1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Проте зі змісту позовної заяви та наданої суду боргової розписки вбачається, що сума 50000 грн. не є майновою шкодою (збитками) в розумінні ст. 22 ЦК України, а є боргом ОСОБА_4 за договором позики від 30.10.2005 року, а саме, 10000 грн. - сума позики та 40000 грн. - проценти за користування грошовими коштами (по 4000 грн. за 10 років).

Враховуючи зазначене, на спірні правовідносини вимоги ст. 1231 ЦК України не розповсюджуються, а тому суд першої інстанції цю норму права застосував безпідставно.

Не застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ст. 1281 ЦК України та застосування до них ст. 1231 ЦК України, яка не поширюється на ці правовідносини, є порушенням норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, і підставою вийти за межі доводів апеляційної скарги відповідно до частини 3 ст. 303 ЦПК України.

З урахуванням наведеного заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.07.2017 року про відмову у задоволенні позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, але з інших правових підстав у звязку із недотриманням кредитором ОСОБА_2 строків пред'явлення вимоги до спадкоємців, встановлених ст. 1281 ЦК України.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_2 судовий збір не сплачувала. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.01.2017 року їй була відстрочена сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 30).

Згідно з п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент подання позовної заяви (13.12.2016р.)), ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно із ст. 8 Закону України від 25.12.2015 року № 928-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня 2016 року складала 1378 гривень.

Тобто, з позовної заяви ОСОБА_2 підлягає сплаті судовий збір у розмірі 551,20 грн. (50000 х 1% = 500 грн., але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (1378 х 0,4= 551,20 грн.).

Відповідно до п/п 6 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» з апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Тобто, з апеляційної скарги ОСОБА_2 підлягає сплаті судовий збір у розмірі 606,32 грн. (551,20 х 110%).

З апеляційної скарги позивач судовий збір також не сплачувала, ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 08.08.2017 року його сплата у розмірі 606,32 грн. позивачу за її клопотанням була відстрочена до ухвалення апеляційним судом судового рішення за наслідками розгляду її апеляційної скарги (а.с. 119-120).

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, з неї в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, який підлягає сплаті з позовної заяви в розмірі 551,20 грн. та з апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн., всього 1157,52 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2017 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення зі спадкоємця боргу ОСОБА_4, який помер 05 лютого 2006 року, в сумі 50000 гривень за борговою розпискою від 30 жовтня 2005 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір у розмірі 1157 (одна тисяча сто пятдесят сім) гривень 52 коп. за наступними реквізитами: отримувач УДКСУ у м. Бахмуті Донецької області, код отримувача (за ЄДРПОУ) 37868870, код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок отримувача- 31212206780015, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016, призначення платежу - *; 101; _____( реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр)); судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: Ю.М. Мальований

ОСОБА_6