Рішення № 68673440, 29.08.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/4532/16-ц

Провадження №2/265/87/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

за участю секретаря Гусєвої К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Свої вимоги обґрунтувала тим, що в період з серпня 2011 року по травень 2012 року нею за свої особисті грошові кошти було придбано майно, а саме: кухня, стіл і 4 стільця вартістю 5 860 грн., шафа-купе вартістю 5 100 грн., тумба вартістю 2 699 грн., шафа вартістю 1 500 грн., ліжко вартістю 5 200 грн., кондиціонер вартістю 3 100 грн., піч газова вартістю 2 100 грн. та витяжка вартістю 700 грн. Загальна вартість придбаного майна становить 26 259 грн. 16 вересня 2011 року між її донькою - ОСОБА_4 та відповідачем було укладено шлюб, після чого вони почали спільно проживати у відповідача, в будинку № 17 по перевулку Плановому в місті Маріуполі Донецької області. Маючи намір допомогти доньці та відповідачеві вона передала їм в тимчасове користування вищевказане майно. З березня 2016 року сімейні стосунки доньки та ОСОБА_2 припинилися, їх шлюб за рішенням суду від 19 липня 2016 року розірвано. Після припинення сімейних відносин з березня 2016 року її донька проживає з нею за місцем її проживання. Маючи намір повернути собі майно, яке раніше передавалося в тимчасове користування її доньки та ОСОБА_2 вона звернулася до нього з проханням повернути належне їй майно. Однак відповідач відмовляється повертати її майно.

Просить суд витребувати із чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 належне їй майно, а саме: кухню, стіл і 4 стільця вартістю 5 860 грн., шафу-купе вартістю 5 100 грн., тумбу вартістю 2 699 грн., шафу вартістю 1 500 грн., ліжко вартістю 5 200 грн., кондиціонер вартістю 3 100 грн., піч газову вартістю 2 100 грн. та витяжку вартістю 700 грн, загальною вартістю 26 259 грн., яке знаходиться за місцем проживання відповідача в будинку № 17 по перевулку Плановому в місті Маріуполі Донецької області, а також стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 551,20 грн.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в її відсутність. В наданих суду письмових поясненнях вказувала, що майно, яке вона просить витребувати у відповідача було придбано нею в період з серпня 2011 року по травень 2012 року за її особисті грошові кошти, що повністю підтверджується наданими нею доказами. В зв’язку з наміром допомогти своїй доньці вона і передала їм в користування своє майно, зазначене в позовній заяві. При цьому, будь-якого договору з приводу переданого майна між ними не укладалося. Через те, що її донька та відповідач в період шлюбу проживали тільки у відповідача, то відповідно і майно знаходилося там. Намагаючись врегулювати це питання вона зверталася до відповідача з проханням повернути її майно. Однак відповідач відмовився це зробити добровільно. З цього приводу її донька зверталася до поліції.

Стверджує, що довела своє право власності на спірне майно, водночас відповідач не довів того факту, що вказане майно було придбане за його особисті кошти. Крім цього, відповідач при розгляді справи надав суду пояснення, які містять протиріччя.

Представник позивачки ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, при розгляді справи в суді пояснював, що спірне майно було придбане самостійно позивачкою, ще до укладення шлюбу її доньки та відповідача. Потім вона передала в користування це майно доньці та відповідачеві. При цьому вони обумовлювали те, що користування майном буде тимчасовим до придбання ними власного. Однак після припинення їх шлюбу ОСОБА_2 відмовився їй повернути майно. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 при розгляді справи позовні вимоги не визнав, пояснивши суду, що майно, яке просить витребувати суд його колишня теща було придбано в період їх шлюбу. Тумбу у ванну кімнату він купував за сімейні гроші, кухню подарував їм батько його колишньої дружини, кондиціонер подарувала їм позивачка на річницю їх шлюбу, ліжко дарувала бабуся дружини на їх весілля, шафу - купе вони купували разом в 2014 році, а витяжку купував він. Вони з дружиною самі домовилися розділити майно, спірне майно залишилося у нього, так як дружина забрала собі всю побутову техніку. Стверджував, що позивачка надала суду підроблені чеки та квитанції і з цього приводу він звертався до поліції із відповідною заявою.

Представник відповідача ОСОБА_6, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги, підтримала позицію відповідача, пояснивши суду, що спірне майно передавалося позивачкою не в тимчасове користування, а у володіння доньці та відповідачеві.

В подальшому при розгляді справи відповідач та його представник пояснювали суду, що позивачка не є власником всього майна, яке перелічено в позові. Вказане майно було частково подаровано подружжю ОСОБА_2 в день весілля, а частково придбано самим відповідачем. Так як позивачка добровільно передала майно в користування своїй доньці та відповідачеві, тому відсутній факт незаконного його заволодіння відповідачем. Фактично з суті позову випливає, що між сторонами було укладено усні договору про тимчасове надання їм у користування спірних речей в різні періоди часу. Позивачка передавала таке майно до тих пір доки вони не придбають свого майна, однак доказів закінчення обумовленого строку суду не надано. Крім того, позивачка вважаючи, що її права порушені у 2011 році, до суду звернулася лише в 2016 році, таким чином пропустила строк позовної давності, який вони просять застосувати.

В ході розгляду справи судом до участі в якості співвідповідача залучено колишню дружину відповідача - ОСОБА_3, яка на розгляд справи до суду не з’явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в її відсутність. З позовними вимогами погодилася.

Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши письмові докази по справі суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної заяви з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначила підставою такого звернення ст.387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто, статтею 387 ЦК України передбачено, що способом цивільно-правового захисту права власності є право власника майна на його витребування із чужого незаконного володіння.

У розумінні ст.387 ЦК України позивач повинен довести, а суд встановити факти, які не тільки доводять право власності позивача на майно, а і його право на витребування цього майна: вибуття майна з володіння позивача і знаходження його у відповідача, незаконність володіння відповідачем майном позивача, відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально - правових відносин щодо спірного майна.

Предметом позову на підставі ст. 387 ЦК України виступає вимога власника, який не володіє майном, до особи, яка незаконно заволоділа цим майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка є донькою позивачки з 16 вересня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2016 року (а.с.7).

З наданих позивачкою письмових доказів видно, що в період з серпня 2011 року по травень 2012 року на її ім’я було придбано майно, а саме:

08 серпня 2011 року, ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_7 придбано тумбу для ванної за 2 699 грн., шафу дзеркальну для ванної за 1 500 грн. та ліжко вартістю 5 200 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією № 61 (а.с.8).

Згідно розрахункової квитанції № 92, ОСОБА_1 21 серпня 2011 року у ФОП ОСОБА_7 було придбано шафу-купе за 5100 грн. (а.с.8).

Згідно товарного чеку та накладної ОСОБА_1 19 травня 2012 року придбала у ФОП ОСОБА_8 кондиціонер «HAIER» за 3 100 грн. (а.с.9-10).

25 серпня 2011 року було придбано кухню, стіл та 4 стільця загальною вартістю 5 860 грн. На підставі розписки ОСОБА_1 було передано завдаток в сумі 3 000 грн. за виготовлення кухонних меблів (а.с.11,15).

Як вбачається з товарного чеку та накладної 03 серпня 2011 року у ФОП ОСОБА_8 було придбано газову плиту «Greta» вартістю 2 100 грн., а 21 серпня 2011 року - витяжку «Teka» вартістю 700 грн. (а.с.12-14).

Допитаний при розгляді справи в якості свідка відповідач ОСОБА_2 пояснив суду, що позивачка їм на весілля подарувала не ліжко, а гроші для його придбання в сумі 4 400 грн., про що він надав суду оригінал відповідного чеку. Цей чек на ім’я дружини, тому що вона сама здійснювала вибір ліжка. Гроші для придбання кухонних меблів були подаровані його тестем, шляхом передачі через позивачку. Коли встановлювали ці меблі він був на роботі, а їх оплату здійснювала саме теща. Кондиціонер був подарований тещею їм на річницю весілля. Шафу – купе він придбавав за особисті кошти, які збирав зі своєї заробітної плати. Меблі у ванну кімнату також були придбані ним за особисті кошти, що підтверджується наданими ним чеками. Щодо витяжки зазначив, що дійсно у нього є вона, однак витяжку він купував особисто. А витяжка, яку просить витребувати позивачка зовсім інша. Газова піч їм на весілля була подарована бабусею колишньої дружини. Перед розлученням теща нічого не вимагала. Вони з дружиною вважали все майно спільно нажитим, тому розподілили його між собою.

Допитаний при розгляді справи свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що у серпні 2013 року він допомагав відповідачеві робити ремонт у ванній кімнаті за місцем проживання останнього в місті Маріуполі по перевулку Плановому в будинку № 17, де проживав відповідач разом з дружиною. В кімнаті знаходилися ванна, дзеркало, тумба, мийка. В той день відповідач телефонував йому і запитував розміри ванної кімнати, мийки, дзеркал. Також він допомагав відповідачеві розвантажувати меблі.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що є знайомим відповідача та його колишньої дружини. Йому відомо, що відповідач робив ремонт в будинку сам. Деякі меблі відповідачеві були подаровані на весілля, а решта була придбана ними вже після весілля. Кухню їм подарував батько дружини відповідача. Про газову піч, ліжко, шафу-купе йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що в 2014-2015 роках він допомагав ОСОБА_2 переносити меблі, виносили стару шафу, так як замовили нову шафу. Він особисто бачив шафу в прихожій, однак хто саме її купував йому невідомо. Зі слів колишньої дружини відповідача йому також відомо, що її мати на річницю їх весілля подарувала їм кондиціонер.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд вважає, що позивачка не довела суду того факту, що є власником переліченого в позовній заяві майна.

Так, позивачкою надано чек на 2-спальне ліжко вартістю 5 200 грн., однак цю обставину спростовував відповідач надавши суду докази наявності у нього в будинку іншого майна – ліжка «Камелія» вартістю 4 400 грн., яке було придбане ним з дружиною за рахунок коштів подарованих на весілля. У наданих відповідачем документах покупцем значиться ОСОБА_4 – його колишня дружина, а не позивачка.

Тумба для ванної кімнати і шафа дзеркальна були придбані особисто відповідачем ОСОБА_2, що підтверджується наданим ним суду оригіналом чеку магазину «Мастерок». Про те, що замовляв меблі для ванної кімнати та привозив їх додому саме ОСОБА_2 підтвердив свідок ОСОБА_9, який допомагав їх встановлювати.

Кондиціонер був подарований подружжю ОСОБА_2 на річницю весілля, тому є спільним сумісним майном подружжя, однак у даній справі питання про поділ майна подружжя між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 не порушено.

З розрахункової квитанції № 92, наданою ОСОБА_1 вбачається, що нею 21 серпня 2011 року придбано шафу-купе. Однак ідентифікувати таку неможливо, відсутні відомості про її колір, розмір, найменування. Більш того, шафу-купе придбано до укладення шлюбу між відповідачем та її донькою, хоча як пояснював свідок ОСОБА_11 він вмонтовував шафу-купе в будинку відповідача у 2014-2015 роках.

Кухонні меблі придбавались за грошові кошти, які батько дружини – ОСОБА_4 подарував на весілля.

Не доведено позивачкою того, що саме витяжкою «Teka» володіє відповідач. В свою чергу останній надав суду фото наявної у нього витяжки «Фабіано» на кухні. Цей факт не спростований позивачкою.

Щодо заявленої газової печі, то в наданій суду накладній від 03 серпня 2011 року взагалі відсутні відомості хто саме є платником придбаної у ФОП ОСОБА_8 газової печі «Greta».

При розгляді справи судом встановлено, що донька позивачки ОСОБА_3 зверталася із відповідною заявою до поліції 26 червня 2016 року з приводу неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 відносно його відмови впустити її до будинку (а.с.62). Сама ж позивачка до відповідача з відповідними вимогами не зверталася і як пояснювала добровільно передала відповідачеві і доньці майно тимчасово в користування до тих пір доки вони не придбають свого.

Таким чином, суд вважає, що позивачкою не доведено факту незаконного заволодіння відповідачем спірним майном, який є обов’язковим елементом для застосування норм ст.ст.386,387 ЦК України.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року №5, застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді доводи ОСОБА_1 про те, що спірне майном, а саме - кухня, стіл і 4 стільця вартістю 5 860 грн., шафа -купе вартістю 5 100 грн., тумба вартістю 2 699 грн., шафа вартістю 1 500 грн., ліжко вартістю 5 200 грн., кондиціонер вартістю 3 100 грн., піч газова вартістю 2 100 грн. та витяжка вартістю 700 грн., на даний час фактично знаходиться за місцем проживання відповідача в будинку № 17 по перевулку Плановому в місті Маріуполі Донецької області

Зважаючи на те, що позивачкою не було доведено належними та допустимими доказами своє право власності на майно зазначене в позовній заяві, факт незаконного заволодіння ним відповідачем та фактичне знаходження майна за місцем проживання відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для витребування спірного майна у відповідача та відмову в задоволенні позовної заяви.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог не підлягають і стягненню з відповідача на користь позивачки витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 551,21 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 88,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні при розгляді справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя _____