Рішення № 68672316, 18.08.2017, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3076/17

Провадження № 2/727/982/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2017 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 30.07.2014 року відповідач ОСОБА_3 отримала відповідно до укладеного договору б/н, кредит в розмірі 400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначають, що у звязку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобовязань, станом на 28.02.2017 року утворилася заборгованість, що становить 12635,32 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 398,00 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8259,45 грн.; заборгованість за пенею та комісією в сумі 2900,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 577,87 грн. штраф (процентна складова). Просять, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у зазначеній вище сумі і судових витрат задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання повторно не з'явилися, будучи відповідно належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, відомостей про поважність причини неявки суду не представили.

Згідно вимог ст. 158 ч. 2 ЦПК України представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримано в клопотанні в повному обсязі, які просить задовольнити.

Представником відповідача ОСОБА_4, в суд надано письмову заяву про застосування строків позовної давності, мотивуючи тим, що угода продовжувалась на протязі майже трьох років, однак позивач жодного разу не надсилав будь-яких повідомлень щодо проведення оплати, а проводив нарахування на 398,00 грн., що є незначною сумою на яку нарахували відсотки, пеню, комісію та штрафи та просив справу розглянути в його відсутність та відсутність відповідача.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, обєктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності в межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогамист. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі пиання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.Судом встановлені наступні факти та відповідним ним правовідносини.

Судом, належними доказами по справі встановлено, що 30.07.2014 року відповідач ОСОБА_3 отримала відповідно до укладеного договору б/н, кредит в розмірі 400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7).

У звязку з порушенням відповідачем ОСОБА_3 взятих на себе кредитних зобовязань, станом на 28.02.2017 року утворилася заборгованість, що становить 12635,32 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 398,00 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8259,45 грн.; заборгованість за пенею та комісією в сумі 2900,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 577,87 грн. штраф (процентна складова), як визначено позивачем, що вбачається із розрахунку заборгованості (а.с.6).

Вищенаведені правовідносини, виходячи з сукупності досліджених по справі доказів, у системному звязку регулюються наступними вимогами закону.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка,що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст.626 ч.1 ЦК України).

Частина 1 ст.509 ЦК України встановлює, що зобовязання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Нормами ст.526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України). Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (ст ст.530, 631 ЦК України). Якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання (а.с.9-22).

Про правові наслідки порушення зобовязання боржником йдеться також у ч.1 ст.611, ч.ч.2-4 ст.612 ЦК, які передбачають відповідальність боржника.

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК). Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252255 ЦК.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За правиламистатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Тобто, пеняце санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Така сама правова позиція міститься в постановах судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13) та від 19 листопада 2014 року (справа 6-160цс14).

Суд вважає, що нарахована позивачем сума пені 2900,00 грн. за період з 30.07.2014 року по 28.02.2017 року включно згідно умов укладеного договору б/н від 30.07.2014 року не відповідає вимогам ст.ст.258 ч.2,549 ЦК України, а тому належить зменшити розмір пені, стягнувши її з відповідача ОСОБА_3 за останній рік до звернення 28.03.2017 року з позовом до суду, тобто за період з 28.02.2016 року по 28.02.2017 року згідно розрахунку в сумі 1200,00 (а.с.6), оскільки відповідач не виконувала умови кредитного договору, за порушення яких повинна нести матеріальну відповідальність, задовольнивши частково позовні вимоги в цій частині.

Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_3 заявила клопотання про застосування строку спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення неустойки (пені, штрафу), тому відповідно до вимог ст. 267 ч.4 ЦК Українив задоволенні позову в частині стягнення неустойки (пені, штрафу), що виходить за межі спеціальної позовної давності строком в один рік, слід відмовити.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи те, що відповідач не виконує свої зобовязання за укладеним договором № б/н від 30.07.2014 року й відповідно не надала суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 398,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8259,45 грн.; заборгованість за пенею та комісією в сумі 1700,00 грн.

Разом з тим, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання грошового зобовязання, який передбачений п.2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Дійсно п.2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобовязань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії.

Однак, на думку суду, вказаний штраф не може бути стягнуто з відповідача на користь позивача, оскільки він суперечить вимогам чинного законодавства.

Так, цивільно-правова відповідальністьце покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно достатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина другастатті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третястатті 549 ЦК України).

За положеннямистатті 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно достатті 549 ЦК України,штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушеннястроків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених устатті 61 Конституції Українищодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Отже, враховуючи те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а їх одночасне застосування суперечить вимогам чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення грошового зобовязання є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як сторона по справі, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги грунтуються на законі і підлягають до часткового задоволення

У відповідності до ст. 88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином з відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати по справі, в повернення оплаченого банком судового збору, належним чином підтвердженого платіжним дорученням від 13.03.2017 року, в розмірі 1000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.252-255, 256, 257, 258, 261, 267, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії КТ № 081017, виданий 21.08.2012 року Шевченківським РВ УДМВС України в Чернівецькій області, мешканця 58000, м. Чернівці, вулиця Дзержика, буд.20 «А» кв.2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» розрахунковий рахунок №29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за договором №б/н від 30.07.2014 року в розмірі 10357,45 грн., яка складається із заборгованості заборгованість за кредитним договором у розмірі 398,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8259,45 грн.; заборгованість за пенею та комісією в сумі 1700,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії КТ № 081017, виданий 21.08.2012 року Шевченківським РВ УДМВС України в Чернівецькій області, мешканця 58000, м. Чернівці, вулиця Дзержика, буд.20 «А» кв.2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» розрахунковий рахунок №29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 судові витрати по сплаті судового збору, належним чином підтвердженого платіжним дорученням від 13.03.2017 року, в розмірі 1000,00 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в засіданні при проголошенні рішення в цей же строк з дня отримання копії рішення суду.

Суддя Слободян Г.М.