Постанова № 6866912, 15.07.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          17:50           № 11/202

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми

Третя особа Відкрите акціонерне товариство «Спартак»

про скасування рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(надалі ТОВ «Укрпромбанк», позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Зарічному районі м. Суми (надалі УПФУ у Зарічному районі м. Суми, відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство «Спартак»про скасування рішення відповідача про застосування фінансових санкцій № 534 від 31.07.2007 р. та визнання протиправними акт перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду ВАТ «Спартак»від 23.03.2007 р. № 64/3-26 та акт про порушення вимог, передбачених ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 23.03.2007 р. № 4.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.08.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі за зазначеним позовом та призначено справу до судового розгляду на 10.09.2007 року.

Постанова господарського суду Сумської області від 10.09.2007 р., якою позов задоволено частково, скасована ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 р. з направленням справи на новий розгляд.

14.04.2008 р. суддею господарського суду Сумської області винесено ухвалу про передачу справи № АС3/438-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство "Спартак" про визнання протиправними актів та скасування рішення до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято справу до свого провадження та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 04.09.2008 р. закінчене підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Представник позивача під час судового розгляду підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач вважає, що рішення УПФ України у Зарічному районі м. Суми № 534 від 31.07.2007 р. не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Сумською філією ТОВ «Укрпромбанк»порушення ч. 12 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” під час перерахування страхових внесків при отримані коштів на виплату заробітної плати ВАТ «Спартак»не допускались.

Позовні вимоги про визнання протиправними акти мотивовані тим, що відповідачем не здійснювалась перевірка Сумської філії ТОВ «Укрпромбанк»щодо контролю сплати відповідних сум страхових внесків, а висновки зазначені у акті щодо сум заробітної плати не відповідають фактичним даним і не підтверджуються платіжними документами.

В обґрунтування заявлених вимог з посиланням на норми Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" позивач зазначає про відсутність вимог які зобов’язують установи банків здійснювати перевірку правильності нарахування (обчислення), страхувальником, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Обов’язок банківської установи полягає у проведенні видачі (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до закону нараховуються страхові внески, лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.

З урахуванням наведеного, зазначаючи також про практику вирішення аналогічних спорів як в судовому порядку (Вищим адміністративним судом України та Окружним адміністративним судом міста Києва справи вирішені на користь банку), позивач вважає обґрунтованими вимоги про скасування оспорюваних рішень, оскільки установи банків не зобов’язані перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, а повинні лише перевіряти наявність/відсутність подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, під час видачі (перерахування) клієнту коштів для виплат заробітної плати (доходу).

Крім того, позивач стверджує про прийняття рішення № 888 відповідачем 2 без дотримання процедури, передбаченої нормативно-правовими актами України, а саме рішення приймається на підставі акту, у якому має бути викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів.

Відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення на позов, у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог про скасування рішення та актів, прийнятих УПФ України у Зарічному районі м. Суми.

Відповідач у запереченнях на позов зазначає, що рішення про застосування фінансових санкцій за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в розмірі 80885,12 грн. прийняте на підставі акту перевірки № 64/3-26 від 23.03.2007 р. правильності повноти нарахування, своєчасності сплати внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування ВАТ «Спартак». Під час перевірки було виявлене, що страхувальником не було здійснено у повному обсязі одночасної сплати страхових внесків при виплаті заробітної плати.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що відповідно до п.12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” установи банків приймають від клієнтів платіжні документи на перерахування (видачу) заробітної плати за умови одночасного подання платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують страхові внески за рахунок власних коштів. Відповідно до п. 2. ч. 10. ст. 106 цього Закону за порушення вимог, передбачених ч. 12 ст. 20 Закону, органами Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Відповідач надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник третьої особи подав письмові пояснення, у яких стверджує про одночасне подання платіжних доручень про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків разом з платіжними дорученнями на перерахування коштів на заробітну плату, що підтверджується копіями платіжних доручень у даній справі, які надавались під час розгляду справи господарським судом Сумської області.

Відповідачем було прийнято рішення № 251 від 04.04.2007 р. «Про застосування фінансових санкцій за несплату, неповноту сплати або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків», прийнятого на підставі акту перевірки ВАТ «Спартак»від 23.03.2007 р. № 67/3-26, яким зобов’язано третю особу сплатити 47539,29 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд,-

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної УПФ України у Зарічному районі м. Суми перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування ВАТ «Спартак»складено акт № 64/3-26 від 23.03.2007 р.

В акті зазначено про виявлені порушення вимог ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які полягають в тому, що видача коштів на виплату заробітної плати Сумською філією ТОВ «Укрпромбанк» проводилась без одночасного перерахування відповідних сум страхових внесків, або із частковим перерахуванням.

За перевіряємий період філією банку було видано коштів готівкою на виплату заробітної плати для Відкритого акціонерного товариства «Спартак»в розмірі 258683,01 грн., на які відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховуються страхові внески. Відповідна сума страхових внесків, що підлягала сплаті одночасно з її одержанням складала 81761,22 грн., тоді як страхувальником були подані платіжні доручення на суму 876,10 грн. Оскільки, сума своєчасно несплачених страхових внесків складає 80 885,12 грн., тому у відношенні до ТОВ «Укрпромбанк»були застосовані штрафні санкції згідно рішення № 534 від 31.07.2007 р. у вказаній сумі.

Розглянувши спір по суті суд приходить до висновку, що рішення відповідача підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно акту перевірки готівкові кошти на виплату заробітної плати ВАТ «Спартак»були видані Сумською філією ТОВ «Укрпромбанк»у розмірі 258683,01 грн. Видача зазначених коштів повинна здійснюватись лише за умови одночасного перерахування до Пенсійного фонду відповідних сум страхових внесків в силу положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та відповідно сума внесків, яка підлягала одночасній сплаті склала 81761,22 грн. Сума своєчасно несплачених страхових внесків склала 80885,12 грн., дані наведені у доданій до акту перевірки таблиці (додаток 1).

У матеріалах справи наявні платіжні доручення, згідно з якими третьою особою одночасно із виплатою заробітної плати перераховувались суми страхових внесків, але у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.

          Як вбачається з акту перевірки, висновок про порушення філією банку ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зроблений перевіряючими у зв’язку з виявленням факту неповної сплати (нарахування) ВАТ «Спартак»сум страхових внесків, які підлягали перерахуванню до бюджету в розмірах встановлених законом. В той же час, відповідні платіжні документи, які свідчать про перерахування страхових внесків надавались ВАТ «Спартак»до банку, що підтверджено перевіркою.

Згідно з ч. 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” установи банків приймають від клієнтів платіжні документи на перерахування (видачу) заробітної плати за умови одночасного подання платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують страхові внески за рахунок власних коштів. Відповідно до п. 2. ч. 10. ст. 106 цього Закону за порушення вимог, передбачених ч. 12 ст. 20 Закону, органами Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Судом не приймаються доводи відповідача, про те, що Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зобов’язує банки перевіряти відповідність сум страхових внесків, які перераховуються до Пенсійного фонду, оскільки згідно пункту 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22), банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування доходу або грошовий чек на виплату доходу, на який відповідно до законодавства України нараховуються страхові внески до Пенсійного фонду України, лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування страхових внесків або документального підтвердження їх сплати раніше; згідно абз. 4 цього пункту банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник.

Відповідно п. 22.6 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»на банки покладено обов'язок перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Згідно п. 33.2 ст. 33 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ, несе платник.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»є спеціальним законом у сфері функціонування платіжних систем в Україні, визначає загальні засади функціонування останньої, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальника зобов'язано нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вимагає від установ банків лише приймати від клієнтів платіжні документи на перерахування (видачу) заробітної плати за умови одночасного подання платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.

Таким чином, наведені положення свідчать, що саме у випадку порушення банком встановленої законом вимоги щодо виплати (перерахування, видачі) заробітної плати за умови одночасного подання платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум раніше, тобто у разі неподання вказаних документів та наявного факту виплати заробітної плати, до банку в силу положень п. 2. ч. 10. ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується штраф в розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих із заробітної плати (доходу) сум податків і зборів (страхових внесків) є примірник платіжного доручення про їх перерахування, у якому у реквізиті «Призначення платежу»платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит «Дата виконання», або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору (страхового внеску), або наявність за них переплати (абз. 3 пункту 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22).

Враховуючи, що норми закону не встановлюють обов’язку для банку перевіряти інформацію, що міститься у платіжних документах, та згідно встановлених обставин, що при видачі коштів на виплату заробітної плати за період з лютого 2006 року по грудень 2006 р. Сумською філією ТОВ «Укрпромбанк»було прийнято від ВАТ «Спартак»відповідні платіжні документи на перерахування заробітної плати з одночасним поданням платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків до управління Пенсійного фонду (зазначено в акті перевірки), банком не було порушено вимог закону, а отже, відсутні підстави для накладення штрафу на останнього, оскільки відповідальність щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків в даному випадку покладається на страхувальника, яким є ВАТ «Спартак».

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими в даному випадку посилання позивача наведені у позовній заяві, оскільки банк при прийнятті платіжного документу не зобов'язаний та не може перевірити відповідність розрахунків сум внесків. Обов’язок щодо обчислення та сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі законом покладено на страхувальника, відповідно останній з цього приводу має нести відповідальність.

Крім того, банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів/страхових внесків (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник. Внески до Пенсійного фонду України та інших соціальних фондів нараховуються та утримуються в межах визначеної законом величини витрат на оплату праці на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків. Для того щоб перевірити правильність обчислення страхових внесків, необхідно мати відомості про заробітну плату, яка нарахована кожному окремому працівнику. Надання банку страхувальником бухгалтерських та інших документів, на підставі яких можна банку вирахувати розмір відповідних сум внесків до Пенсійного фонду нормативно-правовими актами України не передбачено.

За таких обставин, позовні вимоги про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 534 від 31.07.2007 р. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання недійсними акту № 4 від 23.03.2007 р. та акту перевірки № 64/3-26 від 23.03.2007 р. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на розгляд суду заявлені вимоги про скасування акту № 4 від 23.03.2007 р. про порушення вимог, передбачених ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що складений УПФ України в Зарічному районі м. Суми. Акт перевірки в даному випадку не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не є ні нормативним актом, ні актом ненормативного характеру і не породжує прав чи обов’язків у позивача.

Акт перевірки це фактично службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки з питань взаєморозрахунків підприємства, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій.

Крім того, акт № 64/3-26 від 23.03.2007 р. складений за результатами перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування Відкритого акціонерного товариства «Спартак»та також не породжує жодних правових наслідків для позивача.

За таких обставин, суд вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та відповідно для скасування актів складених за результатами перевірок.

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Зарічному районі м. Суми № 534 від 31.07.2007 р. про застосування фінансових санкцій за порушення вимог, передбачених частиною 12 статтті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058-ІV.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) 1,70 грн. (одну гривню 70 копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –04.08.2009.