Рішення № 68668653, 06.09.2017, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/533/17

Провадження № 2/353/317/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.

з участю секретаря - Чемерис О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговими розписками в сумі 3350 грн. 00 коп., а також моральної шкоди у сумі 1000,0 грн. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 23.08.2014 року приблизно о 15 год. 30 хв. він на своєму автомобілі марки «ЗАЗ 110387», д.н.з. 628 66 ІВ, перебував в господарстві ОСОБА_2 по вул. Титаренка, 14 в с. Бортники Тлумацького району Івано-Франківської області де на грунті тривалих неприязних відносин між ними виникла суперечка, яка в подальшому переросла в конфлікт. В результаті конфлікту ОСОБА_2 взяла деревяну палицю та нанесла кілька ударів по різних частинах автомобіля, чим пошкодила вітрове скло, передній бампер, дзеркала, задні дверці, ліву фару, спричинивши йому матеріальні збитки на суму 4230,0 грн. Для придбання нових запчастин для ремонту автомобіля він неодноразово їздив до обласного центру, витративши кошти на бензин. Відремонтувавши автомобіль, ОСОБА_2 25.09.2014 року надала йому розписки про те, що вона зобовязується до 30.10.2014 року повернути 3000,0 грн. за пошкодження автомобіля та 350,0 грн. за витрачений бензин. Проте, остання не виконала своїх зобовязань та не повернула йому кошти. Внаслідок даних подій, йому була завдана також моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях через пошкоджений автомобіль, який є основним засобом його переміщення, як інваліда І-ої групи, та порушеннях нормальних умов проживання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_3 позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі. Щодо проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання вдруге не зявилась, причин відсутності в залі судового засідання не повідомила, була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи.

Тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, з врахуванням того, що відповідачка про причини неявки не повідомила, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив, що можна провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов договорів позики, внаслідок чого ОСОБА_1 позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за договорами позики.

Статтею 1046 Цивільного Кодексу України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ІВС № 231247 від 03.06.2004 року ОСОБА_1 (позивач) на праві власності належить транспортний засіб марки «ЗАЗ 110387», д.н.з. НОМЕР_1, 2004 року випуску, колір синій (а.с. 7).

Згідно рахунку № 12, складеного ПП ОСОБА_4 (виконавець), замовником у якому являється ОСОБА_1 (позивач), встановлено, що вартість деталей, які потребують заміні (вітрове скло, дзеркала, передній бампер, задні двері, ліва фара) становить 3100,0 грн., а вартість виконаних робіт та використаних матеріалів становть 4230,0 грн. (а.с. 6).

25.09.2014 року ОСОБА_2 (відповідачка) надала ОСОБА_1 (позивач) письмову розписку, в якій вказала, що вона зобовязується до 30.10.2014 року повернути ОСОБА_1 3000,0 грн. завданої шкоди за пошкодження його власного автомобіля «Славути» (а.с. 5). Також, 25.09.2014 року ОСОБА_2 (відповідачка) надала ОСОБА_1 (позивач) другу письмову розписку в якій вказала, що вона зобовязується повернути ОСОБА_1 гроші за витрачену бензину 350 грн., а також довірила йому отримувати гроші у її присутності, які вона отримує як допомогу на дитину, та довірила йому цю суму грошей яку отримує (а.с. 4).

По даний час обовязку щодо повернення вищевказаних коштів відповідачка не виконала. Зазначена обставина нічим не спростована.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей тогож роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Верховний Суд України при розгляді справи № 6-63 цс 13 від 18.09.2013 року, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики, зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Приймаючи рішення по справі, суд виходить з того, що згідно вимог ч. 2 ст. 1047 ЦК України зазначена розписка є належним та допустимим доказом на підтвердження укладання договору позики та його умов.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обовязки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, в даному випадку розписки позичальника.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) .

В силу дії ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачка прийняті на себе зобов'язання за договорами позики щодо своєчасного повернення коштів не виконала та відповідно до розрахунку позивача допустила виникнення заборгованості в розмірі 3350,0 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договорами позики (розписками) підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

За загальним правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановленої частиною 2 статті 1167 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 Постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Судом встановлено, що позивач, який є інвалідом з дитинства І-ої групи (посвідчення серії ААБ № 012338 від 25.01.2008 року, а.с. 8), внаслідок неправомірних дій віповідачки ОСОБА_2, повязаних з невиконнаням нею своїх боргових зобовязань, зазнав душевних страждань та порушення нормальних умов проживання, у звязку з відновленням його пошкодженого транспортного засобу. Отже, внаслідок неправомірних дій відповідачки позивач зазнав моральної шкоди.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини, а також вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки моральної (немайнової) шкоди в розмірі 500,0 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1, який є інвалідом І-ої групи, звільнений від сплати судового збору, а отже при такому вирішенні позову з відповідачки слід стягнути на користь держави судовий збір у встановленому законом розмірі за двома позовними вимогами (про стягнення боргу та моральної шкоди).

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 202, 207, 526, 527 ч.1, 610, 611, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1167 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 59, 60, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки вул. Титаренка, 6, с. Бортники Тлумацького району Івано-Франківської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, заборгованості за договорами позики від 25.09.2014 року в сумі 3350,00 грн. (три тисячі триста пятдесят гривень 00 копійок) та моральної шкоди в сумі 500,00 (пятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Бортники Тлумацького району Івано-Франківської області, на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; р/р 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) - 1280 (шістсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачами в загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча Н.І. Лущак