Постанова № 68666357, 04.09.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" вересня 2017 р. Справа № 906/1291/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС"

на рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.2017р.

у справі № 906/1291/16 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС"

про стягнення 51890,63грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер- ВС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога"

про стягнення 39628,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ТОВ "Допомога" - не з'явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) ТОВ "Партнер-ВС" - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.05.2017 р. у справі № 906/1291/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" про стягнення 51890,63грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер- ВС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога"про стягнення 39628 грн. збитків, було частково задоволено первісний позов, а в задоволені зустрічного позову відмовлено.

При винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 16.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Допомога" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" укладено Договір про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816.

Судом було встановлено, що послуги по охороні майна надавалися з 16.08.2016 р. до 09год. 00хв. 15.11.2016 р. За надані послуги позивачем (за первісним позовом) відповідачу (за первісним позовом) надавалися рахунки-фактури, зокрема, №СФ-2405 від 01.10.2016 р. та №СФ-2510 від 15.11.2016 р. на загальну суму 48000 грн. Однак, ТОВ "Партнер-ВС" не оплатило послуги по охороні на вказану суму.

Взявши до уваги термін надавання послуг та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини місцевий господарський суд прийшов до висновку, що до задоволення підлягає 473332 грн. 96 коп. основного боргу і саме на цю суму підлягає нарахування 3 % річних, пені та інфляційних нарахувань.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та пені на суму 473332 грн. 96 коп. суд встановив, що вказані позовні вимоги до задоволення підлягають частково в розмірі96 грн. 99 коп. № % річних та 905 грн. 28 коп. пені.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань, місцевий господарський суд керувався тим, що заборгованість відповідача (за первісним позовом) з оплати охоронних послуг існувала з 26.11.2016 р. по 20.12.2016 р., тобто менше повного місяця, а тому, вимога позивача (за первісним позовом) про стягнення інфляційних нарахувань є безпідставною та не підлягає задоволенню. Тому, суд відмовляє в первісному позові в частині стягнення інфляційних втрат.

Вимога про відшкодування 5500 грн. витрат на оплату послуг адвоката була задоволена частково в сумі 2000 грн., оскільки при визначенні розміру цих витрат суд взяв до уваги роботу адвоката з надання правової допомоги і представництва інтересів позивача (за первісним позовом) розміру гонорару, розумність необхідність відповідних судових витрат для даної справи.

Відмовляючи в задоволені зустрічного позову, суд взяв до уваги те, що факт вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога" у спричиненні збитків внаслідок крадіжки орендованого Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" майна не встановлено, позивачем не були усунуті недоліки в повному обсязі, виявлені під час огляду об'єкта охорони, а також, що позивач (за зустрічним позовом) не довів спричинення йому збитків на суму 39628 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.2017 р. у справі № 906/1291/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити частково в розмірі 2000 грн. - витрат на послуги адвоката, в решті позову відмовити, а зустрічний позов задоволити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Як було вказано в оскаржуваному рішенні, вина ТОВ "Допомога" у спричинені збитків внаслідок крадіжки настає при чотирьох умовах: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Протиправна поведінка є бездіяльність, котра полягала в самовпевненості охорони, котра переоцінювала свої здібності.

Наявність шкоди підтверджується інвентаризацією майна проведеної після факту крадіжки товарно-матеріальних цінностей.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками полягає в тому, що ТОВ "Допомога" відповідає не за будь яку шкоду заподіяну ТОВ "Партенр-ВС", а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями або бездіяльністю.

Винна ТОВ "Допомога" полягає в бездіяльності шляхом невиконання обов'язків, передбачених Договором та законодавством.

Судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що акт обстеження стану технічної укріпленості об'єкта відсутній, а листи надіслані ТОВ "Допомога" про виявлені недоліки мали рекомендаційний характер.

Поруч з тим, ТОВ "Партне-ВС" було здійснено заходи з усунення недоліків, а саме: встановлено пропускний режим; об'єкт охорони було огороджено; встановлено прожектори та дріб та огорожі; встановлено внутрішньооб'єктовий режим; надані технічні засоби.

Пунктом 8.1. Договору №160816 від 16.08.2016 р. передбачено, що виконавець - ТОВ "Допомога" несе повну матеріальну відповідальність за збитки, що виникли у замовника внаслідок неналежного виконання виконавцем своїх зобов'язань. Факт крадіжок підтверджується витягами із кримінальних проваджень № 12016060020006559 та № 12016060020006614.

В той же час, 01.08.2014 р. між ПАТ "Вібросепаратор" та ТОВ "Партнер-ВС" укладено Договір оренди майна № 01/08-14 з Додатком № 1 у якому вказаний перелік орендованого майна.

17.10.2016 р. ПАТ "Вібросепаратор" по факту крадіжки провів інвентаризацію майна, переданого в оренду ТОВ "Партнер-ВС", за результатом якої було виявлено нестачу та псування майна.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В додаткових поясненнях апелянт вказує, що ТОВ "Допомога" було відомо про один факт крадіжки, але ним далі виконувалися свої обов'язки щодо охорони та не складався акт про недоліки з причин неналежного стану об'єкта охорони. Правом розірвання Договору №160816 від 16.08.2016 р. чи відмови від його виконання.

Також скаржник наголошує на тому, що враховуючи ст. 978 ЦК України основним обов'язком охоронця є забезпечення ним своїми діями зовнішньої недоторканості охоронюваного майна, невиконання цього обов'язку слід розцінювати як порушення договірного зобов'язання, що ж підставою для покладання майнової відповідальності на охоронця.

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ТОВ "Допомога" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.

В матеріалах справи наявна відповідь заступника начальника СВ Житомирського відділу поліції ГУ Національної поліції відповідно до якого станом на 14.03.2017 р., після проведення слідчих дій, за наслідками досудового розслідування 19.03.2017 р. кримінальне провадження № 12016060020006614 закрите у зв'язку із відсутністю складу злочину. Тобто факт спричинення збитків шляхом викрадення майна на суму 6000 грн. не встановлено.

Пунктом 9.1.3 Договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016 передбачено, що за збитки, які виникли внаслідок невиконання замовником пред'явлених виконавцем вимог щодо усунення виявлених недоліків у технічному стані об'єкту охорони, за умови, що збитки виникли саме з причин неусунення замовником виявлених недоліків та за належного здійснення виконавцем прийнятих на себе за цим договором обов'язків з охорони об'єкту.

В матеріалах справи є лист від 23.08.2016 р. № 213 ТОВ "Допомога", в якому було повідомлено ТОВ "Партер-ВС", що за результатом обстеження території та приміщень, що знаходяться під охороною виявлено ряд недоліків, зокрема недостатня освітленість, порушено цілісність огорожі та звернуто увагу ТОВ "Партер-ВС" на необхідність обладнання охоронюваного об'єкта засобами охоронно-пожежної сигналізації та системи відеоспостереження.

Однак, ТОВ "Партер-ВС" недоліки вказані вище в повному обсязі не усунуло, про що свідчить лист ТОВ "Допомога" № 45 від 01.11.2016 р. про усунення недоліків, виявлених при повторному обстежені території.

Поруч з тим, скаржник не дотримався вимог п. 8.3. Договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016 р., зокрема порядку встановлення збитків.

Тобто, апелянт без уповноваженого представника ТОВ "Допомога" в односторонньому порядку провів визначення розміру хбитків.

Апелянтом в апеляційній скарзі не подано обґрунтування причинного зв'язку між діями ТОВ "Допомога" і збитками ТОВ "Партер-ВС", не підтверджена реальність понесення ТОВ "Партер-ВС" збитків у сумі 39628 грн., не доведена вина ТОВ "Допомога".

Таким чином, позивач вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.2017 р. у справі № 906/1291/16 є законним та обґрунтованим, а тому просить відхилити апеляційну скаргу ТОВ "Партер-ВС.

04 вересня 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Представник вказав, що для проведення інвентаризації було усно запрошено охоронця, про те уповноваженого представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) не було запрошено.

З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.2017 р. у справі № 906/1291/16 належить скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити частково в розмірі 2000 грн. - витрат на послуги адвоката, в решті позову відмовити, а зустрічний позов задоволити.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (т. 2 а. с. 74), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача (відповідача за зустрічним позовом).

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 01.08.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Вібросепаратор" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" (орендар) було укладено Договір оренди №01/08-14 відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар - прийняти у строкове платне користування майно, яке знаходиться, зокрема, за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 93, та складається з нерухомого і рухомого майна, основних фондів, обладнання тощо, й зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату. Перелік майна, котре перейшло в користування позивача (за зустрічним позовом) на праві оренди, викладено в акті приймання-передачі від 01.08.2014 (т. 1 а. с. 81-84).

В подальшому, 16.08.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Допомога" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" (замовник) було укладено Договір про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 (далі - Договір ) ( т. 1 а. с. 14-17).

Згідно із п.1.1 Договору виконавець у передбаченому цим договором порядку забезпечує охорону об'єкту за адресою: м. Житомир, вул. Параджанова, 93, забезпечує дотримання встановленого на об'єкті режиму охорони та виконує інші зобов'язання, передбачені даним договором.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2 Договору вартість послуг за Договором становить 32000 грн. на календарний місяць. Оплата за надані послуги по охороні об'єкту здійснюється замовником щомісячно, після закінчення місяця протягом 5 банківських днів, в якому надаються послуги з охорони об'єкту. Підставою для оплати є підписаний сторонами акт прийняття-передачі наданих послуг за місяць і виставлений виконавцем рахунок-фактура.

Пунктом 3.3. Договору передбачено термін проведення оплати, а саме 5 банківських днів з дати отримання замовником рахунку-фактури та акту виконаних робіт

Згідно з п.8.3 Договору відповідальні представники виконавця зобов'язані брати участь у визначенні розміру заподіяних замовнику збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей провадиться терміново по прибуттю представників сторін на місце події. У разі неприбуття повноважного представника виконавця протягом відведеного часу (3 години), зняття залишків товарно-матеріальних цінностей провадиться силами замовника у присутності старшого чергової зміни (охоронця) виконавця, про що складається а к т без права виконавця на оскарження відомостей, зазначених у ньому як таких, що не відповідають дійсності.

Відповідно до п.8.4 Договору розмір збитків визначається замовником за даними бухгалтерського обліку та за іншими, належним чином оформленими, документами.

Згідно із п.8.8 Договору за порушення строків розрахунку за фактично надані послуги, замовник зобов'язаний сплатити на письмову вимогу виконавця пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен календарний день прострочення.

В п.9.1.3 Договору сторони погодили, що за збитки, які виникли внаслідок невиконання замовником пред'явлених виконавцем вимог щодо усунення виявлених недоліків у технічному стані об'єкту охорони, за умови, що збитки виникли саме з причин неусунення замовником виявлених недоліків та за належного здійснення виконавцем прийнятих на себе за цим договором обов'язків з охорони об'єкту.

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що договір набуває чинності з 16.08.2016 р. і зберігає чинність до 31.12.2016 р. включно.

Додатком № 1 до Договору було погоджено об'єкт охорони та режим охорони, а саме адреса об'єкта - м. Житомир, вул. Параджанова, 93 та режим охорони - цілодобовий ( т. 1 а. с. 18).

ОСОБА_2 вх. № 213 від 23.08.2016 р. (т. 1 а. с. 134) ТОВ "Допомога" повідомило ТОВ "Партнер-ВС" про необхідність усунення недоліків, зокрема:

- покращити якість освітлення;

- територія охоронюваного об'єкта захаращена кущами, деревами та високою травою;

- у парканах є поодинокі місця з порушеною цілісністю;

- матеріально відповідальні особи не запрошують представника охорони для перерахунку цінностей під час вивозу їх з території обєкта;

- ніхто з орендаторів та представників ТОВ "Партнер-ВС" по закінченню робочого дня не здає об'єкт під охорону та не розписується в журналі прийому-здачі об'єкту.

Як вбачається із витягів з кримінальних проваджень №12016060020006559 (дата внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань -18.10.2016р.) та №12016060020006614 (дата внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 20.10.2016 р.) щодо фактів крадіжок майна на території ПАТ "Вібросепаратор" (т. 1 а. с. 87, 88).

Відповідно до листа заступника начальника СВ Житомирського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Житомирській області вбачається, що станом на 14.03.2017, після проведення необхідних слідчих дій у повному обсязі, за наслідками досудового розслідування 19.03.2017 кримінальне провадження №12016060020006614 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України (щодо факту таємного викрадення 4-х жильного силового кабелю довжиною близько 100м), закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правовопрушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України. Тобто, факт спричинення збитків шляхом викрадення майна (4-х жильного силового кабелю довжиною близько 100м) на суму 6000 грн. не встановлено (т. 1 а. с. 147) .

ОСОБА_2 №45 від 01.11.2016 р. ТОВ "Допомога" повідомило ТОВ "Партнер-ВС" про необхідність встановлення зовнішнього прожектору для освітлення складу, встанволення колючого дроту по периметру забору та проведення робіт з розчищення тильної території гаражу від сміття.

Окрім того, на виконання умов Договору, а саме п. 3.2. Договору ТОВ "Допомога" надало ТОВ "Партнер-СВ" рахунки-фактури, №СФ-2405 від 01.10.2016 р. та №СФ-2510 від 15.11.2016 р. на загальну суму 48000 грн. ( т. 1 а. с. 23, 25)

Враховуючи несплату заборгованості за послуги з охорони, ТОВ "Допомога" направила ТОВ "Партнер-ВС" претензію №52 від 15.11.2016 про сплату вказаної заборгованості за послуги з охорони майна, яка отримана останнім 15.11.2016 р., про що свідчить його вхідний номер на екземплярі претензії позивача (за первісним позовом) (т. 1 а. с. 29).

ОСОБА_2 №53 від 15.11.2016 р. ТОВ "Допомога" повідомило ТОВ "Партнер-ВС" про припинення надання охоронних послуг з 15.11.2016 р., у зв'язку з наявною заборгованістю останнього з оплати цих послуг за період жовтень-листопад 2016 року (т. 1 а. с. 28).

Відповідно до Акту зняття охоронців ТОВ "Допомога" з охороняємого об'єкту ТОВ "Партнер-ВС" від 15.11.2016 р. 15.11.2016 о 09год. 00хв. ТОВ "Допомога" знято охорону та прийнято під охорону ТОВ "Венбест" орендований ТОВ "Партнер-ВС" об'єкт (т. 1 а. с. 205).

Враховуючи викладене, ТОВ "Допомога" звернулося до суду за захистом свого порушеного права.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ "Партнер-ВС" заявило зустрічний позов до ТОВ "Допомога" про стягнення збитків в розмірі 39628 грн. внаслідок крадіжки з охоронюваного об'єкта.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

В силу дії ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016 р., який за своїм правовим характером є договором про надання охоронних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.1 Закону України "Про охоронну діяльність" охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян.

Частиною 1 ст.8 Закону України "Про охоронну діяльність" передбачено, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства ().

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України та ст.526 ЦК України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції вище, ТОВ "Допомога" надавало ТОВ "Партнер-СВ" послуги з охорони майна з 16.08.2016 р. до 09год. 00хв. 15.11.2016 р.

Як вказувалося вище, на виконання умов Договору, а саме п. 3.2. Договору ТОВ "Допомога" надавало ТОВ "Партнер-СВ" рахунки-фактури, №СФ-2405 від 01.10.2016 р. та №СФ-2510 від 15.11.2016 р. на загальну суму 48000 грн. , які залишені останнім без виконання. У зв'язку з цим, ТОВ "Допомога" направила ТОВ "Партнер-ВС" претензію №52 від 15.11.2016 про сплату вказаної заборгованості за послуги з охорони майна, яка отримана останнім 15.11.2016 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненскього апеляційного господарського суду приходить до висновку, що до стягнення з ТОВ "Партнер-СВ" на користь ТОВ "Допомога" підлягає 47332грн. 96 коп. основного боргу, оскільки в останній день - 15.11.2016 р. охоронні послуги надавалися не цілий день, а тільки 09 год. 00 хв., а тому в задоволені вимоги щодо стягнення, 667 грн. 04 коп. основного боргу за надані послуги з охорони майна слід відмовити.

Щодо стягнення з ТОВ "Партнер-СВ" на користь ТОВ "Допомога" 3360 грн. пені за період з 25.11.2016 р. по 20.12.2016 р..

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вказувалося вище, п.8.8 Договору №160816 передбачено, що за порушення строків розрахунку за фактично надані послуги, замовник зобов'язаний сплатити на письмову вимогу виконавця пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен календарний день прострочення.

Здійснивши перерахунок суми пені виходячи з основного боргу 47332 грн. 96 коп., колегія суддів прийшла до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині в розмірі 905 грн. 28 коп.

Позовна вимога про стягнення з ТОВ "Партнер-СВ" на користь ТОВ "Допомога" 98 грн. 63 коп. 3% річних підлягає до часткового задоволенню, виходячи з наступного..

За приписами ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, враховуючи розмір заборгованості встановлений судом вище - 473332 грн. 96 коп., колегія суддів здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та прийшла до висновку, що до задоволення підлягає 96 грн. 99 коп.

Позовна вимога за первісним позовом щодо стягнення інфляційних нарахувань не підлягає до задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Абзацами 2, 3 п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи, що заборгованість ТОВ "Партнер-ВС" перед ТОВ "Допомога" з оплати охоронних послуг існувала менше календарного місяця а саме з 26.11.2016 р. по 20.12.2016 р., колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення інфляційних нарахувань є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Також, ТОВ "Допомога" просить покласти на відповідача за первісним позовом 5500грн. витрат сплачених за послуги адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, а д в о к а т а та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000781 від 30.06.2016, видане ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 56).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

В матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги №4 від 20.12.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Допомога" (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2, предметом якого є надання останнім усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту по захисту його прав і законних інтересів у господарському суді Житомирської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер- ВС" про стягнення боргу за надані послуги на підставі договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016, а клієнт зобов'язується її сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі й на умовах, визначених договором (т. 1 а. с. 12-13).

Крім того, в матеріали справи подано Додатковий договір від 20.12.2016 р. до Договору про надання правової допомоги №4 від 20.12.2016 р., зміст якого стосується порядку та розміру оплати послуг адвоката ОСОБА_2, зокрема, щодо внесення авансового платежу за надання послуг з правової допомоги в розмірі 5500,00грн (т. 1 а. с. 60).

Також, у матеріалах справи знаходиться додатковий договір №2 від 21.02.2017 до договору про надання правової допомоги №4 від 20.12.2016, зміст якого стосується порядку та розміру оплати послуг адвоката ОСОБА_2, з врахуванням подання ТОВ "Партнер-ВС" зустрічної позовної заяви (т. а. с. 123).

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, ТОВ "Допомога" було долучено до матеріалів справи, також акти виконаних робіт (наданих послуг) від 23.01.2017 р., від 21.02.2017 р., від 13.03.2017 р., від 04.04.2017 р., від 18.04.2017 р., від 12.05.2017 р. та видаткові касові ордери від 04.01.2017 р. на суму 2000 гр.н, від 18.01.2017 р. на суму 2000 грн., від 20.01.2017 р. на суму 1500 грн. ( т.1 а. с. 53,54, 59, 124-125, 148, 204).

Враховуючи викладене, беручи до уваги співрозмірності витрат на послуги адвоката з ціною позову, ступенем складності справи та тривалістю її розгляду, обсягом часу, роботи та правових знань, які необхідні для належного виконання доручення, строками його виконання, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про відшкодування з ТОВ "Партнер-ВС" на користь ТОВ "Допомога"витрат на допомогу адвоката обгрунтовано задоволена судом частково в розмірі 2000 грн.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що ні умовами Договору, ні Законом України "Про охорону діяльність" не передбачено можливість не оплати охоронних послуг у зв'язку із викраденням майна, котре охороняється, а тому позовні вимоги ТОВ "Допомога" до ТОВ "Партнер-ВС" є обґрунтованими та підлягають до задоволенню частково, а саме: 47332 грн. 96 коп. боргу; 905 грн. 28 коп. пені; 96 грн. 99 коп. 3% річних; 2000 грн. витрат на послуги адвоката. У решті позовних вимог обгрунтовано відмовлено в позові судом першої інстанції.

Як вказувалося вище, ТОВ "Партнер-ВС" подало зустрічний позов до ТОВ "Допомога" 39628 грн. шкоди заподіяну внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків з охорони.

В матеріалах справи знаходяться витяги з кримінальних проваджень №12016060020006559 (дата внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 18.10.2016) та №12016060020006614 (дата внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 20.10.2016) щодо фактів крадіжок майна на території ПАТ "Вібросепаратор" (т. 1 а. с. 87, 88).

Колегією суддів апеляційного суду вище вже було встановлено, що відповідно до листа заступника начальника СВ Житомирського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Житомирській області станом на 14.03.2017 р., після проведення необхідних слідчих дій у повному обсязі, за наслідками досудового розслідування 19.03.2017 р. кримінальне провадження №12016060020006614 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України (щодо факту таємного викрадення 4-х жильного силового кабелю довжиною близько 100м), закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правовопрушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України. Тобто, факт спричинення збитків шляхом викрадення майна (4-х жильного силового кабелю довжиною близько 100м) на суму 6000 грн. не встановлено.

Разом з тим, даним листом повідомляється, що по кримінальному провадженню №12016060020006559 триває розслідування та проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12016060020006559 таємне викрадення трьох акумуляторів, електродвигуна на 7,5кВТ, електрообігрівача, радіатора від автомобіля "Камаз" сталося в приміщенні боксу, що знаходиться на території ПАТ "Вібросепаратор" за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 93. При цьому, вказано, що сума матеріальних збитків встановлюється.

Отже, станом на день внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про факт вчинення крадіжки зазначеного майна, сума збитків, спричинених цим, невідома.

Як вказувалося вище, 01.08.2014 р. між укладений між Публічним акціонерним товариством "Вібросепаратор" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" (орендар) було укладено Договір оренди №01/08-14. Перелік майна, котре перейшло в користування позивача (за зустрічним позовом) на праві оренди, викладено в акті приймання-передачі від 01.08.2014 р. Тобто майно яке було викрадено є власністю ПАТ "Вібросепаратор" та було передано в оренду ТОВ "Партнер-ВС".

Відповідно до п.7.1 Договору оренди №01/08-14 від 01.08.2014 р. орендар зобов'язується, зокрема, нести повну матеріальну відповідальність (відшкодовувати у повному розмірі усі збитки) за пошкодження, знищення, викрадення майна.

За змістом ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Захист речових прав на чуже майно можна визначити як використання управомоченими особами цивільно-правових способів відновлення порушених, невизнаних чи оспорених прав з метою усунення перешкод у їх здійсненні.

Способи захисту, які можуть використовуватись при захисті прав на чуже майно, можуть бути згруповані у три групи: 1) зобов'язально-правові (способи, які витікають із порушення не самого речового права, а з порушення умов зобов'язання, наприклад, позов про застосування наслідків нікчемного правочину); 2) речово-правові (віндикаційний та негаторний позови, а також позови про визнання права на чуже майно); 3) загальноцивілістичні способи захисту, передбачені ст.16 ЦК України (припинення правовідношення, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та інші).

Щодо застосування загальноцивілістичних способів захисту, то така можливість передбачена перш за все ч.2 і ч.3 ст.386 ЦК України, де врегульовано застосування таких способів захисту як вимога про припинення дії яка порушує право, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоду, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч.2 ст.11 ЦК України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме наявність всіх чотирьох умов відповідальності:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і призвело до заподіяння збитків (шкоди).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі по відшкодуванню кредитору чи іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших угод або завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

У пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" визначено, що вирішуючи спори про стягнення завданих збитків, суд насамперед повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст.623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до п.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.

Таким чином, предметом доказування у справах про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків і визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка заподіяла ці збитки, по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і нанесеними збитками.

Пунктом 9.1.3 Договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016 р. передбачено, що за збитки, які виникли внаслідок невиконання замовником пред'явлених виконавцем вимог щодо усунення виявлених недоліків у технічному стані об'єкту охорони, за умови, що збитки виникли саме з причин неусунення замовником виявлених недоліків та за належного здійснення виконавцем прийнятих на себе за цим договором обов'язків з охорони об'єкту.

Колегією суддів було встановлено, що матеріалах справи знаходиться, лист відповідача (за зустрічним позовом) про недостатнє технічне укріплення об'єктів, який отриманий ТОВ "Партнер-ВС" 23.08.2016 р.

Недоліки вказані у наведеному листі ТОВ "Партнер-ВС" усунено не у повному обсязі усунуто не було, про що, зокрема, свідчить лист ТОВ "Допомога" №45 від 01.11.2016 р. про усунення недоліків, виявлених при повторному обстеженні території, орендованої позивачем (за зустрічним позовом).

Враховуючи викладене та беручи до уваги п. 9.1.3. Договору колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що суд вважає, що факт вини ТОВ "Допомога" у спричиненні збитків внаслідок крадіжки орендованого ТОВ "Партнер-ВС " майна не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тобто, у випадку коли кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди, він повинен надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, тощо).

Частина 3 статті 623 ЦК України надає певні орієнтири для визначення розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання. Такі цінові орієнтири залежать від того, добровільно чи в примусовому порядку боржник відшкодував збитки. У разі добровільного задоволення боржником вимог кредитора, розмір збитків визначається з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення вимоги у місці, де зобов'язання має бути виконане. Якщо вимога кредитора в добровільному порядку не задоволена, і він звертається з позовом до суду, розмір збитків визначається з урахуванням ринкових цін, що існували у день пред'явлення позову.

Відповідно до п.8.3 Договору відповідальні представники виконавця зобов'язані брати участь у визначенні розміру заподіяних замовнику збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей провадиться терміново по прибуттю представників сторін на місце події. У разі неприбуття повноважного представника виконавця протягом відведеного часу (3 години), зняття залишків товарно-матеріальних цінностей провадиться силами замовника у присутності старшого чергової зміни (охоронця) виконавця, про що складається акт без права виконавця на оскарження відомостей, зазначених у ньому як таких, що не відповідають дійсності.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник ТОВ "Партнер-ВС" пояснив, що для проведення інвентаризації було усно запрошено охоронця, про те уповноваженого представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) письмово не було запрошено.

Поруч з цим, акту про неприбуття відповідального представника ТОВ "Допомога" для вказаних цілей не складалося.

Згідно п.8.4 Договору про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві №160816 від 16.08.2016 розмір збитків визначається замовником за даними бухгалтерського обліку та за іншими, належним чином оформленими, документами.

На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ "Партнер-ВС" надало суду інвентаризаційні описи основних засобів ПАТ "Вібросепаратор" від 17.10.2016 р. і 20.10.2016 р. звіряльні відомості результатів інвентаризації необоротних активів від 17.10.2016 р. і 20.10.2016 р. та роздруківки з інтернет-ресурсу щодо вартості майна, аналогічного викраденому. (т. 1 а. с. 90-97, 100-107, 212-233).

Окрім того, акумулятори, електродвигун на 7,5кВТ, радіатор від автомобіля "Камаз", щодо факту викрадення яких відкрито кримінальне провадження №12016060020006559, в інвентаризаційних описах основних засобів і звіряльних відомостях результатів інвентаризації необоротних активів від 17.10.2016 р. і 20.10.2016 р. окремо, як індивідуально визначені речі, не значаться. Тобто, вартість вказаного майна не зазначено, що, в свою чергу, не надає можливості встановити реальний розмір збитків внаслідок їх викрадення.

Роздруківки із інтернет-ресурсу не можуть вважатися належним да допустимим доказом в розумінні ст. 33,34 ГПК України, оскільки вони надають вартісну оцінку майна аналогічному викраденому при цьому не враховуючи інші показники (робочий стан, відсоток зношення та інше).

Підсумовуючи вищевказане в сукупності, а саме, що позивачем (за зустрічним позовом) - ТОВ "Партнер-ВС" не надано належних і допустимих доказів на підтвердження спричинення відповідачем (за зустрічним позовом) - ТОВ "Допомога" збитків саме на суму 39628 грн., відсутність в матеріалах справи доказів передавання під охорони майна, котре знаходить на охоронюваному об'єкті, а не самого об'єкта охорони, порушення порядку проведення інвентаризації викраденого майна (без запрошення уповноважено представника ТОВ "Допомога") колегія суддів приходить до висновку, що в задоволені зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, господарського суду Житомирської області від 22.05.2017 р. у справі № 906/1291/16 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.2017 р. у справі № 906/1291/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" - без задоволення.

2. Справу № 906/1291/16 повернути в господарський суд Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.