Постанова № 68666295, 31.08.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2017 року Справа № 904/10668/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Кузнецової І.Л.

при секретарі судового засідання: Манчік О.О.

за участю прокурора Колесніченко В.І., службове посвідчення №036402 від 27.11.2015р. представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №7/10-2568 від 28.12.2016 р., представник;

представники відповідача та третіх осіб-1,2,3,4 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року у справі №904/10668/16

за позовом Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Дніпропетровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб"

про витребування майна

за участю:

Третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача- Приватного підприємства "Цесія"

Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУПП"

Третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача- Комунального житлово-експлуатаційне підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради

Третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство з питань нотаріату та банкрутства".

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернувся Перший заступник прокурора Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", в якій просить витребувати у Відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення № 27, що розташоване за адресою: вул. Іларіонівська, 29 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 58212312101).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра об'єктів нерухомого майна, шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, у тому числі нежитлового приміщення № 27, розташованого за адресою: вул. Іларіонівська, 29 у м.Дніпро. Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року у справі №904/10668/16 (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанас-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 27, розташоване за адресою: вул. Іларіонівська, 29 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 58212312101).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанас-Клуб" на користь Прокуратури Дніпропетровської області 2 288,00 грн. – судового збору.

Рішення мотивовано тим, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача, як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю “Ренессанс-клуб” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, в задоволенні позовної заяви першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради відмовити в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає те, що при винесенні судом оскаржуваного рішення не було здійснено всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим.

Скаржник вказує на те, що Дніпропетровська міська рада знала, що спірне майно має бути відчужено для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення (ліквідації).

Зазначає, що висновок суду про те, що спірне комунальне майно вибуло з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпропетровської міської ради є таким, що зроблено без аналізу та застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було досліджено ту обставину, що рішення №16/9 від 02.03.2011 року було прийнято Дніпропетровською міською радою до визнання боржника банкрутом, та воно не було та не могло бути виконано на дату визнання боржника банкрутом через наявність обтяжень нерухомого майна, накладених з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог кредиторів комунального підприємства. Таким чином, спірні об'єкти нерухомого майна на момент визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (а саме 14.08.2012) обліковувались на балансі КВЖРЕП «Лівобережжя» ДМР, і процедура їх передачі третім особам до визнання боржника банкрутом навіть не розпочиналась, майно залишилось закріпленим за ним на праві господарського відання.

Зазначає, що недійсність правочину, на виконання якого було передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

Судом не надано оцінку тій обставині, що вимоги Позивача про витребування нерухомого майна у ТОВ “Ренессанс- клуб” на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що нерухоме майно вибуло з володіння власника без його волі, не можуть бути задоволені, оскільки з урахуванням ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суд витребувавши майно як таке, що вибуло поза волею власника, не встановив особи, яка є винною в недійсності договору купівлі-продажу від 30.05.2013 року, та не вирішив питання про стягнення з такої особи на користь відповідача (добросовісного набувача) понесених ним витрат на придбання майна, чим було допущено істотне порушення прав та законних інтересів останнього.

Також, скаржник зазначає, що строк давності за позовом про витребування з чужого незаконного володіння майна - нежитлового приміщення №27, що розташоване за адресою: вул. Іларіонівська, 29, м. Дніпро сплив, а звернення позивача з позовом мало місце поза межами встановленого строку позовної давності для звернення за захистом порушеного права, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" залишити без задоволення, вказує на те, що доводи апеляційної скарги зводяться до оспорювання фактів, які вже встановлені судовими актами у справі № 38/5005/6636/2012. Рішення Дніпропетровською міською радою щодо відчуження спірного майна не виносилось, тому воля власника майна відсутня, а спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом включення до ліквідаційної маси комунального підприємства, яке безпідставно обліковувало його на своєму балансі та не мало на нього жодних речових прав. Прокурором обраний вірний спосіб захисту права територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради шляхом пред’явлення віндикаційного позову. Скаржник не заявляв жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення грошових коштів, тому посилання на порушення судом норм матеріального права є безпідставним. Судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки перебіг позовної давності відраховується від дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6636/2012. Питання розподілу судових витрат вирішено відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відповідач та треті особи-1,2,3,4 явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Чимбар Л.О. (доповідач) суддів: Антонік С.Г., Кузнецова І.Л.) апеляційну скаргу було прийнято та призначено до розгляду на 09.08.2017 року.

08.08.2017 року розпорядженням В.о. керівника апарату суду ОСОБА_2 №1383/17 відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматичну систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №904/10668/16 у зв’язку з перебуванням головуючого судді – доповідача Чимбар Л.О. у відпустці.

Таким чином, в результаті повторного автоматичного розподілу, справу №904/10668/16 було передано судді - доповідачу Іванову О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Іванов О.Г. (доповідач) суддів: Антонік С.Г., Кузнецова І.Л.) було прийнято справу № 904/10668/16 до свого провадження, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року у справі №904/10668/16 до розгляду у с удове засідання на 31.08.2017 року.

В судовому засіданні 31.08.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським

судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 232-10/ХХІV від 23.10.2003 року "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м.Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 року "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м.Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя".

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 року "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 року.

З урахуванням положень ст. 128 ЦК Української РСР, ст. 31,35 Закону України "Про власність", чинних на час прийняття зазначених рішень, територіальна громада міста набула права власності на об’єкти нерухомого майна з часу затвердження актів приймання-передачі, а саме з 18.08.2003 року.

Відповідно до підпункту 2.1. рішення Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 року комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства.

Наказом комітету Комунальної власності міської ради від 17.02.2004 року № 15-КВ затверджено нову редакцію статуту Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, статут перереєстрованого Виконкомом Дніпропетровської міської ради 25.02.04р., реєстраційна справа № 04052092Ю0040072.

Відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 16.05.2013 року було проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 27, розташоване за адресою: вул. Іларіонівська, 29 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 58212312101).

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 року., об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради було передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

06.08.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про визнання банкрутом КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.

На час відкриття провадження у справі про банкрутство, рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.11р. КЖЕП "Лівобережжя” Дніпропетровської міської ради в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 року у справі №38/5005/6636/2012 КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким спірне нежитлове приміщення включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано, шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів, переможцем яких визначено приватне підприємство “Цесія”.

На підставі протоколу №20 проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради та ПП "Цесія" було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстрований у реєстрі за № 717, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказане нерухоме майно ПП "Цесія" було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУПП" за договором купівлі-продажу №5089 від 25.10.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

У подальшому вказаний обєкт нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУПП" було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу № 1735 від 27.07.2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора було задоволено, визнано неправомірними дії ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_3 з включення, серед іншого, до ліквідаційної маси підприємства-банкрута спірного нерухомого майна, продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.12р. Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна, оформлених протоколом № 20 від 27.12.2012 року та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 717 від 30.05.2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_7 з ПП "Цесія" з відчуження нежитлового приміщення № 27, розташованого за адресою: вул. Іларіонівська, 29 у м. Дніпро, загальною площею 114,3 м2.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2017 року постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012 залишені без змін

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Зазначеним вище судовим рішенням, встановлено, що спірне майно не належало Комунальному виробничому житлове ремонтно-експлуатаційному підприємству «Лівобережжя», у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

Статтею 124 Конституції України встановлена обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення. Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки у справі № 38/5005/6636/2012 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження нерухомого майна - нежитлове приміщення №27, розташованого за адресою: вул. Іларіонівська, 29 у м. Дніпро, загальною площею 114,3 м2, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника – територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться знову з огляду на приписи ст. 35 ГПК України.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Вказане нерухоме майно ПП "Цесія" було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУПП" за договором купівлі-продажу №5089 від 25.10.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

У подальшому вказаний обєкт нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУПП" було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу № 1735 від 27.07.2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Посилаючись на вище наведені факти прокурор звернувся з віндикаційним позовом та просить витребувати від Відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення №27 розташованого за адресою вул. Іларіонівська, 29 у м. Дніпро, загальною площею 114,3 м2 .

Згідно приписів ст.ст. 321, 319, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Обставини, встановлені ухвалою суду у справі №38/5005/6636/2012 від 29.08.2016 року щодо незаконності відчуження спірного майна, стверджують про те, що майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза волею власника.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 3 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі №43/440-6/231, від 11.06.2014р. у справі №6-52цс14 та від 08.06.2016р. у справі №6-3089ц15.

Приватне підприємство "Цесія" набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу № 717 від 30.05.2013 року, який в подальшому визнано недійсним.

Крім того, Дніпропетровська міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 318 ЦК України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно з ч. 7 ст. 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи положення ст. 136 Господарського кодексу України, п.30 ч.1 ст. 26, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України. За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Щодо заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду України зазначає наступне.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність ( ст. 344 Цивільного кодексу України ). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України не застосовуються ( правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 р. № 3-604гс16, Вищого господарського суду України від 08.11.2016 р. № 916/1624/1 ) та доводи апелянта в цій частині апеляційним судом відхиляються.

Доводи Відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння Позивача за його волею, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення Позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя», оскільки рішення про відчуження майна радою не приймалося.

Доводи апелянта спростовуються вище встановленими судом фактами та наведеними нормами законодавства, а саме ст. 35 Господарського процесуального кодексу України щодо преюдиційності фактів; п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" про розпорядження комунальним майном виключно за рішеннями пленарних засідань відповідної ради; майно відповідачем було набуто не на підставі рішення суду, а відповідно до договору купівлі-продажу, що був укладений з продавцем (приватним підприємством «Цесія» ); з врахуванням положень щодо захисту прав власника протягом усього часу наявності у особи титулу власника та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6636/2012, прокурором не пропущено позовну давність щодо звернення до суду з вказаним позовом.

Інші доводи Скаржника також спростовані встановленими судами обставинами та колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренессанс-клуб” м. Дніпро - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року у справі № 904/10668/16 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 04.09.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.Л. Кузнецова