Ухвала суду № 68666132, 29.08.2017, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні

скаргу №06-2/881 від 09.06.2017 (вх.№12623 від 15.06.2017) дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Тернопіль

про визнання неправомірними дій органу ДВС та скасування постанов органу виконання судових рішень про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору від 31.05.2017

у справі:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", м.Дніпро

до відповідача: дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Тернопіль

про cтягнення 60641,80грн,

за зустрічним позовом: дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Тернопіль

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", м.Дніпро

про визнання недійсним договору купівлі-продажу №717 ГДП від 16.03.2012,

за участю представників:

стягувача (позивача): не з`явився,

скаржника (відповідача): ОСОБА_1, довіреність №06-4/6 від 03.01.2017;

органу ДВС: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 07.08.2017.

В процесі розгляду скарги присутнім в судовому засіданні представникам роз’яснено їх права та обов’язки у відповідності до приписів ст.ст.20, 22, 811, 1212 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Скаржник - дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Тернопіль, звернувся 12.06.2017 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв’язку на поштовому конверті) в порядку ст.1212 ГПК України до Господарського суду Тернопільської області з скаргою №06-2/881 від 09.06.2017 (вх.№12623 від 15.06.2017) на дії органу Державної виконавчої служби, згідно якої просив: визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору і постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій неправомірними; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 31.05.2017 ВП №44225116 і постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.05.2017 ВП №44225116 по примусовому виконанню ухвали Господарського суду Тернопільської області №921/1208/13-г/17 від 28.01.2014.

Ухвалою суду від 10.07.2017 розгляд даної скарги призначено в судовому засіданні на 25.07.2017, яке неодноразово відкладалося, з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду, востаннє на 29.08.2017.

Між тим, ухвалою суду від 15.08.2017, з урахуванням заяви скаржника без номеру від 15.08.2017 (вх.№15731 від 15.08.2017), строк розгляду скарги продовжено до 30.08.2017.

Скаржник в поданій скарзі, з урахуванням клопотання №06-2/1123 від 25.07.2017 (вх.№14543 від 25.07.2017) та письмових пояснень №06-2/1185 від 04.08.2017 (вх.№15192 від 07.08.2017), №06-2/1296 від 29.08.2017 з посиланням на долучені до матеріалів справи документи та його уповноважений представник в судових засіданнях просив суд визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору і постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій неправомірними, а також скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 31.05.2017 ВП №44225116 і постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.05.2017 ВП №44225116 по примусовому виконанню ухвали Господарського суду Тернопільської області №921/1208/13-г/17 від 28.01.2014. В обґрунтування скарги скаржником зазначено, що ухвала суду від 28.01.2014 про затвердження мирової угоди, укладеної 21.01.2014 між боржником та стягувачем у справі, є виконана 20.03.2017 дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" шляхом добровільного перерахування коштів, що підтверджується платіжним дорученням №558, про що було повідомлено орган ДВС листом №06-3/531 від 07.04.2017. Однак, незважаючи на добровільне виконання ухвали суду від 28.01.2014 боржником, не вчинення державним виконавцем жодних заходів з примусового виконання ухвали суду, фактично не стягуючи з боржника грошових коштів, 31.05.2017 державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника 5594,58грн виконавчого збору та про стягнення з боржника 200грн витрат виконавчого провадження. Також, скаржник звернув увагу суду на те, що державним виконавцем в 2014 році вже стягувалися витрати виконавчого провадження №44225116 в сумі 50грн, в підтвердження чого до справи долучено відповідний Розрахунок від 24.09.2014. Окрім того, наголошує на тому, що в силу вимог закону про виконавче провадження державний виконавець в мотивувальній частині постанови про стягнення витрат виконавчого провадження не навів жодних видів витрат виконавчого провадження з прив’язкою до вчинення державним виконавцем тих чи інших процесуальних дій з виконання ухвали суду в примусовому порядку, а також не підтвердив таких витрат жодними первинними розрахунковими документами в розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому, на думку скаржника до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, оскільки виконавче провадження з виконання ухвали суду від 28.01.2014 відкрито на підставі даного Закону.

Разом з тим, в судовому засіданні 29.08.2017 представником дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано заяву без номеру від 29.08.2017 (вх.№16249 від 29.08.2017) про відмову від скарги в частині вимог про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та щодо вимог про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.05.2017 ВП №44225116 по примусовому виконанню ухвали Господарського суду Тернопільської області №921/1208/13-г/17 від 28.01.2014.

У зв'язку з відмовою від даних вимог скарги, дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" згідно заяви №06-2/1295 від 29.08.2017 (вх.№16239 від 29.08.2017) уточнено вимоги скарги, згідно якої просить суд: 1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору; 2) скасувати постанову від 31.05.2017 ВП 44225116 про стягнення виконавчого збору по примусовому виконанню ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2014 у справі №921/1208/13-г/17.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області згідно письмових заперечень №2614 від 24.07.2017 (вх.№14546 від 25.07.2017) та його уповноважений представник в судовому засіданні доводи скаржника заперечив з посиланням на те, що виконавче провадження №44225116 з примусового виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2014 у справі №921/1208/13-г/17 приєднано 01.09.2014 до зведеного виконавчого провадження №36035661; в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем неодноразово виносилися постанови про арешт коштів боржника, направлялися банківським установам вимоги про списання коштів з рахунків боржника, які надсилалися засобами поштового зв'язку учасникам виконавчого провадження до відома, а банкам – для виконання. Згідно калькуляції витрат виконавчого провадження та здійсненого державним виконавцем розрахунку, витрати виконавчого провадження №44225116 становлять 200грн, про що винесено постанову від 31.05.2017. Щодо постанови державного виконавця від 31.05.2017 про стягнення з боржника 5594,58грн виконавчого збору, то оскільки в ході виконавчого провадження №44225116 виконавчий збір з боржника не стягувався, а сума, яка підлягала примусовому стягненню з боржника за виконавчим документом, повернута стягувачеві після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання боржником ухвали суду, тому на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" 31.05.2017 виконавче провадження закінчено та у відповідності до ст.ст.3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про стягнення відповідної суми виконавчого збору.

Представник стягувавча жодного разу в судові засідання не з'явився, витребуваних судом матеріалів не подав; будь-яких клопотань в порядку господарського процесуального законодавства України не заявив. Про дату, час та місце розгляду справи представник стягувача повідомлений належним чином у відповідності до правил ст.64 ГПК України про що свідчать долучені до справи повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, достатність поданих доказів, враховуючи, що брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.43 та ст.33 ГПК України та беручи до уваги закінчення процесуальних строків розгляду скарги, забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Розглянувши подану скаргу, додані до неї та додатково представлені учасниками судового процесу документи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників скаржника та органу ДВС, господарським судом встановлено таке.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28 січня 2014 року у справі №921/1208/13-г/17 затверджено мирову угоду (з урахуванням доповнень від 28.01.2014), укладену 28.01.2014 в м.Тернопіль між товариством з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" та дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Провадження у справі припинено на підставі п.7 ст.80 ГПК України.

01.08.2014 на підставі заяви ТОВ виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" №256 від 23.07.2014 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження №44225116 про примусове виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2014 у справі №921/1208/13-г/17; боржнику - ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надано семиденний строк з дня винесення постанови для добровільного виконання ухвали суду від 28.01.2014; у разі невиконання ухвали суду від 28.01.2014 боржником в добровільному порядку в семиденний строк, виконати ухвалу суду в примусовому порядку зі стягнення з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій.

Постанова державного виконавця від 01.08.2014 про відкриття виконавчого провадження №44225116 була надіслана боржнику супровідним листом №2821/03.3-32/3 від 01.08.2014.

01.09.2014 виконавче провадження №44225116 постановою державного виконавця було приєднано до зведеного виконавчого провадження №36035661, за яким боржником є ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

З долучених до справи матеріалів вбачається, що в межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися дії, зокрема, з виявлення банківських рахунків боржника (запит №1888/03.3-32/3 від 25.05.2015, відповідь №1010523999 від 21.05.2015), на які в подальшому було накладено арешт в межах суми зведеного виконавчого провадження (постанови пор арешт коштів боржника від 09.03.2016, 18.11.2015, 26.10.2015, 04.04.2016, 29.07.2014, 11.07.2014, 12.09.2014, 03.11.2014, 02.03.2015); направлялися фінансовим установам для виконання платіжні вимоги №№184, 189, 191, 218, 251 від 07.12.2016, №№68, 76, 70 від 23.02.2015, №140 від 02.04.2015, №№227, 233, 229, 230 03.07.2015, №№86, 146, 109, 136 від 07.06.2016; Розпорядженням, затвердженим начальником Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області 14.07.2016, грошові кошти у сумі 267159,84грн, що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №36035661, розподілено між стягувачами по зведеному виконавчому провадженні, в тому числі на користь стягувача у даній справі перераховано 1214,26грн для погашення існуючої заборгованості по зведеному виконавчому провадженню.

Між тим, як свідчить виписка по банківському рахунку боржника, відкритого у ПАТ "Укрінбанк", 25.06.2014 з р/р №26009150912001 списано 200грн на користь органу ДВС.

Державний виконавець на виконання вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 "Про затвердження Порядку виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", керуючись п.9 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" постановою від 30.12.2016 зупинив виконавче провадження з виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2014 №921/1208/13-г/17.

20.03.2017 на виконання ухвали суду від 28.01.2014 №921/1208/13-г/17 боржником через філію "Бережанський райавтодор" перераховано на користь ТОВ виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" 55945,81грн на підставі платіжного доручення №558, про що супровідним листом №06-3/531 від 07.04.2017 повідомлено орган ДВС.

Зважаючи на повернення стягувачу суми коштів за ухвалою суду від 28.01.2014 №921/1208/13-г/17 державним виконавцем 31.05.2017 поновлено виконавче провадження №44225116 з примусового виконання ухвали та постановою від 31.05.2017 в порядку ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" виведено дане виконавче провадження із зведеного виконавчого провадження№36035661.

Цього ж дня, державним виконавцем прийнято постанови: про стягнення з боржника 5594,58грн виконавчого збору (ст.3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження"); про стягнення з боржника 200грн витрат на проведення виконавчих дій; про закінчення виконавчого провадження №44225116 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням ухвали суду від 28.01.2014.

Виконавчий документ – оригінал ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2014 №912/1208/13-г/17 разом з постановою державного виконавця від 31.05.2017 про закінчення виконавчого провадження №44225116 супровідним листом №1327 від 31.05.2017 надіслано на адресу Господарського суду Тернопільської області (а.с.203-206, том-1).

Постанови державного виконавця від 31.07.2017 про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження були надіслані боржнику супровідними листами №№1325, 1326, відповідно та, як свідчить долучений до справи витяг з Журналу обліку вхідних документів, отримано останнім 01.06.2017.

Однак, ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не погоджуючись з діями державного виконавця щодо стягнення у виконавчому провадженні №44225116 виконавчого збору, просив суд в порядку ст.1212 ГПК України визнати такі дії державного виконавця неправомірними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 31.05.2017 ВП №44225116 (з урахуванням заяви від 29.08.2017 №06-2/1295).

Проаналізувавши долучені учасниками судового процесу документи та мотиви, викладені в обґрунтування поданої скарги, наведені органом ДВС заперечення, враховуючи встановлені обставини, господарський суд дійшов висновку про відхилення скарги за її необґрунтованістю. При цьому суд виходив з такого.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.1212 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скаржник в обґрунтування доводів скарги вважає, що до даних правовідносин щодо виконання державним виконавцем оскаржуваної постанови від 31.05.2017 мають застосовуватися норми Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, тобто в редакції, чинній на момент відкриття ВП №44225116.

Пунктом 7 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, що набрав чинності з 05.10.2016 встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

Зокрема, з рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) слідує, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В силу вимог ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, за загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов’язків, що виникли після набрання ним чинності. В той же час, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Дані висновки викладені в рішенні Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001.

Отже, законність дій державного виконавця судом оцінюється на їх відповідність нормам Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, оскільки державний виконавець при вчиненні виконавчих дій, зокрема щодо винесення постанови, керується нормами діючого, на час їх вчинення, законодавства.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про безпідставність доводів скаржника про застосування до оскаржуваних дій положень Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999. Відтак, під час розгляду даної скарги підлягають застосуванню норми Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, що діяли станом на момент вчинення оскаржуваних виконавчих дій – 31.05.2017 (винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору).

Державний виконавець зобов’язаний вживати заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та цим Законом (ч.1 п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Приписами ст. ст. 25, 27, 31 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (що діяв на час відкриття виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2014 у справі №921/1208/13-г/17) визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання; він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження шляхом їх надсилання адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, котрі надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 01.08.2014 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44225116 з примусового виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2014 у справі №921/1208/13-г/17, якою затверджено мирову угоду (з урахуванням доповнень від 28.01.2014) від 28.01.2014, укладену між сторонами у справі. За умовами мирової угоди ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зобов'язалося здійснити на користь ТОВ виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" сплату заборгованості за договором №717ГДП від 16 березня 2012 року в сумі 55945,81грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (№26001300005432 в АТ "ЗЛАТОБАНК", м.Київ, МФО 380612) згідно графіку: до 01.02.2014 – 13986,45грн; до 01.03.2014 – 13986,45грн; до 01.04.2014 – 13986,45грн; до 01.05.2014 – 13986,46грн. Оскільки даний графік сплати боргу було порушено зі сторони боржника, тому мирова угода була пред’явлена до органу виконання.

Як встановлено судом, постановою державного виконавця від 01.08.2014 про відкриття виконавчого провадження №44225116 боржнику надано семиденний строк з моменту винесення постанови для добровільного виконання ухвали суду від 28.01.2014 та зобов’язано боржника повідомити відділ ДВС про добровільне виконання, а також попереджено боржника, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, рішення буде виконано в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Постанову державного виконавця від 01.08.2014 про відкриття виконавчого провадження направлено на адресу боржника супровідним листом №2821/03.3-32/3 від 01.08.2017.

Судом встановлено, що 01.09.2014 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області на підставі ст.33 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження №44225116 приєднано до зведеного виконавчого провадження №36035661, про що винесено відповідну постанову.

Матеріалами справи підтверджено, що боржник повідомив орган ДВС про сплату заборгованості по ухвалі суду від 28.01.2014 №921/1208/13-г/17 лише в квітні 2017 року (лист №06-3/531 від 07.04.2017).

31.05.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №44225116 у зв'язку із сплатою боргу. Також, п.п.2, 3 зазначеної постанови виведено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Таким чином, з постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.05.2017 вбачається, що виконавче провадження №44225116 було закінчено у зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі виконавчого документа – ухвали суду від 28.01.2014 №921/1208/13-г/17 (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження"), що потягло за собою наслідки у вигляді винесення постанови про стягнення виконавчого збору на підставі ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Слід зазначити, що постанова про закінчення виконавчого провадження №44225116 від 31.05.2017 не оскаржувалася і є чинною.

Відповідно до приписів ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частино 5 цієї статті визначено перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, втім факт самостійного перерахування коштів боржником в межах примусового виконання судового рішення не значиться в ч.5 цієї статті.

Згідно ч.9 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, відповідно до вище наведених норм закону, необхідною умовою для стягнення з боржника виконавчого збору є сам факт невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.

З аналізу положень вищезазначених законодавчих приписів вбачається, що одним із заходів примусу боржника виконати рішення суду чи іншого органу самостійно є виконавчий збір, який у разі зворотного стягується не абстраговано і не автоматично, а на підставі винесеної державним виконавцем постанови.

Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду у даній справі, винесена 01.08.2014, тому останнім днем строку, наданого для добровільного виконання рішення суду у даній справі є 08.08.2014, а отже з 09.08.2014 відповідне рішення підлягало примусовому виконанню.

Однак, як зазначалося вище, ухвала суду від 28.01.2014 №921/1208/13-г/17 боржником виконана лише 20.03.2017 шляхом перерахування згідно платіжного доручення №558 коштів в сумі 55945,81грн, тобто через 2 роки та 7 місяців з моменту відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, оскільки належні до сплати кошти надійшли на рахунок стягувача поза межами визначених законодавством строків для самостійного виконання ухвали суду, суд вважає, що здійснена ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Бережанський райавтодор" сплата не є самостійним виконанням рішення суду у розумінні ч.9 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", що виключає стягнення виконавчого збору, а є повернутими боржником стягувачеві коштами в межах та строки здійснення виконавчою службою заходів по їх примусовому стягненню, адже початок примусового виконання рішення нерозривно пов’язаний із закінченням законодавчо визначеного строку для добровільного виконання рішення (ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999).

За таких обставин, враховуючи, що боржником ухвалу суду у даній справі не було виконано добровільно у передбачені законом строки; визначений державним виконавцем розмір виконавчого збору є арифметично вірним, 10% від стягнутої/повернутої суми коштів у розмірі 55945,81грн, що складає 5594,58грн, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів скаржника з приводу незаконності дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 31.05.2017 ВП №44222116 про стягнення виконавчого збору в сумі 5594,58грн, а отже і необґрунтованості вимоги про скасування цієї постанови як незаконної.

Щодо тверджень скаржника про те, що Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не вчинялися заходи з примусового виконання ухвали від 28.01.2014, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Судом встановлено і матеріали справи свідчать, що державним виконавцем неодноразово вживалися заходи щодо примусового виконання ухвали щодо стягнення боргу у зведеному виконавчому провадженні №36035661, зокрема неодноразово виносились постанови про арешт коштів боржника, на адресу банків направлялися платіжні вимоги на списання коштів з рахунків боржника №251 від 07.12.2016, №184 від 07.12.2016, №248 від 07.12.2016, №191 від 07.12.2016, розпорядженням №36035661, затвердженим начальником Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області 14.07.2016, грошові кошти у сумі 267 159,84 грн, що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №36035661, розподілено між стягувачами по зведеному виконавчому провадженні, в тому числі на користь ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" (кошти в сумі 1214,26грн). Таким чином, суд констатує, що державним виконавцем вчинялися дії по примусовому виконанню, в тому числі ухвали від 28.01.2014 у даній справі.

Щодо поданої скаржником заяви без номеру від 29.08.2017 (вх.№16249 від 29.08.2017) про відмову від скарги в частині вимог про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та щодо вимоги про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.05.2017 ВП №44225116 по примусовому виконанню ухвали Господарського суду Тернопільської області №921/1208/13-г/17 від 28.01.2014 та заяви №06-2/1295 від 29.08.2017 (вх.№16239 від 29.08.2017) про уточнення вимог скарги, суд зазначає наступне.

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) застосовуються положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9, частини першої статті 63, статті 64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІ-1, ГПК України тощо (п.9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

За приписами ст.ст.22, 78 ГПК України позивачу надано право до прийняття рішення по справі, поряд з іншим, відмовитися від позову. Відмова від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем, яка долучається до матеріалів справи.

В судовому засіданні учасникам судового процесу, зокрема скаржнику, роз'яснено процесуальні наслідки відмови від певної частини вимог скарги.

Суд, розглянувши подану заяву без номеру від 29.08.2017 (вх.№16249 від 29.08.2017) про відмову від скарги в частині вимог та заяву №06-2/1295 від 29.08.2017 (вх.№16239 від 29.08.2017) про уточнення вимог скарги, вважає, що такі подані в межах прав сторони, визначених ст.22 ГПК України, та дана відмова не суперечить чинному законодавству, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, відповідає правам сторони в процесі, відтак, приймає відмову скаржника від означеної частини вимог скарги, а провадження у справі щодо розгляду скарги в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та щодо вимоги про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.05.2017 ВП №44225116 по примусовому виконанню ухвали Господарського суду Тернопільської області №921/1208/13-г/17 від 28.01.2014, підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 статті 80 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.1, 41-47, 21, 22, 32-36, 43, 78, п.4 ст.80, 86, 1212 ГПК України, Законом України "Про виконавче провадження" господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги №06-2/881 від 09.06.2017 (вх.№12623 від 15.06.2017) дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Тернопіль, про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та в частині скасування постанови від 31.05.2017 ВП 44225116 про стягнення виконавчого збору по примусовому виконанні ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2014 у справі №921/1208/13-г/17, – відмовити.

2. Провадження по розгляду скарги №06-2/881 від 09.06.2017 (вх.№12623 від 15.06.2017) дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Тернопіль, в частині вимог про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та вимог про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.05.2017 ВП №44225116 по примусовому виконанню ухвали Господарського суду Тернопільської області №921/1208/13-г/17 від 28.01.2014, - припинити.

3. Копію ухвали направити: дочірньому підприємству "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул.О.Кульчицької 8, м.Тернопіль, 46001; товариству з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", вул.Червона, 37, приміщення 2, м.Дніпро, 49069; Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, вул.Грушевського, 8, м.Тернопіль, 46021.

Суддя Н.О. Андрусик