Рішення № 68659626, 01.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 132/626/16-ц Провадження № 22-ц/772/1384/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сало Т.Б., суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К., секретар Агеєва Г.В., за участі: представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

встановила:

В лютому 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із вищевказаним позовом, в якому просило: стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № VIW3AN08140204 від 21.04.2008 року в сумі 39363.43 дол. США, що в еквіваленті станом на 12.02.2016 року становить 1026742.56 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 10693,78 дол. США; заборгованість по відсотках за користування кредитом 1779,28 дол. США; заборгованість по комісії за користування кредитом 573,74 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 24433,05 дол. США; а також штрафи: 9,58 дол. США фіксована частина; 1873,99 дол. США процентна складова.

Позов мотивовано тим, що 21.04.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №VIW3AN08140204.

Згідно з умовами договору ОСОБА_4 отримав грошові кошти в розмірі 12641,33 дол. США на термін до 20.04.2015 року.

Відповідач зобовязався повернути кошти та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. Банк зобовязання за договором виконав надав кредит.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_4 належним чином зобовязання не виконував, тому у нього виникла заборгованість для стягнення якої Банк звернувся до суду.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення ухвалене з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом помилково застосовано позовну давність до спірних правовідносин; відповідач не довів належне виконання зобовязання; суд не врахував, що у договорі встановлено позовну давність в 5 років, а ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет застави не припиняє зобовязання за кредитним договором і не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитно-заставний договір № VIW3AN08140204.

Згідно з умовами договору, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12641,33 дол. США на строк до 20.04.2015 року.

Зобов'язання по кредитному договору відповідач не виконав, а тому в нього виникла заборгованість в розмірі 39 363,43 дол. США, з яких: 10 693,78 дол. США заборгованість за кредитом; 1 779,28 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом; 573,74 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом; 24 433,05 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 9,58 дол. США - штраф (фіксована частина); 1 873,99 дол. США - штраф (процентна складова).

Відповідно до умов укладеного Договору, п. 4.1 визначено, що за користування наданим кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник сплачує проценти за ставкою, визначеною у статті 17.1.6 договору.

Пунктом 4.4 договору визначено, що погашення заборгованості здійснюється, шляхом сплати щомісячних платежів, відповідно до статті 17.8 договору, до складу яких входять платежі за винагородою (у випадку її наявності), процентами за кредитом.

Останній черговий платіж відповідачем було здійснено 08.11.2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.

Крім цього, суд першої інстанції вважав, що, якщо укладений договір є кредитно-заставним, то наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет застави і подальше його виконання припиняє зобовязання позичальника.

Колегія суддів із висновком суду першої інстанції не погоджується в повній мірі, виходячи з наступних обставин.

При розгляді апеляційної скарги, з Калинівського районного суду Вінницької області була витребувана цивільна справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням у даній справі від 30 липня 2012 року, яке набрало законної сили, предмет застави вилучено у відповідача та передано ПАТ КБ «Приватбанк», а також ухвалено звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу автомобіля банком від імені відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

В п. 17 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2013 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598ЦКУкраїни).

Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Отже, наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет застави, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Як пояснив в судовому засіданні представник банку, в розрахунках, наданих банком до позову про стягнення заборгованості, сума продажу предмета застави автомобіля відображена в десятій колонці в операціях за 20.08.2014 рік - 907,50 дол. США. Проти цього не заперечував представник відповідача.

Отже, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості з позичальника при наявності судового рішення про звернення стягнення на предмет застави є законні та обґрунтовані.

Однак, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає не вся сума заборгованості, яку просить стягнути банк, а лише сума боргу яка нарахована банком в межах пяти років до дня звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідно до п.17.1.5 договору кредиту дата повернення кредиту 20.04.2015 року.

В матеріалах витребуваної цивільної справи про звернення стягнення на предмет застави міститься повідомлення від 25.07.2011 року позичальнику ОСОБА_4 про дострокове погашення кредиту, відсотків, комісії та штрафу на підставі ст. 1050 ЦК України, яке було направлено позичальнику 09.04.2012 року.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені,кредитор, відповідно до частини другоїстатті 1050 ЦК України,змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, висловленою у постанові від 9 листопада 2016року у справі № 6-2251цс16.

Відповідно до п. 14.11 кредитного договору, сторони домовились про встановлення строку позовної давності до вимог про стягнення кредиту, винагороди, процентів за користування кредитом та неустойки тривалістю пять років.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно достатті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

З позовом у справі яка переглядається Банк звернувся в лютому 2016 року, отже, заборгованість по кредиту повинна бути стягнута в межах пяти років до дати звернення до суду, від так, позов підлягає частковому задоволенню.

Стягнення ж заборгованості ґрунтується на загальних засадах та принципах зобовязань.

Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідач своїх розрахунків суду не надавав, а також не заперечував проти складових частин всієї заборгованості, які передбачені умовами договору.

Однак, вимога про стягнення штрафу у фіксованій частині задоволенню не підлягає, оскільки, відповідно до ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобовязання.

Розмір штрафу (відсоткова частина) передбачена п.14.9 кредитного договору і становить 5% від суми невиконаного зобовязання, і сплачується позичальником в разі прострочення ним виконання зобовязання понад 30 календарних днів.

Відповідно до п. 14.10 нарахування неустойки здійснюється протягом трьох років, а тому в межах строків позовної давності, про яку домовились сторони, підлягає частковому задоволенню. Розмір пені має обчислюватись та стягуватись лише в національній валюті, оскільки законодавством не передбачено встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором, яка підлягає стягненню в межах пяти років (відповідно до розрахунків банку) становить: заборгованість по тілу кредиту 9662,08 дол. США, заборгованість по відсотках за користування кредитом 1255,55 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом 494,08 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 268 299,56 грн. штраф (процентна складова) 14 880,87 грн.

Отже, висновки суду першої інстанції про пропуск строку позовної давності та про припинення зобовязання, внаслідок передачі та реалізації предмету застави є помилковими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому з ОСОБА_4 також підлягають стягненню на користь ПАТ понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволених вимог позову.

Статтею 309 ЦП України передбачено, що порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (паспорт серії АА 899337)на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № VIW3AN08140204 від 21.04.2008 року в сумі 11411,71 дол. США (одинадцять тисяч чотириста одинадцять доларів сімдесят один цент), що в еквіваленті станом на 29.02.2016 року становить 297 617,40 грн. (двісті девяносто сім тисяч шістсот сімнадцять гривень сорок копійок), з яких: заборгованість по тілу кредиту 9662,08 дол. США (девять тисяч шістсот шістдесят два долари вісім центів), що в еквіваленті станом на 29.02.2016 року становить 251 987,05 грн. (двісті пятдесят одна тисяча девятсот вісімдесят сім гривень пять копійок); заборгованість по відсотках за користування кредитом 1255,55 дол. США (одна тисяча двісті пятдесят пять доларів пятдесят пять центів), що в еквіваленті станом на 29.02.2016 року становить 32744,74 грн. (тридцять дві тисячі сімсот сорок чотири гривні сімдесят чотири копійки); заборгованість по комісії за користування кредитом 494,08 дол. США (чотириста девяносто чотири долари пятдесят вісім центів), що в еквіваленті станом на 29.02.2016 року становить 12885,61 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят пять гривень шістдесят одна копійка); пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 268 299,56 грн. (двісті шістдесят вісім тисяч двісті девяносто девять гривень пятдесят шість копійок); а також штраф (процентна складова) 14 880,87 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень вісімдесят сім копійок).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 4686,56 грн. судового збору за подання позовної заяви та 16941,25 грн. за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_5

Судді: /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7

Згідно з оригіналом:

Суддя: Сало Т.Б.