Ухвала суду № 68658100, 04.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 вересня 2017 року м. Київ К/800/22835/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФ) в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, підвищеного посадового окладу, одноразової грошової допомоги при звільненні до складу грошового забезпечення (далі - спірна бездіяльність); зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії з включенням вказаних сум, з моменту призначення пенсії, згідно довідок про додаткові види грошового забезпечення від 3 серпня 2016 року №№ 07-13/117 та 07-13/116 з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - спірний перерахунок пенсії, довідки про додаткові види грошового забезпечення відповідно).

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відмова відповідача у здійсненні їй спірного перерахунку пенсії не ґрунтується на вимогах закону, порушує її права, а тому позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року позов задоволено частково. Визнано дії ГУ ПФ протиправними та зобов'язано відповідача провести ОСОБА_1 спірний перерахунок пенсії з 8 серпня 2016 року.

Відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, в частині задоволених вимог, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2017 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 4 серпня 2017 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

У встановлений судом процесуальний строк скаржником виконано вимоги ухвали у повному обсязі, однак у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що ОСОБА_1 має право на спірний перерахунок пенсії, а тому відповідач, відмовляючи у здійсненні такого діяв всупереч вимог законодавства, чим порушив права позивача. При цьому, визначаючи дату, з якої необхідно здійснити спірний перерахунок пенсії позивача, суд застосував наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ та отримує пенсію відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ, в редакції періоду спірних правовідносин.

При призначенні пенсії відповідачем не були включені суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, підвищеного посадового окладу, одноразової грошової допомоги при звільненні до складу грошового забезпечення, з якого призначалася пенсія.

В подальшому, 8 серпня 2016 року позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням наведених складових грошового забезпечення на підставі відповідних довідок.

У задоволенні вказаної заяви відповідач відмовив та роз'яснив позивачу про відсутність правових підстав для здійснення спірного перерахунку пенсії.

Також, відповідач зазначив, що пенсії обчислена, призначена і виплачується позивачу згідно вимог чинного законодавства.

Так, частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі - постанова КМУ № 393), пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови КМУ № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-XII також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частиною 1 статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою КМУ № 1294 та Інструкцією. Зокрема, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови КМУ № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови КМУ № 1294, підпункт 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Одноразова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону № 2011-XII , яка є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яке відповідно до частини 2 статті 9 цього ж Закону відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Судами встановлено, що згідно довідки Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС) від 22 грудня 2016 року № 840/К/19-00-04-19 ОСОБА_1 проходила службу в органах податкової міліції ГУ ДФС на посаді заступника начальника Міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління, який є структурним підрозділом оперативного управління ГУ ДФС, в тому числі є оперативним підрозділом податкової міліції та здійснює оперативно-розшукову діяльність на підставі Закону України від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність».

В свою чергу, з довідки ГУ ДФС від 6 січня 2017 року № 6/10/19-00-05-33 вбачається, що підвищений посадовий оклад ОСОБА_1 нараховувався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 1992 року № 256-04 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Протягом усього періоду виконання постанвлених завдань, нарахування підвищеного посадового окладу ОСОБА_1 проводилось щомісячно, згідно складеного табелю таких пільгових годин.

На підставі аналізу вищезазначених норм матеріального права, а також досліджених у судовому засіданні доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова премія, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Такий висновок судів узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у його постановах від 10 березня і 20 жовтня 2015 року (справи №№ 21-70а15 і 21-2942а15 відповідно).

Частиною 2 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окрім цього, згідно з положеннями частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

За наведених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову узгоджується з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновку не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, відмовити.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк