Ухвала суду № 68658087, 04.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 вересня 2017 року м. Київ К/800/24915/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 4 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці звернулось з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - УПФ, УДВС відповідно) в якому просило скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень (далі - державний виконавець) УДВС Плахотнюк С.Ю. від 20 березня 2017 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП № 53496792 (далі - виконавче провадження) у розмірі 5100 гривень (далі - спірна постанова).

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що спірна постанова не ґрунтується на вимогах закону, порушує права позивача, а тому УПФ просило про задоволення позову.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 4 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року, позов задоволено та скасовано спірну постанову відповідача.

УДВС подало касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у позові.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2017 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 15 серпня 2017 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

У встановлений судом процесуальний строк скаржником виконано вимоги ухвали у повному обсязі, однак у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач, приймаючи спірну постанову, діяв всупереч вимог законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини з порушенням прав позивача.

Судами встановлено, що УДВС здійснювало примусове виконання за виконавчим листом у справі № 127/18125/16-а, виданим Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання постанови цього ж суду від 9 листопада 2016 року, якою зобов'язано УПФ призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60 % від заробітної плати ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 1 серпня 2016 року, враховуючи розмір заробітної плати ОСОБА_3 згідно відомостей довідки прокуратури Вінницької області № 18/38 від 14 серпня 2012 року.

Постановою державного виконавця від 27 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження, а боржнику надано десятиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

Листом від 20 березня 2017 року УПФ повідомило про виконання судового рішення згідно виконавчого листа в повному обсязі, на підтвердження чого надало розпорядження від 28 лютого 2017 року № 178015.

Разом з тим, у цей самий день державним виконавцем державним виконавцем УДВС прийнято спірну постанову, якою на УПФ накладено штраф у розмірі 5100 гривень.

Так, спірні правовідносини у даному випадку врегульовані, зокрема, Законом України від 2 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції).

За визначенням статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частини 6 статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії регламентовано статтею 63 Закону № 1404-VIII, за змістом якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приписи наведеної правової норми Закону № 1404-VIII кореспондуються зі статтею 75 цього ж Закону, якою передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Комплексний аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що ключовою і необхідною умовою для настання відповідальності у боржника у вигляді накладення на нього штрафу є невиконання останнім виконавчого документу попри наявність для цього реальної можливості.

В свою чергу, відповідальність, передбачена статтями 63, 75 Закону № 1404-VIII не настає у разі, якщо рішення, з приводу якого видано виконавчий лист, не виконано боржником з поважних причин.

При цьому, перед накладенням штрафу в порядку вищевказаних положень Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний перевірити виконання рішення боржником.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що рішення, на виконання якого видано виконавчий лист, фактично виконано в повному обсязі 28 лютого 2017 року, однак при прийнятті спірної постанови ця обставина відповідачем не врахована.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність у відповідача підстав для накладення на УПФ штрафу, оскільки рішення виконано ним у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання такого.

Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови, за касаційною скаргою Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 4 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року, відмовити.

Копію цієї ухвали, разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк