Постанова № 68657558, 17.08.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 р. Справа № 524/2867/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Калитки О. М. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.05.2017р. по справі № 524/2867/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства оборони України , Полтавського обласного військового комісаріату третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач-1, МО України), Полтавського обласного військового комісаріату (далі по тексту - відповідач-2, Полтавський ОВК), третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;

- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 31 серпня 2015 року.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.05.2017 року по справі № 524/2867/16-а позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 31 серпня 2015 року.

Відмовлено ОСОБА_2 в частині вимог до Полтавського обласного військового комісаріату.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в розмірі 1280 грн..

Відповідач-1, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.05.2017 року по справі № 524/2867/16-а скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача-1, в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивач проходив строкову військову службу у прикордонних військах колишнього СРСР в період бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан. Стверджує, що правонаступником останніх є Державна прикордонна служба України, а тому в силу ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, у відповідача-1 відсутні правові підстави для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому 2 групи інвалідності. Стверджує, що при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги позивачем не було надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння особою собі тілесного ушкодження. Крім того, вказує, що вимога про зобов'язання Міноборони нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу позивачеві є втручанням у дискреційні повноваження Міноборони як суб'єкта владних повноважень, однак, була задоволена судом першої інстанції.

Представник третьої особи у надісланих до суду письмових поясненнях, з викладених підстав, просив суд оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині покладення обов'язку на Міністерство оборони України розглядати питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу залишити без змін.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив дійсну військову строкову службу у військовій частині 2099 в складі збройних Силах СРСР з 04 травня 1984 року по 03 червня 1986 року, у тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан з 07 січня 1985 року по 10 січня 1986 року (одинадцять місяців 3 дні) та має статус учасника бойових дій відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується довідкою Кременчуцького ОМВК за № ВБ/399 від 24 березня 2015 року, а також копією військового квитка серії НОМЕР_1 (т.1, а.с. 10,12).

07 вересня 2015 року позивачеві встановлено другу групу інвалідності по загальному захворюванню, що підтверджується копією довідки МСЕК від 07.09.2015 року серії АВ №0482703 (т.1, а.с.7).

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 787 від 10.03.2015 року, - поранення (контузія), так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (т.1, а.с. 9).

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Кременчуцького об'єднаного військового комісаріату із заявою про виплату йому відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності 2-ої групи, пов'язаної з проходженням військової служби, яка була направлена для розгляду до Полтавського обласного військового комісаріату, котрий у свою чергу направив матеріали за заявою позивача до Міністерства оборони України.

Листом № 10/7 від 16 січня 2016 року Полтавським обласним військовим комісаріатом, з посиланням на п. 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, повідомлено ОСОБА_2 про те, що документи повернуто з Міністерства оборони України без реалізації, оскільки позивач проходив службу та звільнений з Прикордонних військ КДБ СРСР, а отже і питання виплати одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності не відноситься до компетенції Міністерства оборони України (т.1, а.с. 5).

11.04.2016 року Адміністрація прикордонної служби України повідомила позивача в листі за вих. № 11/К-2267, що не має жодних обґрунтованих підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги з огляду на те, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності покладено на Міністерство оборони України (т.1, а.с. 6).

Не погодившись з такими діями відповідачів, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження та зобов'язання вчинити певні дії.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та зобов'язання Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 31 серпня 2015 року, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновкам суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 цього Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За визначенням статті 1 вищевказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІ групи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби (в тому числі і строкової) мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15, який в силу ст.244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, станом на час встановлення позивачеві інвалідності - 07.09.2015 року механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

За приписами п. 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, подані позивачем документи для призначення одноразової грошової допомоги повернуто Департаментом фінансів Міністерства оборони України на адресу Харківського обласного військового комісаріату без реалізації з посиланням на п.17 Порядку № 975, а саме, на думку першого відповідача, витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Колегія суддів не погоджується з такими діями та посиланнями першого відповідача, виходячи з наступного.

З військового квитка серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_2 з 04 травня 1984 року по 03 червня 1986 року проходив строкову військову службу в складі збройних Силах СРСР, є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан (т.1, а.с. 10,12).

Так, позивач проходив строкову військову службу у військовій частині 2099, що відносилась до Прикордонних військ.

Колегія суддів вказує, що згідно з п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ", прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Разом з тим, станом на час проходження позивачем строкової військової служби та отримання поранення прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року № 1431-ХІІ "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку № 975, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 року № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України" Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Таким чином, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 році став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Між тим, позивач не проходив службу у Західному прикордонному окрузі КДБ СРСР.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо того, що Міністерство оборони України не є по даним правовідносинам правонаступником Прикордонних військ СРСР і не повинно нести витрати по виплаті одноразової грошової допомоги позивачеві, є необґрунтованими.

З приводу доводів першого відповідача про те, що позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №787 від 10.3.2015 року, а також довідку МСЕК №0482703 від 07.09.2015 року, якими встановлено, що поранення (контузія), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (т.1, а.с. 7, 9).

Відповідно до п.21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі по тексту - Положення №402), постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 (0169-01), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2 (0177-94), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).

Таким чином, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №787 від 10.3.2015 року, а також довідку МСЕК №0482703 від 07.09.2015 року, якими встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що позивач подав належні документи, які зазначені в п.11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем Міністерством оборони України як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення, дій та бездіяльності у спірних відносинах.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 162 КАС України у поєднанні із ч.2 ст. 11 КАС України, оскільки позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги по II групі інвалідності, ним надано усі необхідні для її призначення документи, колегія суддів вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 31 серпня 2015 року.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з Міністерства оборони України на користь держави судового збору в розмірі 1280 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору є судовими витратами.

Згідно ч. 1, ч.2, ч.6 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява була подана до Автозаводського районного суду м. Кременчука 21.04.2016 року.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено на 2016 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2016 року - 1378,00 грн..

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також розмір заявлених позовних вимог, за подання адміністративного позову немайнового характеру необхідно було сплатити судовий збір в сумі - 551,20 грн..

Отже, колегія суддів приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 551,20 грн..

Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.05.2017 року по справі № 524/2867/16-а підлягає зміні, шляхом викладення п'ятого абзацу резолютивної частини постанови у наступній редакції: «Стягнути судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 (двадцять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Державного бюджету України».

Керуючись ст.ст.41 160, 167, 195, 196, 198, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.05.2017 року по справі № 524/2867/16-а змінити, виклавши п'ятий абзац резолютивної частини постанови у наступній редакції:

"Стягнути судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 (двадцять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Державного бюджету України".

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.05.2017 року по справі № 524/2867/16-а в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Калитка О.М. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.08.2017 р.