Ухвала суду № 68657338, 05.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/6503/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати дії державних виконавців відповідача при виконанні зведеного виконавчого провадження щодо стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь позивача в частині порушення ст.ст. 31,33,58 Закону України «Про виконавче провадження» протиправними.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що зведене виконавче провадження № 45075867 складається з двох виконавчих проваджень, а саме: № 42073648 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в розмірі 27414 грн. та № 40181505 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ "Антіор" боргу в розмірі 14797, 68 грн. Крім того, у відділі ДВС Дрогобицького МРУЮ знаходилось, ще одне виконавче провадження № 39274224 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "Укрінбанк" заборгованості по кредитному договору. Однак, відповідач всупереч вимогам ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" не об'єднав ВП № 39274224 у зведене виконавче провадження. Вважає, що внаслідок таких дій відповідача його позбавлено права отримувати копії постанов та інших документів виконавчого провадження, що передбачено ст. 31 вказаного закону. При цьому державний виконавець в рамках виконавчого провадження №39274224 організував торги, але позивач як стягувач не отримав погашення своїх вимог в повному обсязі, оскільки державний виконавець погасив борг по іншому виконавчому провадженню, а саме - №39274224. Також, зауважує, що не погоджується з експертною оцінкою майна та вважає її заниженою, однак оскаржити результати такої оцінки не може, оскільки не є стороною у даному виконавчому провадженні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії державних виконавців Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області при виконанні зведеного виконавчого провадження щодо стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в частині порушення вимог ст.ст. 31, 33, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем не були дотримані, оскільки відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника, державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження. Однак відповідач не здійснив належним чином такої перевірки, що призвело до порушень прав позивача, який як стягувач був позбавлений права на отримання копій та інших документів виконавчого провадження, що передбачено статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження". Внаслідок порушення вимог статті 33 вказаного Закону, позивач був позбавлений права виступати стягувачем у виконавчому провадженні № 39274224 та не зміг скористатися, зокрема правом на подання заперечень на проведення оцінки арештованого майна та інших прав передбачених цією статтею.

Не погодившись з прийнятою постановою, Дрогобицький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що державним виконавцем вжито всіх заходів примусового виконання, передбачених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження». Також, зазначає, що 26 жовтня 2013 року (дата опису та арешту майна боржника ОСОБА_2 у ВП № 39274224 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1383/2010 від 07 жовтня 2010 року виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області) у виконавчому провадженні ВП № 40181505 з примусового виконання наказу № 7/63 від 31 травня 2010 року, виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Антіор» боргу в розмірі 14797,68 грн у боржника ОСОБА_2 ще був термін для добровільного виконання вищевказаного виконавчого документа.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 08 серпня 2013 року державним виконавцем Мазуриком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №39274224 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1383/2010 від 07 жовтня 2010 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрінбанк" заборгованості по кредитному договору в сумі 29654,05 та 417,12 грн судових витрат(а.с.46).

25 жовтня 2013 року державним виконавцем ОСОБА_8 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40181505 з примусового виконання наказу № 7/63 від 31 травня 2010 року, виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ "Антіор" боргу в розмірі 14797, 68 грн(а.с.9).

Також, 18 лютого 2014 року державним виконавцем ОСОБА_8 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42073648 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1210/11 від 23 липня 2011 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в розмірі 27414 грн(а.с.10).

14 жовтня 2014 року державним виконавцем ОСОБА_8 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 40181505 з примусового виконання наказу № 7/63 від 31 травня 2010 року, виданого Господарським судом Львівської області до зведеного виконавчого провадження № 45075867(а.с.39).

Постановою державного виконавця Домінки Р.Р. від 14 жовтня 2014 року приєднано виконавче провадження №42073648 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1210/11 від 23 липня 2011 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області до зведеного виконавчого провадження № 45075867.

На підставі статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21 квітня 1999 року, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державним виконавцем скеровано запити в реєструючі органи про наявність рухомого та нерухомого майна зареєстрованого за боржником на праві власності; запит в ДПІ у Дрогобицькому районі про наявність у боржника відкритих розрахункових рахунків; в УПФУ в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі з метою встановлення факту одержання боржником пенсії.

На підставі вище зазначених запитів надано відповіді: - № 1003292836 Пенсійного фонду України щодо боржника ОСОБА_2 на запит про осіб, які отримують пенсію інформацію не знайдено; - №1003296529 Пенсійного фонду України про осіб, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи ОСОБА_2 інформацію не знайдено; - № 1003285743 Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах за боржником ОСОБА_2 відкритих рахунків не виявлено; - №100327820 Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників інформація про місце праці боржника ОСОБА_2 відсутня.

10 березня 2015 року зведене виконавче провадження № 45075867 передано до виконання державному виконавцеві Костишин Н.Р., оскільки державного виконавця ОСОБА_8 звільнено на підставі наказу № 1694-к від 30 жовтня 2014 року.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником ОСОБА_2 на праві власності зареєстрована квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці AT "Укрінбанк", іншого нерухомого майна за боржником не виявлено.

В ході проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого провадження № 39274224, державним виконавцем передано на реалізацію предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1.

16 березня 2015 року організатором торгів - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції проведено електронні торги з продажу зазначеного майна. Згідно протоколу проведення електронних торгів № 62148 від 16 березня 2015 переможцем визначено ОСОБА_4

Сума коштів, перерахована за придбане майно становить 37528,00 грн., із них: гарантійний внесок в сумі 1876, 40 грн. Кошти за придбання майна (лот № 48135) в сумі 37528, 00 грн. сплачено згідно банківської виписки від 30 березня 2015 року на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції.

26 березня 2015 року державним виконавцем Фурдигою В.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 39274224 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1383/2010 від 07 жовтня 2010 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрінбанк" заборгованості по кредитному договору в сумі 29654, 05 та 417, 12 грн судових витрат(а.с.47).

01 квітня 2015 року державним виконавцем Фурдигою В.О. складено Акт про реалізацію предмета іпотеки, згідно з яким при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1383/2010 від 07 жовтня 2010 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про реалізацію предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат та однієї кухні, житловою площею 32.8 кв/м., загальна площа 57, 4 кв/м., поверх перший у двох поверховому будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_2(а.с.52).

18 червня 2015 року державним виконавцем Костишин Н.Р. винесено розпорядження № 42073648, яким визначено, що залишкові кошти від реалізації майна ОСОБА_2 в сумі 1641,88 грн необхідно перерахувати в користь ОСОБА_1 з яких 144,10 грн виконавчого збору та 50,00 грн витрат на проведення виконавчих дій(а.с.37).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, однак, на думку колегії суддів, помилково не врахував наступного.

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Частинами 1,2 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 99 КАС України).

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів (частини 1,2 статті 181 КАС України).

Частиною 1 статті 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 1 статті 102 КАС України встановлено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Отже, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

При цьому, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи слідує, що листом від 19 червня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , а саме квартира АДРЕСА_1 реалізована та залишкові кошти в сумі 2560,00 знаходяться на депозитному рахунку ВДВС(а.с.5-7).

Про вказану обставину зазначає сам позивач у позовній заяві, а лист від 25 травня 2015 року був надісланий відповідачем у відповідь на його скаргу(а.с.4).

Також судом встановлено, що листом ГТУЮ у Львівській області УДВС від 19 червня 2015 року № М-338/5/09 ОСОБА_1 було повідомлено про проведення перевірки на предмет порушень держаним виконавцем вимог статей 11, 30 31 32 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_2(а.с.5-7).

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що ще у травні 2015 році ОСОБА_1 було відомо про порушення, на його думку, його прав, свобод чи інтересів діями державного виконавця.

Отже, в силу положень статтей 99, 181 КАС України, з моменту отримання позивачем відповіді ДВС у ОСОБА_1 розпочався відлік строку на оскарження до суду дій або бездіяльності державного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження щодо стягнення коштів з ОСОБА_2

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що до суду позивач звернувся лише 14 лютого 2017 року, що підтверджується відбитком штемпеля на позовній заяві (а.с.4), про наявність будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не вказував, не встановлено таких обставин і в процесі судового розгляду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до суду 14 лютого 2017 року тобто з пропуском як десятиденного строку встановленого 181 КАС України, так і шестимісячного строку встановленого 99 КАС України, доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також неможливості звернення до суду у встановлений законодавством строк не надав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а позовна заява залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у справі № 813/637/17 - скасувати, а позовну заяву ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін