Ухвала суду № 68657332, 05.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7584/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Обрізка І.М., Сапіги В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 червня 2017 року у справі за позовом Комунального підприємства «Луцькводоканал» до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасуванням пункту вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

18.05.2017 року позивач - Комунальне підприємство «Луцькводоканал» звернулося з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 резолютивної частини вимоги відповідача №13-03-05-14/1651 від 28.03.2017 року в частині зобов'язання усунення порушень, які зазначені у пункті 1 описової частини вимоги.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 7 червня 2017 року в позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано пункт 1 резолютивної частини вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 28 березня 2017 року №13-03-05-14/1651 в частині зобов'язання усунення порушень, які зазначені у пункті 1 описової частини вимоги.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що будь-які субвенції можуть бути використані лише з тієї метою та в тому порядку, який визначив орган, що надає відповідну субвенцію. В даному випадку пунктом 5 Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 375 (далі - Порядок №375) чітко визначено, що покриття заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється виключно на підставі відповідного трансферту з державного чи місцевого бюджету.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, здійснений Виконавчим комітетом Луцької міської ради трансферт за КТКВ 180409 «Внески до статутного капіталу суб'єктів господарювання» (капітальні видатки) не спрямований на покриття витрат визначених Порядком №375, а спрямований на поповнення власного капіталу підприємства, а отже не може бути використаний для будь-яких інших цілей.

Крім того, висновки ревізії про необхідні включення вищенаведеного трансферту на покриття витрат з надання послуг водопостачання (водовідведення) суперечить самій правовій природі власного капіталу. Так, в пункті 3 розділу І «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, визначено, що власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Тобто власний капітал підприємства в будь-якому випадку залишається в активах та не спрямовується на покриття зобов'язань. Тому, висновок відповідача про необхідність покриття витрат визначених Порядком №375 за рахунок КТКВ 180409 «Внески до статутного капіталу суб'єктів господарювання» (капітальні видатки) не ґрунтується на вимогах закону та є протиправним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 червня 2017 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що проведеною ревізією встановлені порушення П(С)БО 16 «Витрати», п. 5 Порядку №375, а саме до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах включено витрати, пов'язані з амортизацією безкоштовно одержаних основних засобів, чим завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, яку відшкодовано за рахунок субвенції в сумі 655 248,25 грн.

Крім того, до розрахунку заборгованості з різниці в тарифах у 2015 році включено витрати, які покривалися за рахунок коштів місцевого бюджету, спрямованих підприємства по КтКВ 180409 «Внески до статутного капіталу суб'єктів господарювання» (капітальні видатки), чим завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, яку оплачено коштами субвенції в сумі 1 040 400,00 грн.

Апелянт стверджує, що включення до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги централізованого водопостачання та водовідведення амортизаційних відрахувань на безкоштовно одержані основні засоби є фактично завищенням витрат так, як дані витрати в обліку компенсовано доходами (бухгалтерський рахунок №745 «Дохід від безоплатно одержаних активів»).

Разом з тим, апелянт зазначає, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. При цьому вимога «Про усунення порушень» і дії посадових осіб контролюючого органу щодо пред'явлення керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав суб'єкта контролю, крім права на усунення виявлених порушень законодавства, яке виникає у зв'язку із самим фактом пред'явлення вимоги.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що в період з 08 грудня 2016 року по 03 березня 2017 року працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію на Комунальному підприємстві «Луцькводоканал».

За результатами ревізії складено акт від 03 березня 2017 року №050-28, яким зафіксовано ряд порушень вимог чинного законодавства. Зокрема, проведеною ревізією встановлені порушення П(С)БО 16 «Витрати», п. 5 Порядку надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населення та/або іншим підприємства від 04 червня 2015 року №375, а саме до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах включено витрати, пов'язані з амортизацією безкоштовно одержаних основних засобів, чим завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, яку відшкодовано за рахунок субвенції в сумі 655 248,25 грн. (ст.20-22 акту ревізії).

Також, до розрахунку заборгованості з різниці в тарифах у 2015 році включено витрати, які покривалися за рахунок коштів місцевого бюджету, спрямованих підприємству по КТКВ 180409 «Внески до статутного капіталу суб'єктів господарювання» (капітальні видатки), чим завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, яку оплачено коштами субвенції в сумі 1 040 400,00 грн. (ст.28-30).

Не погоджуючись з такими висновками ревізії, КП «Луцькводоканал» подало заперечення від 14 березня 2017 року вих. №284-1-03 (а.с.39-43).

За результатом опрацювання поданих заперечень, висновком Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вказані заперечення не прийняті до уваги (а.с.44-51).

На підставі акту ревізії від 03.03.2017 року №050-28 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області винесено вимогу №13-03-05-14/1651 від 28.03.2017р. Про усунення порушень відображених в акті ревізії.

У пункті 1 вимоги відповідач вимагає усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку, а у п.2 розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності. Вичерпну інформацію при вжиті заходи надати до 20.04.2017 року. Також вказано, що в разі незабезпечення виконання вимоги орган Держфінінспекції має право звернутися до суду в інтересах держави.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України № 868 від 28.10.2015 р. утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Відповідно Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМ України № 43 від 03.02.2016 р. (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно пункту 3 Положення, основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема: 1) забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; 3) здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Пунктом 4 Положення передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи); реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, інспектування (ревізії); здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності, станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах, усуненням виявлених недоліків і порушень; вживає в межах повноважень, передбачених законом, заходів до усунення виявлених недоліків та запобігання їм у подальшому, а саме: проводить аналіз стану дотримання фінансової та бюджетної дисципліни, виявляє причини та умови, що призвели до недоліків і порушень, готує рекомендації та пропозиції щодо їх усунення і запобігання їм у подальшому; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пункт 6 Положення).

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Зазначені вище норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене вище дає підстави для висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Таку правову позицію стосовно вирішення спорів цієї категорії неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема правовий висновок щодо застосування положень статті 2, пункту 7 статті 10 Закону № 2939-XII про підстави і порядок пред'явлення та виконання вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень вимог законодавства, яка містить вказівку вжити заходи для відшкодування шкоди, міститься у постановах від 18.11.2014 року (справа № 21-632а14), від 10.02.2015 року (справа № 21-461а14), від 09.06.2015 року (справа № 21-54а15), від 23.06.2015 року (справа № 21-358а15), від 02.12.2015 року (справа № 826/80/13-а), від 23.02.2016 року (справа № 818/1857/14).

На думку суду апеляційної інстанції суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірна вимога породжує правові наслідки для позивача, оскільки за її невиконання посадові особи КП «Луцькводоканал» будуть притягнуті до відповідальності.

Щодо висновку ревізії про порушення КП «Луцькводоканал» П (С) БО 16 «Витрати», п.5 Порядку надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню або іншим підприємствам №375 від 04.06.2015 року і включення до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах витрат, пов'язаних з амортизацією безкоштовно отриманих основних засобів, чим завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, яку відшкодовано за рахунок субвенції, слід зазначити, що витрати на амортизацію безоплатно отриманих основних засобів безпосередньо пов'язані з наданням послуг по водопостачанню (водовідведенню) КП «Луцькводоканал», оскільки такі послуги є основною діяльністю підприємства, тому вони не можуть бути віднесені до дебету бух. рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності», до якого включаються лише витрати, що безпосередньо не пов'язані з наданням послуг.

Посилання відповідача на вимоги Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30 вересня 2003 року №561, в яких зазначено, що витрати на амортизацію об'єктів житлово-комунального призначення відносяться до складу інших витрат операційної діяльності, є помилковим, оскільки ревізією не враховано, що основним видом діяльності КП «Луцькводоканал» власне і є надання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, тому віднесення таких витрат не до складу основних операційних витрат, а до складу інших витрат операційної діяльності є помилковим.

Стосовно висновку ревізії про необхідність КП «Луцькводоканал» включення видатків на поповнення власного капіталу на покриття витрат з надання послуг водопостачання (водовідведення) слід зазначити, що будь-які субвенції можуть бути використані лише з тієї метою та в тому порядку, який визначив орган, що надає відповідну субвенцію (п.п.32,48 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).У п.5 Порядку №375 від 04.06.2015 року зазначено, що покриття заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється виключно на підставі відповідного трансферту з державного чи місцевого бюджету.

Здійснений Виконавчим комітетом Луцької міської ради трансферт за КТКВ 180409 «Внески до статутного капіталу суб'єктів господарювання» (капітальні видатки) не спрямований на покриття витрат визначених Порядком №375, а спрямований на поповнення власного капіталу підприємства, а отже не може бути використаний для будь-яких інших цілей.

Крім того, висновки ревізії про необхідні включення вищенаведеного трансферту на покриття витрат з надання послуг водопостачання (водовідведення) суперечать самій правовій природі власного капіталу.

Так, в п.3 розділу 1 «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», який затверджений наказом Міністерства фінансів України №73 від 07 лютого 2013 року визначено, що власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Тобто власний капітал підприємства в будь-якому випадку залишається в активах та не спрямовується на покриття зобов'язань.

У зв'язку з наведеним висновок відповідача про необхідність покриття витрат, визначених Порядком №375 за рахунок КТКВ 180409 «Внески до статутного капіталу суб'єктів господарювання» (капітальні видатки), не грунтується на вимогах закону та є протиправним.

На думку суду апеляційної інстанції суд першої інстанції правомірно задовльнив позов, визнавши протиправним та скасувавши п. 1 резолютивної частини вимоги від 28 березня 2017 року №13-03-05-14/1651 в частині зобов'язання усунення порушень, які зазначені у пункті 1 описової частини вимоги.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 червня 2017 року у справі №803/634/17 за позовом Комунального підприємства «Луцькводоканал» до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді І. М. Обрізко В. П. Сапіга